Як інформує “24”, про трагічну втрату повідомила Ходорівська міська територіальна громада. Юний Герой загинув 12 лютого 2024 року в районі Авдіївки під час виконання бойового завдання.

У день, коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, Назар Янкевич поїхав до Києва, аби стати на захист країни. Хлопцю було усього 17 років, тому йому відмовили й не допустили до бойових завдань. Однак вже тоді хлопець обрав шлях воїна і почав служити у військах забезпечення та навчався військової справи.

Як тільки Назару виповнилося 18 років, він відразу підписав контракт із Третьою штурмовою бригадою. Спочатку він воював на Бахмутському напрямку, де був артрозвідником та оператором БпЛА. Згодом захисник перевівся у 2-й штурмовий батальйон військової частини А4638. За час повномасштабного вторгнення Герой був двічі поранений, але кожного разу повертався у стрій.

Назар Янкевич отримав дві нагороди. Серед них – “Хрест Хоробрих”.

Сестра загиблого Марія Янкевич опублікувала у мережі чутливий допис, присвячений Герою.

“Я не хочу, щоб мого брата забули. Тому я говоритиму попри біль пекла у моєму серці. З 2014, у свої 11 років, Назар розумів ціну. Слова, які він сказав мені, як пішов на цю кляту війну: “Якщо зараз їх не стримати, вони будуть тут, вони вбиватимуть дітей, вони вирізатимуть усіх”. У свої 17. Він обрав свій шлях. Сьогодні я говорю до молоді. Я щиро бажаю кожному бути вартим смерті мого брата, вартим болю моєї сімʼї, вартим побратимів, які захищають нас. Крізь сльози кажу вам. Щоб його загибель не була марна”,– мовиться у її дописі.

У рідному місті Ходорів вже зустріли загиблого Героя Назара Янкевича. На сторінці “Жидачів FM” опублікували світлини, як українці зустрічали полеглих у бою захисників.

The post “Я не хочу, щоб мого брата забули”: у боях за Авдіївку загинув 19-річний воїн Назар Янкевич first appeared on UA-IN.

Запис “Я не хочу, щоб мого брата забули”: у боях за Авдіївку загинув 19-річний воїн Назар Янкевич спершу з'явиться на UA-IN.

“Трагічна звістка з фронту сколихнула Великоберезовицьку громаду…

Обороняючи територіальну цілісність і незалежність України від російських окупантів загинув 31-річний воїн з села Велика Лука Куба Василь Тарасович (6 квітня 1992 р.н.).

Василь Куба був командиром відділення 1 десантно-штурмового відділення в/ч А0224. Життя військовослужбовця обірвалося 03 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

У Героя залишились 11-місячна донечка Марічка, дружина Леся, мати Марія, сестра Оксана. Про зустріч траурного кортежу з тілом воїна повідомимо згодом… Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким воїна…

Разом з вами поділяємо страшну втрату та пекучий біль скорботи… Вічна памʼять і шана Герою!”,- ідеться у повідомленні пресслужби Великоберезовецької селищної ради.

The post “Страшна втрата і пекучий біль скорботи…”: на війні проти російських окупантів загинув воїн first appeared on UA-IN.

Запис “Страшна втрата і пекучий біль скорботи…”: на війні проти російських окупантів загинув воїн спершу з'явиться на UA-IN.

Сумні новину повідомила Теребовлянська міська рада.

Сумна звістка для Теребовлянської громади. Лави небесного війська поповнив молодий воїн, солдат, мешканець с.Кровинка Віталій Дзюнь, 1995 р.н., який відійшов у вічність 28 грудня 2023 року в с. Вище Солоне Ізюмського району Харківської області, захищаючи Україну від російського агресора.

Теребовлянська міська рада висловлюють щирі співчуття родині з приводу раптової смерті військовослужбовця.

Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа покійного Віталія знайде вічний спокій…

Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Вічна та світла пам‘ять захисникові!”– йдеться в повідомленні міськради.

3 січня о 13:00 на перехресті біля греко-католицької церкви в м.Теребовля відбудеться зустріч домовини з тілом бійця.

The post Нестерпний біль та гіркі сльози: на війні поліг молодий воїн first appeared on UA-IN.

Запис Нестерпний біль та гіркі сльози: на війні поліг молодий воїн спершу з'явиться на UA-IN.

Як інформують “Тернополяни”, трагічну звістку повідомили у Чортківській РДА.

