П’яні росіяни щодня ґвалтували маленьку дівчинку після того, як убили її матір. Це сталося під час окупації Київщини.

Її вдалося врятувати волонтеру Костянтину Гудаускасу. Про це він розповів в ексклюзивному інтерв’ю для TSN.UA.

Чоловік – громадянин Казахстану, а його ім’я вже відоме далеко за межами України. Загалом він врятував понад 200 людей з окупованих територій.

“Вона розповіла, що на її очах вбили матір. Її підстрелили в ногу, вона стікала кров’ю і померла. Це було в підвалі. Її ґвалтували кожного дня. П’яні приходили і її по черзі ґвалтували. Я знаю, що вона пройшла багато реабілітації і зараз перебуває в Європі. Знаю, що вона ніколи не зможе мати дітей. Їй пошкодили все, що можна”, – розповів Костянтин Гудаускасу.

The post “На очах убили матір і щодня ґвалтували!”: волонтер розповів про звірства росіян first appeared on UA-IN.

Запис “На очах убили матір і щодня ґвалтували!”: волонтер розповів про звірства росіян спершу з'явиться на UA-IN.

Про це повідомила дружина Яна Єднак, пише Галас.

“Біль, пустота і страх. Але попри все це, треба знайти сили і з такою ж гідністю в наполегливістю, яку мав ти, йти далі. Я постараюсь, я зможу, ти так хотів… і я справлюсь.

Важко мені навіть описати як ти любив всіх і кожного, любив життя, а життя любило тебе. Твоя допомога для цього світу безцінна! В кожному серці ти лишив теплий спогад і безмежні слова вдячності… Дякую долі, що нас звела і я мала велике щастя розділити з тобою життя. Воно було прекрасне Дякую тобі за все, що було… і пробач, якщо чогось ми не встигли… Ти був нашим ангелом охоронцем на землі, а тепер на небі… Дякую, що боровся і показав мені, якою сильною може людина, я буду брати приклад і зроблю все можливе, щоб наші дівчатка виросли достойними, добрими і найкращими, так як ми і хотіли… Дякую всім за таку сильну підтримку, за теплі слова, за співчуття В останні дні життя Вася мені якось сказав, що всі ми неправильно живемо, насправді життя прекрасне і досить просте, але ми цього не бачимо і все ускладнюємо… варто замислитись кожному А ще маю кілька слів від Васі, які він хотів залишити тут для всіх: «Для любимої, коханої, дружини з найкращими побажаннями в майбутньому! Вибач якщо зробив щось не так. Я хотів зробити як найкраще для жінки і дітей що міг. Я вірю, що ти побудуєш і вистроїш в дітях справжнє і найсвітліше майбутнє. Я хотів як найкраще, хоч і не був найкращим чоловіком. Я хотів найкраще для нас. Я Тебе кохаю. Я не хочу вбивати майбутнього дітей, вони мають самі створити його. Даша і Злата Я Вас дуже люблю і обнімаю. Ви є майбутнє, Ви є моє майбутнє. Звертаюсь до своїх однокласників, друзів, одногрупників! Я щиро вдячний, що ви були присутні на моєму життєвому шляху. Ви вклали великі сходинки в моєму житті. Вони були як негативні так і позитивні, але більше позитивні. Можу про кожного багато розказати, але самі знаєте як це все проходило. Я дякую кожному з Вас! Хотів би подякувати своїй кар’єрній сходинці, і всіх кого я зустрів на цьому шляху. Починаючи від інституту Амосова, відділення швидкої медичної допомоги 3-го відділення, і в подальшому проходженні клінічної ординатури в інституті хірургії та трансплантації імені О.О. Шалімова. Також дякую усім в своїй подальшій кар’єрі які дали мені сучасний підхід в хірургічному розвитку. Дякую своїм батькам і родинні. Ви самі знаєте як я вас усіх сильно обнімаю. Дєд все ОК. Я не показував, але я тебе любив.

