Україна – як держава і як суспільство – зазнала суттєвих змін в найкоротший історичний термін. Власне кажучи, за роки незалежності наша державність оцінювалася за кулінарними стандартами: ні риба, ні м’ясо. Ми пішли в ілюзію дивного нейтралітету і якоїсь незрозумілої «дружби» з Росією, яка у нас на очах точила ніж для нашого ж горла, а ми навіть допомагали їй у цьому. Так що держава пливла за течією «позаблоковості», а суспільство настільки втратило орієнтири, що вже насилу ідентифікувало себе як українців.

І ось минуло три роки, за які ми пройшли неймовірний шлях. Так, ще багато залишилося аморфних і байдужих співвітчизників, а частина з них – залишилася частиною вже протухлого совка. Проте в будь-якому суспільстві основний тренд задають 10-20% активної частини населення, його настрої визначають напрямок руху всієї маси народу. Так ось, ця лідируюча частина виявилася настільки заведеною, що наслідки цього будуть відчуватися десятиліттями.

В принципі, українці були досить інертні й миролюбні. Навіть воюючи, і добре воюючи, у складі російської або австро-угорської армії, а то і в армії Османської імперії, самі ніколи не ініціювали воєн і конфліктів, уникаючи кровопролиття до самої останньої можливості.

Путін і його прихильники зробили з нами те, чого мало хто міг зробити. Три роки даремно не пройшли. Українці серйозно взялися за зброю. А все, за що вони беруться, стає дуже серйозним і вдалим інструментом. Ми добре будуємо, добре вирощуємо хліб, але і воюємо ми теж добре, тільки весь час – за когось, а ось тепер – за себе. Так ось, Путін розбудив вмілого, сильного і розумного хижака.

Указ Президента про введення в дію Доктрини інформаційної безпеки України – це не що інше, як початок справжньої інформаційної війни. Росія здійснювала жорсткий інформаційний тиск, майже не зустрічаючи опору, а тепер матиме не тільки відсіч, а й буде отримувати удари.

Між іншим, цей указ збігся з випуском офіцерів і сержантів з відповідних училищ. Найцікавіший – випуск сержантів. Тут за зразок взято стандарти армії США, де статус сержанта неймовірно високий і абсолютно непорівнянний зі статусом сержанта совкової армії. Національна академія сухопутних військ здійснила випуск професійних сержантів, які посилять і без того набираючу обертів армію. Україна більше ніколи не буде мати жалюгідної подоби армії.

Уже зараз фактично сталося те, чого раніше просто неможливо було уявити. Практично вся армія, і вже точно – вся діюча армія укомплектована на професійній основі. Ми маємо контрактну армію, з дуже серйозним обстріляним резервом. Війська, які стоять у тилу, поповнюються випускниками навчальних закладів України, а також військовими фахівцями, які пройшли підготовку за кордоном. Самі підрозділи не вилазять з полігонів і навчань. Армія вже починає грати м’язами, а її ударна складова – рветься в бій. Ті, які поки що стоять з того боку розмежування, ще не бачили цих військ, але обов’язково побачать. І тоді їм слід дивитися дуже уважно, бо такої війни, до якої вони звикли – не буде, і треба буде встигнути помітити хоч щось перед тим, як дивитися вже буде нічим.

Ось ця купа клоунів, які називають себе «армійськими корпусами», підуть на фарш так швидко, що багато хто навіть не встигне застрелитися. Але це ще не все. Окупанти навіть не уявляють, скільки людей чекають наступу ЗСУ. Причому ці люди чекають не просто звільнення від окупації, а сигналу до того, щоб відплатити за все. Багато наших, що знаходяться в окупації, вже готові до «ночі довгих ножів». Тож коли почнеться наступ, ховатися буде ніде. Місцеві жителі вже знають, кого ліквідують ще до того, як наші війська повністю відновлять контроль над їх місцевістю. Люди вже запаслися усім необхідним і чекають.

Так, ми мілітаризовані, і мілітаризуємось далі. Причому робимо ми це не абстрактно. Ми знаємо, хто наш ворог і здебільшого нам не потрібні полонені окупанти. На скільки ми змінилися за ці три роки, вони скоро дізнаються. Ми такими не хотіли бути, але вже стали, і цього вже ніщо не змінить, окрім смерті останнього окупанта.

The post Путін розбудив вмілого, сильного і розумного хижака: Україна починає правильну війну first appeared on UA-IN.

Запис Путін розбудив вмілого, сильного і розумного хижака: Україна починає правильну війну спершу з'явиться на UA-IN.

Кожного місяця з’являються новини про запуск нових авіасполучень між Україною і країнами Євросоюзу, в той час як жодного прямого рейсу в Росію нема з 2015 року.

Ці зміни у сфері українських авіаційних подорожей ілюструють цілу низку перетворень, в результаті яких Київ все більше віддаляється від Кремля і зближається з рештою світу. Про це пише Atlantic Council, нагадуючи, що після революції на Майдані в 2014-му і спалаху гібридної війни, яку розв’язав Володимир Путін, український експорт в РФ скоротився з 24% до лише 9%.

Однак, згодом український бізнес почав відкривати для себе нове «життя після Росії». Лише в 2017 році торгівля між Україною і ЄС зросла майже на чверть, а Індія стала найбільшим ринком для українських аграрних продуктів.

Приміром, спочатку General Electric зайшов в Україну з двигунами для локомотивів, а потім авіаційний завод «Антонов» почав співпрацювати з Boeing. Зростання міжнародної мобільності допомагає простим українцям дивитися ширше за межі Росії.