“Сьогоднішній день завершується сумною новиною для Мельнице – Подільської громади.

7 грудня 2023 року помер Воїн, чиє імʼя буде вписане в героїчний літопис боротьби українського народу проти російського окупанта.

9 грудня мешканці громади назавжди попрощаються з Русланом Костишиним, жителем села Михайлівка, 1976 року народження”, – йдеться у повідомленні.

Спочивай з Богом, вірний сину України.

Вічна памʼять та слава Герою.

The post “Його ім’я буде вписане в героїчний літопис українського народу”: тіло 47-річного військового зустрінуть на Тернопільщині first appeared on UA-IN.

Запис “Його ім’я буде вписане в героїчний літопис українського народу”: тіло 47-річного військового зустрінуть на Тернопільщині спершу з'явиться на UA-IN.

Виростав у селянській трудовій дружній родині в селі Якимівці Лановецької громади. Батько Олександр працював на різних роботах, мати Світлана часто хворіла, але всю свою ласку, увагу і час приділяла синам – Іванові, який має інвалідність, та Андрієві, що змалку зрозумів: треба наполегливо працювати, бути здоровим і сильним – тоді можна добитися здійснення своїх задумів, стати незалежним від обставин та чиїхось впливів. Добре вчився у школі, мав друзів, з якими займався спортом – грали у футбол, волейбол, організовували змагання. Але найбільше любив спілкуватися й працювати зі своїм дідусем Григорієм, працелюбом, добрим, уважним, який розповідав йому про історичне минуле села, відомих людей, героїчні події в Україні. Внук довіряв свої таємниці і шукав поради в різних дитячих та юнацьких проблемах. Любив природу і навколишній світ.

Як інформує “lannews”, після закінчення школи Андрій Яремчук навчався у Тернопільському вищому професійному училищі технологій та дизайну, де у 2011 році отримав диплом кваліфікованого виробника художніх виробів з дерева. Його вироби були представлені на виставці сільських умільців у місцевому Будинку культури. А надалі він – студент Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Т.Шевченка.

У 2016 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю “фізичне виховання” і здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури та біології. Під час навчання на літніх канікулах працював вихователем в оздоровчих таборах, зокрема на півдні України. Завжди в його загонах школярам, що відпочивали, було цікаво й весело, для них Андрій Олександрович був найкращим вихователем.

Але, отримавши диплом, Андрій задумався над своєю подальшою трудовою діяльністю. У той час у вчителів фізкультури були невисокі заробітки, а молодій людині треба було міцно стати на ноги, думати про майбутнє. Вирішення прийшло при підтримці друга: виїзд за кордон, вступ до Французького іноземного легіону – військового підрозділу, створеного у 19 столітті ще за часів короля Луї Філіппа, яке відкрите для іноземців. Успішно пройшов всі перевірки, випробування і був зарахований до цього відомого у світі військового формування.

За п’ять років – з листопада 2016-го по листопад 2021 р. – Андрій Яремчук успішно пройшов службу, освоїв всі навики європейських військових стандартів, готовність до спецоперацій у складних умовах сьогодення. Водночас він не поривав зв’язків із батьківщиною – спілкувався з родиною, друзями, слідкував за подіями в Україні.

Через Інтернет познайомився з дівчиною Діаною з Чернігівщини. Часті чати, спільні теми, інтереси – так у двох серцях загорівся вогонь кохання. Андрій приїжджав до коханої дівчини, привозив її в Якимівці, щоб познайомити з батьками. 12 лютого 2020 року Андрій одружується із Діаною і разом молода пара вирушила у весільну подорож до Франції. А надалі знову розлука – продовжується служба у Французькому іноземному батальйоні. Молода ж дружина, вчителька історії за професією, проживає у Чернігівській області.

Живе молоде подружжя на відстані мріями про спільне життя, але все перекреслює широкомасштабне вторгнення російського війська на територію України.

Місцевість, де живе Діана, потрапляє під тимчасову окупацію. Андрій переживає за дружину та її родину. На початку березня повертається з Франції і шукає можливості, щоб вивезти Діану з окупованої території. Обхідними шляхами виїжджають і поселяються в Києві.

Турбується він і про батьків, брата, заспокоює і підтримує їх. Але не може бути осторонь, коли його землю топчуть вороги.Андрій Яремчук вступає в ряди захисників України. Призначений командиром роти штурмового полку Національної поліції України “Сафарі”, які беруть участь у бойових діях на Київщині, здійснюють спецоперації.