Сестро, ти сама найкраща сестра. Я жорстко виказував свою думку, але я завжди мав добрі наміри. Дякую і вибачте якщо щось не так. Обнімаю усіх. Єднак Василь Ігорович.»

Ти назавжди в моєму серці”, – написала пані Яна.

“З сумом повідомляємо,що сьогодні перестало битися серце нашого дорогого племінника Єднак Василя Ігоревич,,,Просимо всіх рідних і знайомих згадати його у молитві”, – йдеться у повідомленні.

Про смерть колеги повідомили і на сторінці “Національного Інституту хірургії”:

Василь Єднак народився та виріс у Бучачі, останні роки проживав в Польщі, де боровся із страшною недугою.

Після початку повномасштабного вторгнення росії, активно займався волонтерською діяльністю. Збирав та відправляв гуманітарну допомогу для медичних закладів в Україні, воякам та тимчасово переміщеним особам.

The post “Біль і пустота, не стало нашого ангела-охоронця”: відомий хірург з Бучача first appeared on UA-IN.

Запис “Біль і пустота, не стало нашого ангела-охоронця”: відомий хірург з Бучача спершу з'явиться на UA-IN.

Росія передала Україні тіло британського волонтера Пола Урі.

У покійного відсутні частини тіла та багато порізів, які свідчать, що громадянина Великої Британії росіяни закатували.

Про це повідомив омбудсмен Дмитро Лубінець.

Омбудсмен повідомив, що після 1,5 місяці перемовин Російська Федерація повернула тіло закатованого британського волонтера Пола Урі.

“В липні ми бачили заяви російських пропагандистів про загибель Пола Урі “внаслідок хвороби і стресу”, а сьогодні 7 вересня отримали понівечене тіло. Остаточно причину смерті Пола Урі підтвердить судмедекспертиза, в належний спосіб поінформовано Посольство Великої Британії в Україні”, – написав Лубінець.

Він зазначив, що Пол Урі загинув через жорстокі катування російських окупантів.

“Вбивство волонтера Пола Урі через катування – воєнний злочин, який стане ще одним доказом під час трибуналу над російським політичним та військовим керівництвом. Доказом в трибуналі для Путіна. Російська Федерація вчергове показала світу своє людожерське обличчя”, – наголосив Лубінець.

The post Відсутні частини тіла та багато порізів: РФ передала тіло волонтера з Британії, якого закатували окупанти first appeared on UA-IN.

Запис Відсутні частини тіла та багато порізів: РФ передала тіло волонтера з Британії, якого закатували окупанти спершу з'явиться на UA-IN.

Від початку війни Галина Зелінська підтримувала українських захисників, їздила на передову. Її поважали і цінували краяни за щирість, відданість і патріотизм, пише НОВА.

“Сьогодні покинула нас волонтерка, хороша, добра людина Галина Зелінська. Сум і біль…” – написала у Фейсбуці її подруга, голова БФ “Чесна Україна” Любов Солтис.

“Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лише сім’ї, а й усіх людей, які знали її. До втрати близької людини ніколи не можна бути готовим, адже з нею йде частинка нашої душі, розбивається наш звичайний світ. Важко знайти слова втіхи, неможливо притупити біль та гіркоту від втрати, коли зупиняється серце рідної людини, проте світлі спогади про неї завжди будуть сильнішими за смерть… Нехай світла пам’ять про Галину Євгенівну назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує їй вічне життя та спокій!” – висловила співчуття Ольга Пінькас.

The post “Була людиною прекрасної душі, відкритого і доброго серця”: раптово відійшла у засвіти відома волонтерка first appeared on UA-IN.

Запис “Була людиною прекрасної душі, відкритого і доброго серця”: раптово відійшла у засвіти відома волонтерка спершу з'явиться на UA-IN.