Безвізовий режим з ЄС, який запрацював у 2017 році, дозволив їм нарешті змінити свої підходи до Європи і вирватися з психологічних меж пострадянського світу. Все це йде в розріз з інтересами Росії.

Більше того, у Москви закінчуються інструменти м’якого впливу на сусідню країну. Доступ до соціальних мереж, підконтрольних Кремлю, був технічно обмежений в Україні. А російські медіапродукти були заборонені для імпорту на український ринок. Тим часом, російські зірки шоу-бізнесу більше не їздять на українські гастролі, адже легенда про спільну культуру стала жертвою неоголошеної війни між країнами.

Автор також нагадує про зміни в церковній сфері. Мільйони українських вірян відвернулися від Російської православної церкви після початку війни. Ще більша загроза для РПЦ в Україні з’явилася з боку Вселенського патріархату, який готується надати українській церкві томос про незалежність від Росії. Це буде удар в саме серце російських історичних посягань на Україну.

Навіть якби Росія досі мала всі старі канали комунікацій, більшість українців навряд чи хотіли б її слухати. Травма від російського вторгнення призвела до серйозних змін у громадській думці. А підтримка вступу в ЄС і НАТО зросла до безпрецедентного рівня, в той час як бажання ще тісніше зблизитися з Росією в Україні тепер вимірюється мізерними однозначними числами.

Автор визнає, що уявити українське членство в ЄС і НАТО у найближчому часі досить важко. Однак, повернення країни на російську орбіту здається ще більш фантастичним.

Проросійська риторика сьогодні стала політично токсичною, хоча в країні досі лишилися проросійські партії, які маскують свої погляди за «прагматичною» риторикою. Все це точно не те, чого Путін хотів, коли наказав окупувати Крим. Москва сподівалася зупинити український рух в напрямку Заходу.

«Замість цього війна вийшла з-під її контролю, перетворивши надзвичайно близькі відносини на найбільше «геополітичне розлучення століття». І цей процес швидко наближається до точки, де шляху назад вже не буде. Чим більше Україна звикає до життя за межами звичної пострадянської зони комфорту, тим більше примирення стає маловірогідним», – йдеться в статті.

Публічно російські лідери досі заперечують історичну втрату впливу. Вони говорять про неминуче майбутнє зближення з Україною, при цьому звинувачуючи якісь зовнішні сили у створенні нинішнього розколу. Москва, вочевидь, пов’язує свої сподівання з виборами президента і парламенту в Україні, які пройдуть в 2019 році. Але це лише видавання бажаного за дійсне з боку великої сили, яка не хоче визнавати, що зробила велику помилку.

«Глибоко в серці члени внутрішнього кола Путіна повинні знати, що дні проросійської більшості в українській політиці вже минули. Зважаючи на мізерність шансів повернення контролю над Україною, існує реальна загроза, що Росія почне вважати хаос її найкращим вибором», – пише оглядач.

Час від часу за останні чотири роки Кремль демонстрував готовність заплатити надзвичайно високу ціну, щоб лише не дозволити Україні втекти з його орбіти. Відмовляючись відступити від сусідньої країни, Росія дозволила своїм відносинам із Заходом розвалитися. Москва зараз в такому ж процесі розриву зі світовими лідерами православної церкви. І все через небажання змиритися з релігійною незалежністю України.

Всі ці драматичні заходи – це дещо більше, ніж нераціональні дії колишнього ревнивого союзника. Вони відображають широку впевненість в тому, що поява повністю вестернізованої і демократичної України винесе вирок режиму Путіна, а може й всій моделі сучасної Російської Федерації. Більшість росіян байдужі до колишніх радянських «васалів» в Балтії і Польщі, які приєдналися до Євросоюзу. Однак, Україну вони чомусь відмовляються відрізняти від своєї власної країни.

Завдяки цьому розмиванню меж будь-який успіх трансформацій в українському суспільстві в напрямку європейської моделі неминуче призведе до подібних закликів до демократизації в Росії. Багато хто в Москві вірить, що запит на демократію знизу неминуче підірве імперіалістичні структури, на яких тримається сучасна Росія.

Страх перед «українським ефектом доміно» переслідує Кремль з 2004 року, коли в Києві відбулася Помаранчева революція. Ці події змусили Путіна відчути потребу наростити великий апарат спецслужб і не допустити появу справжньої політичної опозиції.

Через бажання захистити російську авторитарну модель будь-якою ціною маловірогідно, що Кремль хоч колись погодиться з членством України в Євроатлантичній спільноті. Хіба що його змусять це зробити.

Через замалі апетити Заходу вступати в пряму конфронтацію, Україна почувається в дуже нестабільному становищі. З одного боку вона отримує певну міжнародну підтримку, але в кінцевому рахунку лишається сам на сам в конфлікті з однією з найбільш могутніх і безрозсудних країн світу.

З 2014 року українці перевершили всі очікування у здатності протистояти російським гібридним атакам, водночас роблячи значні кроки в напрямку більшої інтеграції зі світом. Вони повинні звикнути до розуміння, що Росія ще багато років буде становити для них екзистенційну загрозу. Це означає невизначено довго тримати фронт, який простягається від Азовського моря до кіберпростору.

Щоб завершити «розлучення» з Росією, іншого вибору просто нема.

The post Війна проти України вийшла з-під контролю Росії, – Atlantic Council first appeared on UA-IN.

Запис Війна проти України вийшла з-під контролю Росії, – Atlantic Council спершу з'явиться на UA-IN.