Досвід, набутий у Франції, допомагає Андрієві (позивний – Янкі) разом із воїнами суміжних підрозділів успішно знищувати ворога. Отримав нагороду – бойовий орден спецпризначення “Сафарі” НПУ. Згодом перейшов у підпорядкування ГУР МО України і був призначений командиром загону у спецпідрозділі “Артан”.

Бійці цього елітного підрозділу брали участь у складних і часто секретних операціях у Київській, Миколаївській областях, на Донеччині, о. Зміїному, на Чорному морі і в тилу ворога. Андрій Яремчук став одним із авторитетних командирів, який умів швидко приймати правильні рішення у складних ситуаціях, беріг побратимів. Зате вороги вписали Янкі у свій список “об’єкт №1”, який необхідно знищити.

У таких складних умовах Андрія найбільше підтримувала любов коханої дружини. 3 березня 2023 року вона народила сина, якого назвали Даніель. Це була неймовірна підтримка молодого батька у його складній військовій діяльності. А в короткі хвилини перепочинку, відпустки він – поруч із своїми дорогими Данею і Діаною.

На жаль, їхнє щастя перекреслила та жорстока війна. 17 жовтня Андрій Яремчук загинув. Це стало страшним ударом не тільки для батьків, дружини, друзів, односельців, а й для побратимів, для яких Янкі був незаперечним авторитетом і надійною опорою, порадником і захисником.

Довгою була дорога сумного кортежу “на щиті” з Андрієм Яремчуком до рідного села, бо заповів він себе похоронити, якщо загине, поруч з могилою діда. У Ланівцях сотні людей прийшли схилити коліна в пошані до мужнього захисника.

“Він закладав фундамент нашої держави, – говорив у поминальному слові благочинний о. Ігор Шаринський, – яка творить свою новітню історію”.

Шлях до Якимовець, а від батьківської хати до місця вічного спочинку був устелений квітами. Поділити сум втрати із рідними приїхало триста бійців, які воювали з Андрієм:

“Він був людиною з великої літери. Воїн-Герой загинув в бою, до останнього виконуючи свій обов’язок. Ціною власного життя зберіг своїх побратимів. Слава брату Янкі!”, – говорили бойові брати Андрія.

Посмертно Андрія Яремчука нагороджено медаллю “За бойові заслуги”. Про такого сина української землі треба писати книгу і створювати фільм, бо він – приклад мужності, вірності і несхитності.

Він міг із сім’єю жити спокійно та заможно у Франції, але любов до Вітчизни, усвідомлена відповідальність за долю родини, держави, бажання змінити країну повели його на поле битви…

У сороковий день загибелі помолімося за спокій душі патріота, мужнього Воїна Андрія Яремчука.

Вічна пам’ять і вічна слава Герою!

The post “Воїн-Герой ціною свого життя зберіг побратимів: минає 40 днів від часу загибелі Андрія Яремчука на псевдо Янкі first appeared on UA-IN.

Запис “Воїн-Герой ціною свого життя зберіг побратимів: минає 40 днів від часу загибелі Андрія Яремчука на псевдо Янкі спершу з'явиться на UA-IN.

Трагічну новину повідомив Перший відділ Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Загинув Ярослав 19 листопада під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
“Ми часто чуємо “Герої не вмирают”.. Так, вони не вмирають у нашій пам’яті, у наших серцях, у наших спогадах. Але, на жаль, людини вже немає, ніщо не зможе її повернути… Вони йдуть від нас, не попереджаючи, залишаючи після себе світлі і хороші спомини, і…холодну, чорну порожнечу. А ми повинні завжди пам’ятати, що гинуть герої за нас. Тож на нас тепер лежить обов’язок жити достойно, боротися з ворогом так, як вони боролись заради нас, – йдеться в повідомленні військомату.

The post “Вони йдуть від нас, не попереджаючи…”: у бою з ворогом загинув воїн Пасемник Ярослав Богданович first appeared on UA-IN.

Запис “Вони йдуть від нас, не попереджаючи…”: у бою з ворогом загинув воїн Пасемник Ярослав Богданович спершу з'явиться на UA-IN.

Про це з жалем повідомляє Гусятинська селищна територіальна громада.