Як інформує “Obozrevatel”, у селі Березівка Бучанського району за п’ять місяців після зникнення знайшли тіло застреленого місцевого жителя, 47-річного батька трьох дітей Василя Авдєєва. Весь цей час його дружина Тетяна шукала і сподівалася, що він живий. На жаль, дива не сталося.

Дали притулок сім’ям та розвозили продукти

Василь Авдєєв із села Березівка Бучанського району під Києвом до початку повномасштабної війни був підприємцем, займався продажем лісу. У сім’ї 46 соток землі, де вони ведуть своє господарство. Коли російські війська вторглися в Україну, Василь залишати село категорично відмовився, хоч була така можливість. Навпаки, дав притулок у будинку ще кільком сім’ям з дітьми, щоб разом виживати. Сім’я пекла хліб, розвозила продукти в сусідні села, по сусідах. Як розповідає дружина Василя Тетяна, багато хто приїхав у села на кілька днів, ніхто не думав, що опиниться в окупації на цілий місяць.

За воротами стояли буряти

“Василю подзвонили люди, які живуть за лісом. Сказали, що у них там дві багатодітні сім’ї, діти від місяця і до 6 років. Продуктів немає, дітей годувати нічим, води теж немає. Тому чоловік зібрав що міг і 2 березня повіз їм”, – згадує події того дня Тетяна.

Після від’їзду чоловіка за пів години у ворота будинку постукали. Надворі стояв місцевий житель Вова, хворий хлопець, якого сім’я підгодовувала. Нічого не підозрюючи, одна з дочок пішла відчиняти. А за воротами стояли буряти.

“Вони націлили на неї автомат, сказали: “Це перевірка, яке твоє дівоче прізвище?” Дочка почала зачиняти ворота, тоді вони їй крикнули, що розстріляли її чоловіка. Ми всі сховалися в будинку, дивимось у вікно, а їх осіб 5-6 ходить по двору. Коли вони пішли, я кинулася за ними. Я не знала, що Василь поїхав прямою дорогою, думала, через ліс. Побігла туди, щоб його зустріти та попередити. Чекала до 12 години ночі, але він так і не приїхав”, – каже дружина.

Вже о 5 годині ранку Тетяна знайшла машину чоловіка на іншій дорозі, в ній були сліди від куль, усередині нікого не було, але не було і слідів крові. Буряти розвернули авто, у такий спосіб перегородили дорогу. На зворотному шляху вона побачила на землі речі з багажника їхньої машини – продукти, борошно були розкидані. Мабуть, тут у Василя стріляли, а машину вже потім відігнали.

Шукала чоловіка скрізь, навіть у могилах

Дружина пробувала з’ясувати у загарбників, де її чоловік. “Вони говорили, що віддамо, знаємо його. Один наш житель, він раніше в органах працював, ходив до них, питав. Потім уже сусіди, які живуть навпроти того місця, розповіли, що росіяни сховали танк біля дороги, від нас його не було видно. Коли машина чоловіка порівнялася з ним, вони відкрили вогонь. Але оскільки одна з куль влучила у вікно сусідів, то вони втекли в іншу кімнату, і що було далі – не знають”, – згадує Тетяна.

Дружина намагалася знайти сліди чоловіка. Після того, як окупантів вигнали з Київської області, Тетяна з тероборонівцями, кінологами обшукували територію.

“Для мене було важливо переконатися самій, що я оглянула все, але його немає. Ми навіть могили розкопували, щоб перевірити. Розсилали листи до Білорусі, сестра додзвонилася до Москви до омбудсмена з прав людини. Звідти навіть надіслали відповідь, що, мовляв, робимо все можливе. Я знаю, що з сусідніх сіл тоді багато забрали полонених, але протягом двох місяців усіх повернули, а мого Василя не було в жодних списках.

Він дуже часто снився мені. Наче він десь тут, поряд, але я не хотіла в це вірити. Якось уві сні він сказав мені: “Ще час не настав”. Потім я дуже нервувалася через те, що час іде і я взагалі не зможу його відшукати”, – зітхає дружина.

