Сашко Гаркуша проводив літні канікули в селищі Пашена Балка на Дніпропетровщині. Одного дня він під час прогулянки помітив, як поруч малюки на дитячому майданчику граються предметом, схожим на боєприпас, і підпалюють його. Дорослих не було поруч. 17-річний хлопець не розгубився – швидко зреагував на небезпеку та кинувся на допомогу дітям. Олександр схопив “знахідку”, що палала, та намагався відкинути її якнайдалі. Однак пролунав вибух. “У військовому ліцеї нам говорили, що граната детонує за 4 секунди. Але я не встиг.”
Хлопець закрив собою дітей, отримав важкі поранення від металевих уламків.
Сашко понад два тижні перебував у реанімації, переніс декілька операцій, лікувався та проходив реабілітацію.
Попри важкі травми та тривале відновлення свого здоров’я, Олександр Гаркуша успішно закінчив навчання в ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою.

The post Підтримаймо цього хлопця! Він врятував життя 5 дітей, але втратив руку. Орден ” За мужність” first appeared on UA-IN.

Запис Підтримаймо цього хлопця! Він врятував життя 5 дітей, але втратив руку. Орден ” За мужність” спершу з'явиться на UA-IN.

У 2019 році, у свої юні 16 років, він врятував п’ятьох дітей під час вибуху снаряда в селі під Дніпром. За це Олександра Гаркушу нагородили орденом “За мужність” III ступеня.

Того вечора 1 липня 2019 року тепер уже 17-річний курсант Одеської Військової академії Олександр пам’ятає по секундах, передає Reporters.

Як розповів юнак, той день відклався в його пам’яті і тепер назавжди спогади залишаться з ним.

Військовим Саша мріяв стати років з 11-ти, з тих самих пір, як його батько пішов добровольцем на Донбас. Чоловік потрапив у 74-й окремий розвідувальний батальйон: механіком-водієм їздив, зокрема, на територію Донецького аеропорту.

За словами хлопця, його батько не розповідав йому про війну і всіляко уникав подібних розмов. “Не треба тобі”, як відрізав, батько.

Чи не єдине, чим Петро все-таки ділився вдома з сином – це мінна безпека. На передовій чоловік бачив боєприпаси будь-яких видів. Усвідомлював, що всі вони можуть досить легко потрапити в мирні міста. Тому, незважаючи на намір обходити тему сходу, детально розповідав синові про те, якими бувають снаряди, як вони працюють і що робити, якщо раптом опинився біля вибухівки. У підсумку, ці знання врятували життя Саші і ще п’ятьом дітям.

Той страшний день, хлопець проводив вдома в селі Пашена Балка під Дніпром. Вдень займався домашніми справами, а ввечері, кожен раз близько восьми, виходив прогулятися з дівчиною. Саша вже й не згадає чому, але того липневого дня звільнився раніше. Кілька разів обійшов район, зустрів сусідських хлопців.

В один момент, компанія Саші пройшла повз дитячий майданчик, де увагу юнака привернули діти, які там юрмилися. Дивом майбутній герой розгледів на майданчику, щось схоже на боєприпас з татових оповідань. Підійшовши ближче, Олександр побачив, що не помилився.

“Мене вчили: якщо капсуль не розбитий – снаряд не здетонує. Той, як мені здалося на перший погляд, немов був цілий. Але його все одно треба було кудись прибрати. Я вже хотів розігнати малюків і покликати дорослих, але, на жаль, не встиг”,- згадує Саша.

Той звук був схожий на цвіркання запальнички: не надто гучний, але дуже типовий. За мить, на яку юнак відвів погляд убік, хтось із дітей встиг підпалити снаряд.

Хлопець необачно, на самих інстинктах, схопив боєприпас в руки, закрив собою меншу дівчинку, замахнувся, щоб зашвирнути його подалі від майданчика. А далі пішов вибух, дим і шум.

“Мені дзвеніло у вухах, але я чув, як голосно верещали діти. Глянув на праву руку – кисть роздроблена. Друг схопив відірвану фалангу, простягнув мені, а я кричу: “Ні, не бери!” В голові промайнуло:”Треба йти додому”. Піднявся, пошкандибав. Десь на півдорозі зустрів знайому волонтерку. Запитала, що сталося. Здетонував снаряд, кажу. Не пам’ятаю, де взялися сили, але набрав батька і сказав йому, що потрапив у біду. Повідомив, де я зараз. Папа прибіг з “Буторфанолом” – сильним знеболюючим, яке мав в армійській аптечці. Зробив мені укол, а потім процідив: “Бля*ь, кишки”. Я опустив голову і зрозумів, що у мене кишківник назовні – осколком розпороло живіт”,- продовжує розповідати Саша.

Швидка приїхала хвилин за сорок. Під час операції, завдовжки в ніч, Саша пережив три зупинки серця. Лікарі після виходу з операційної сказали батькові: “Моліться. Малий в комі. Гарантій, що він буде жити, немає”.

Через добу юний герой прийшов до тями, що було справжнім дивом. З його тіла витягли осколки і пришили частину пальця, яку підібрав друг хлопця.

Пережити трагедію і змиритися з тим, що навряд чи тепер зможе стати, як батько, розвідником, Олександру вдалося за допомогою психолога. Незважаючи на великий резонанс події, в матеріалах справи про незаконне зберігання боєприпасів хлопець донедавна проходив як свідок, а не як потерпілий. Розповів, що змінити статус, а з ним і відновити справедливість, допомогли юристи.

За вчинок, на який здатний далеко не кожен дорослий, влітку 2020 року Олександра Гаркушу нагородили орденом “За мужність” III ступеня. І хлопець таки вступив до військової академії в Одесі – хоча і не на бажану спеціальність.

“Свій вчинок, я не вважаю геройським. Будь-хто свідомий вчинив би так само. Ми ж люди, так?”,- наостанок сказав Саша.

The post 16-річний герой врятував п’ятьох дітей від вибуху снаряда і ледь не загинув: “Закрив собою” first appeared on UA-IN.

Запис 16-річний герой врятував п’ятьох дітей від вибуху снаряда і ледь не загинув: “Закрив собою” спершу з'явиться на UA-IN.