“Загинув військовий під час мінометного обстрілу біля Куп’янська Харківської області. Ярослав був родом з Гусятина, на фронті перебував на посаді молодшого сержанта, бойового медика 2-десантно-штурмового взводу.

Без сина та брата залишилася родина Ярослава. На жаль, на війні гинуть найкращі представники нашої нації. Вічна пам’ять Герою, який ціною свого життя захищав Батьківщину від окупантів”, – йдеться у повідомленні.

The post Назавжди йому тепер 22: на війні загинув доброволець Ярослав Череватий first appeared on UA-IN.

Запис Назавжди йому тепер 22: на війні загинув доброволець Ярослав Череватий спершу з'явиться на UA-IN.

Про це розповіла землячка воїна Світлана Дрозд у мережі Facebook.

Вадим народився та виріс на Тернопільщині, а дівчина у Вільнянську Запорізької області. У рідне село воїна дівчина приїхала, втікаючи від війни. Згодом вона повернулась у Запоріжжя і там Вадим публічно зробив їй пропозицію руки та серця.

“У цьому відео 2 жовтня 2023 року, якихось 48 днів тому ці діти щасливі, емоційні, спішать жити, любити, Вадим Медвєдєв тут невимовно хвилюється, бо так є в будь-якому фільмі про любов, бо так завжди є в кожній реальній історії про юність, кохання, запальність і романтику… І такі історії, реальні і кінематографічні, обов’язково мали б закінчуватися щасливо! Але ні, 19 листопада Вадим загинув…”, – написала у Facebook землячка захисника Світлана Дрозд.

Відео з пропозицією руки та серця обулікувало “Суспільне”:

The post Лише півтора місяці тому освідчився своїй коханій: у бою з ворогом загинув військовий first appeared on UA-IN.

Запис Лише півтора місяці тому освідчився своїй коханій: у бою з ворогом загинув військовий спершу з'явиться на UA-IN.

1 листопада Надвірнянська громада провела в останню дорогу захисника Олега Гринішака, який загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області, пише ПІК.

«Олег жив звичайним мирним життям, як і мільйони інших українців. Та коли ворог, віроломно переступив кордон України, коли на українські міста почали падати російські бомби, він без вагання став на захист Батьківщини. Розуміння того, що саме від нього залежить майбутнє рідної землі, покликало його до бою, з якого Герою не судилося повернутися», – розповів на власній сторінці у соцмережі очільник громади Зіновій Андрійович.

«З дитинстварука тягнулася більше до шаблі ніж до плуга і в 19 років я свідомо обрав для служби одну з бригад ДШВ. Війну зустрів в піднесенні і з посмішкою на обличчі в степах неподалік Криму. Християнин і захисник традиційних цінностей».

Що відомо про Героя
Олег Гринішак народився 9 квітня 2002 року. Служив старшим оператором, старшим солдатом 1 відділення 2 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових керованих ракет військової частини А 0284.

Навчався на факультеті історії, політології і міжнародних відноси Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Загинув 25 жовтня 2023 року, під час виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

The post Навіки 21: на Івано-Франківщині провели в останню путь молодого воїна first appeared on UA-IN.

Запис Навіки 21: на Івано-Франківщині провели в останню путь молодого воїна спершу з'явиться на UA-IN.

Максим був поранений під час боїв за Маріуполь. Він, як і його побратими, вийшли за наказом з Азовсталі у травні 2022 року.

І ось уже 15 місяців він знаходиться в полоні, 15 місяців страждань і невідомості для рідних військового. 16-го серпня 2022 року Максим надіслав коханій смс-повідомлення, з того часу вона жодної звістки від хлопця не отримувала.

«Кожен з вас може говорити й нагадувати усім, що є такі люди, як він, що їм потрібна свобода, бо це цвіт нашої нації, якого тримають проти його волі!

Він неймовірно добра, щира, весела людина. Надзвичайний патріот своєї країни, вірний товариш і побратим. Хто знає Макса, той знає, що він завжди прийде на допомогу. Поширюйте, говоріть, не забувайте. Вірю, що разом ми зможемо його визволити, разом ми сила», – говорить його дівчина Дана.

Допоможіть поширити інформацію, щоб повернути Героя додому!

The post Максим Романюк вже 15 місяців у полоні, рідні просять розголосу first appeared on UA-IN.

Запис Максим Романюк вже 15 місяців у полоні, рідні просять розголосу спершу з'явиться на UA-IN.