Цинічно розстріляли мирного мешканця

Тіло Василя 4 серпня знайшов дорожній працівник випадково. Воно було в одному з бетонних колодязів, по яких з дороги стікає вода. Хоча Тетяна каже, що всі колодязі вони тоді оглядали. Але всі ці стоки з’єднані між собою великою трубою. На думку слідчого, навесні була вода, вона затягла тіло в трубу, а тепер пішли дощі, і воно спливло.

Хоч російські загарбники і запевняли одного з мешканців цього села, що у Василя було поранення, він втратив багато крові та помер, експертиза встановила, що чоловіка було вбито пострілом у голову. Тобто окупанти цинічно розстріляли мирного жителя 2 березня, а тіло сховали в криницю під дорогою. У цьому ж селі вбили ще кілька людей, серед них і хворого Вову, з яким буряти тоді приходили до будинку Тетяни.

“Не люблю слово “тримайся”

Поховали Василя Авдєєва на Хмельниччині у селі Воробіївка. “Я родом звідти, там є будинок моїх батьків. Там жила і бабуся Василя, до якої він приїжджав щоліта. Ми з ним знайомі були з 1 класу. Кілька разів він мені казав, що якщо його не стане, то поховати його треба поряд з бабусею, там його місце. І ще він вважав, що на похорон не треба одягати чорний одяг. Ми віряни, у нас вважається, що смерті немає, просто душа переходить в інше життя. Тому, мабуть, він так і говорив”, – згадує Тетяна.

Дружина виконала всі бажання чоловіка. Поховали його поряд із його бабусею. А на похороні всі рідні були у світлому одязі та світлих хустках, як він і хотів. Тетяна дуже важко переживає втрату чоловіка. Тепер увесь будинок, господарство залишилося на ній із трьома доньками. Старша закінчує ординатуру, вона лікарка-офтальмолог, зараз живе в Києві. Середній доньці 15 років, молодшій 12.

“Я завжди думала, що я дуже сильна. А тепер опорою мені стали мої дочки, моя старша сильніша за мене. Я не люблю, коли кажуть “тримайся”. За що мені тепер триматися? Я хочу триматися за руку чоловіка, а його немає. Важко перебувати в будинку, я не знаю, коли вже мені полегшає”, – зітхає жінка.

Перед своєю останньою поїздкою Василь із Тетяною та односельцями поховали українських льотчиків. 28 лютого під селом упав наш літак, була пожежа. Люди зібрали тіла загиблих, Василь зробив труни, і їх поховали. За документами, що збереглися, зробили написи. Жінка пам’ятає, що це були Ярослав та Роман із Запоріжжя. Після деокупації за ними приїхали військові і труни забрали.

The post “5 місяців тіло лежало у колодязі, чоловік снився дружині”: звіряче вбивство батька трьох дітей шокувало Україну (ФОТО) first appeared on UA-IN.

Запис “5 місяців тіло лежало у колодязі, чоловік снився дружині”: звіряче вбивство батька трьох дітей шокувало Україну (ФОТО) спершу з'явиться на UA-IN.

Про юну волонтерку з Рівного розповіли в “Суспільне”.

6-річна Іринка – дочка героя Олександра Васильєва, який загинув в Миколаївській області. Після загибелі батька в березні 2022 року дівчинка вирішила допомагати ЗСУ – вона почала робити своїми руками прикраси і їх продавати.

“Якось вона прокинулася і каже мені: “Мій батько захищав Україну? Захищав. Він загинув? Загинув. Тепер я буду захищати Україну”, – розповіла мама Іринки Вікторія Васильєва.

Іринка робить різні прикраси – віночки, шпильки, гумки та безе. Свої вироби вона продає на благодійних ярмарках і в соціальних мережах.

“Спочатку мій дядько загинув, потім батько загинув. І так я вже займаюся цим творчим заняттям, допомагаю ЗСУ”, – розповідає Іринка.

Менше ніж за два місяці Іринка зібрала гроші на два тепловізори. Дівчинка їх вже передала на передову – в роту, де служив її батько.

“Перший тепловізор вона збирала десь близько місяця. Коштує 1400 Євро. Другий тепловізор вже коштував 1700 євро. Вона вірить, що Бог побачить, які вони класні чоловіки й всіх військових він поверне”, – додала Вікторія.

Тепер 6-річна Іринка збирає гроші на автомобіль для військових і мріє придбати їм потужну зброю.

“Я мрію про Javelin” – каже юна волонтерка.

The post Тепер я захищатиму Україну: 6-річна донька загиблого військового збирає кошти на ЗСУ first appeared on UA-IN.

Запис Тепер я захищатиму Україну: 6-річна донька загиблого військового збирає кошти на ЗСУ спершу з'явиться на UA-IN.

У Чернівцях, куди він із мамою змушений був тікати від обстрілів, школяр розвісив оголошення, що готовий допомагати з хатніми справами за незначну платню, аби наскладати грошей для підтримки військових. Оголошення потрапило в соцмережі й уже наступного дня люди обривали телефон Максима, йдеться в ТСН.

За гору бронежилетів, українські воїни дякують маленькому хлопчику. Їх придбали за зібрані ним кошти і здається сам Максим досі не вірить у це. «У мене було одне: «Вау, я це зробив», – каже хлопчик.

Місяць тому 11-річний Максим з мамою втекли від війни з рідного Покровська і опинилися у Чернівцях – відтоді школяр не міг всидіти без діла. Його не полишали думки про рідну домівку, яка опинились під обстрілами. «Незручно, що ми граємося, їмо солодощі, відпочиваємо, а там зараз стріляють, бомблять», – каже дитина.

Тож вирішив по-дорослому заробити гроші для бійців, які нині боронять його місто. Максим впродовж місяця виконує дрібні доручення від містян за символічну плату. «Я пропоную в цьому оголошенні приносити воду, виносити сміття і гуляти з тваринками», – розповідає хлопчик.

Оголошення хлопчика-переселенця хтось виклав у соцмережі і воно миттю розлетілося і розчулило користувачів – телефон розривався від охочих підтримати його ініціативу. «Бувало в один день десь за 30 хвилин зателефонували 3 клієнти і мені потрібно було дуже швидко це зробити», – пригадує Максим.

Найнеочікуваніше замовлення було від військового, який попросив малого привітати його дружину.

Історія хлопчика-переселенця, який збирає гроші на потреби армії, згуртувала сотні людей. «Дуже багато людей хотіли просто підтримати ініціативу Максима і щоб його заохотити і подякувати за те, що він вирішив це зробити, надсилали гроші просто на карту», – каже мама хлопчика Олена.

Максим сподівався назбирати на один бронежилет, але вдалося аж на 22. Гривня до гривні і родина придбала для військових у Покровськ ще й тепловізор та п’ять розгрузок. Максим про свої досягнення говорить дуже скромно. «Як зробив я, так може кожна людина і кожна дитина зробити», – переконаний він.

А ще школяр надіслав кошти на реабілітацію військового, який втратив у боях ногу. Родина Максима планує волонтерити надалі. Хлопчик тепер вирішив роздавати листівки. Втім, поміж думок про допомогу він залишається дитиною, яка мріє повернутися додому і просто погратись із друзями.

The post 11-річний хлопчик-переселенець пішов працювати, щоб зібрати кошти на бронежилет, а зібрав аж на 22 first appeared on UA-IN.

Запис 11-річний хлопчик-переселенець пішов працювати, щоб зібрати кошти на бронежилет, а зібрав аж на 22 спершу з'явиться на UA-IN.

Сьогодні в лікарні помер рівненський волонтер Сергій Ільчук. Його автомобіль 11 березня розстріляли рашисти під Бородянкою, коли чоловік вивозив та рятував людей.

На Київщині обстріляли гуманітарний вантаж із Рівного: двоє поранених

Автомобілі були з написами «Евакуація» та червоними хрестами, але це не зупинило росіян від відкриття вогню…

Волонтера прооперували в Житомирській області та доправили додому, в Рівне. Сьогодні він помер у лікарні.

В Сергія залишилась дружина та шестеро діток.

The post Шестеро дітей лишилися без батька: розстріляли рашисти волонтера, коли чоловік вивозив та рятував людей first appeared on UA-IN.

Запис Шестеро дітей лишилися без батька: розстріляли рашисти волонтера, коли чоловік вивозив та рятував людей спершу з'явиться на UA-IN.

Про Валентину Костянтинівську розповідає “Суспільне”.
Ще з 2014 року жінка займається волонтерством і допомагає українським військовим. Усе своє життя пані Валентина працювала економістом, а тероборони жінка долучилась цієї осені. Мешканка Маріуполя ходить на збори, відвідує стрільбища, а нещодавно опанувала навички розбирання і складання автомата.

“Я громадянка своєї країни, я українка! А в українців – ген опору, ген свободи, перемоги. Ось я з цим і пішла. Я повинна допомагати чим можу”, – каже волонтерка.

Саме навичка розбирати і зирати автомата зробила пані Валентину відомою на увесь світ. Бабусю сфотографували журналісти на стрільбищах з автоматом, після чого знімок розлетівся мережею та потрапив на обкладинки міжнародних видань.

Валентина Костянтинівська розповіла, що разом з дочкою стала займатися волонтерством з початку російсько-української війни, допомагаючи бійцям ЗСУ на передовій.
“Побачила, що війська підтягуються під Маріуполь (ЗСУ та добровольці звільнили Маріуполь 13 червня 2014 року, – Ред). Я дивлюся – стоять ці хлопці в шльопанцях… І я вирішила, що потрібно їх годувати. І ось я приїхала додому, набрала м’яса – а воно тоді дешевше було – яловичини, свинини і курятини. І таку каструляку наробила котлет. Побігла в магазин, купила яєць, наварила, того сього, сигарет, і помчала туди… Повезла їх годувати. Смажила пиріжки, варила борщі, супи. Хтось возив на фронт, хтось возив в госпіталь”, – згадує пенсіонерка.

Пізніше разом з іншими однодумцями вона об’єднала зусилля, і крім провізії та одягу для військових маріупольці стали виготовляти камуфляжні сітки та плести “кікімори”.

The post “Я повинна допомагати чим можу”: українська пенсіонерка освоїла автомат і прославилася на весь світ (ФОТО, ВІДЕО) first appeared on UA-IN.

Запис “Я повинна допомагати чим можу”: українська пенсіонерка освоїла автомат і прославилася на весь світ (ФОТО, ВІДЕО) спершу з'явиться на UA-IN.

Про це повідомила його дружина Оксана Змієвець, а також волонтерка Валентина Полончевська, пише Zaxid.net.

Причина смерті волонтера наразі не повідомляється. За словамид руга Костя Миска Івана Савицького, він помер не від коронавірусної хвороби.

«З Сумом повідомляємо, що сьогодні помер наш побратим Кость Миско. Волонтер, справжній патріот своєї Держави. Людина, яка захоплювалася дружбою. Про таких людей кажуть – приклад! Це величезна втрата для нас усіх, хто його знав, та для його рідних людей», – ідеться також в дописі на сторінці Миротворці України.

Костя Миска поховають 25 січня, у вівторок, у його рідному селі Бринці Загірні, що за 40 км від Львова. Перед тим у Гарнізонному храмі Львова відбудеться парастас за померлим, початок – о 9:00. Родина просить не приносити на похорон пластикові вінки і квіти.

The post Раптово перестало битися серце волонтера Костя Миска first appeared on UA-IN.

Запис Раптово перестало битися серце волонтера Костя Миска спершу з'явиться на UA-IN.