Про це повідомляє Zaxid.net.

До правоохоронців звернувся батько загиблого військового і розповів про те, що невідомий пошкодив могилу сина. Правоохоронці встановили, що до злочину причетний раніше судимий житель Чернівецького району, який був мобілізований на весні і призначений на посаду водія десантно-штурмового відділення десантно-штурмового батальйону.

Досудове слідство встановило, що злочин трапився близько 22:30 18 червня. «Солдат, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на території кладовища, спочатку пошкодив державний прапор який був встановлений на могилі військовослужбовця, а саме підпалив стяг. Після того, усвідомлюючи свої дії, обвинувачений відірвав частини полотнища прапора від флагштока. Після чого забрав відірване прапор зі собою», — йдеться у вироку Новоселицького районного суду від 11 серпня 2023 року.

Того ж вечора близько 22:50 обвинувачений намагався передати стяг з могили випадковим перехожим. Через два дні, а саме близько 23:00 20 червня солдат віддав відірвану частину полотнища своєму знайомому.

У суді чоловік визнав себе повністю винним та розповів, що через те, що був п’яним, не усвідомлював та не контролював свої дії. Що саме штовхнуло відірвати прапор з могили бійця, чоловік пояснити не зміг. Обвинувачений у вчиненому розкаявся та додав, що жалкує про скоєне.

Новоселицький районний суд Чернівецької області визнав винним солдата у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України (Осквернення могили особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації). Чоловіку призначили покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць без конфіскації майна.

The post На заході України військовий познущався над могилою загиблого бійця first appeared on UA-IN.

Запис На заході України військовий познущався над могилою загиблого бійця спершу з'явиться на UA-IN.

Президент Росії Володимир Путін розглядає ядерний потенціал РФ як “останню лінію оборони” на випадок, якщо йому буде загрожувати втрата влади. Однак країни Заходу дали зрозуміти Путіну, що у випадку використання ядерної зброї від нього і Росії нічого не залишиться.

Про це розповів ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко в ексклюзивному інтерв’ю ТСН.ua.

Коментуючи можливу ядерну загрозу Росії ексголова МЗС зауважив:

“Саме цього найбільше бояться на Заході, тому що не розуміють, що цей напівбожевільний, його вже навіть і чоловіком назвати не можна, ця істота може зробити в момент, коли вона відчує, що підходить реальний кінець”.

Як наголосив Огризко, “програш Росії у війні – це початок кінця Путіна і як політика, і як фізичної особи”.

“Ми добре розуміємо, що в Росії цар має бути тільки переможцем, а цар, який програє, вже нікому не потрібен і його швидко прибирають. Тому для Путіна це найбільша остання лінія оборони, і звідси буде ядерною палицею розмахувати перед самісіньким носом у західних політиків, погрожуючи їм все більше й більше”, – заявив він.

На думку ексміністра, західні країни не будуть миритися з такою поведінкою Путіна.

“На Заході так само розуміють, що можна поставити і цього напівбожевільного чоловіка на місце, сказавши йому, що в разі, якщо ти навіть подумаєш про тактичну ядерну зброю, то від тебе і твоєї країни нічого не залишиться. Цей меседж передано Путіну, і я думаю, що він так само має на увазі, коли продовжує час від часу спорадичні закиди в бік Заходу”, – додав Огризко.

Водночас, дипломат вважає, що на Заході не знають, що робити з Росією після її програшу у війні.

“Можуть початися неконтрольовані процеси її розпаду. В комбінації з нерозумінням, в чиї руки може потрапити ядерна зброя, це й стримує наших західних партнерів від того, щоб дати нам все, що нам потрібно, щоб швидко розібратися з цією ордою”, – пояснив він.

The post “Від Росії нічого не залишиться”: Огризко розповів, який меседж Путін отримав від Заходу first appeared on UA-IN.

Запис “Від Росії нічого не залишиться”: Огризко розповів, який меседж Путін отримав від Заходу спершу з'явиться на UA-IN.

Про це 24 каналу розповів український блогер Ігор Лаченков.

“Вони намагаються відхреститися від цього всього, що вони тут ні до чого. Чесно, я шокований реакцією Заходу”,– наголосив блогер.

Також він підкреслив необхідність інформаційних компаній щодо російсько-української війни, спрямованих саме на західних партнерів. Адже країна-агресорка має великий медіаресурс на Заході, якому треба протистояти.

The post “До кого треба стукати, аби почули?”: український блогер шокований реакцією Заходу на теракт в Оленівці (ВІДЕО) first appeared on UA-IN.

Запис “До кого треба стукати, аби почули?”: український блогер шокований реакцією Заходу на теракт в Оленівці (ВІДЕО) спершу з'явиться на UA-IN.

Фейковий президент заявив, що він віддав наказ своїм підрозділам збройних сил взяти під приціл “центрах ухвалення рішень” у західних столицях.

Про це пише провладне видання Белта.

“Ви розслабляйтеся. Ми військові люди і знаємо, що нам робити. Хочу попередити “яструбів” і сказати вам відверто: трохи менше місяця тому мною відданий наказ підрозділам збройних сил взяти під приціл, як зараз можна говорити, центри ухвалення рішень у ваших столицях”, – заявив Лукашенко.

Раніше колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін вважає, що Путін може змусити Лукашенка “зробити щось на кордоні” Польщі чи Литви. Також Клімкін впевнений, що білоруси не підтримають Лукашенка, якщо той вирішить повністю вступити у війну проти України.

The post Лукашенко пригрозив Заходу і заявив, що взяв під приціл “центри ухвалення рішень” first appeared on UA-IN.

Запис Лукашенко пригрозив Заходу і заявив, що взяв під приціл “центри ухвалення рішень” спершу з'явиться на UA-IN.

Цікаво, що заклики Кісінджерів-Макронів до умиротворення Путіна дивним чином співпали з програмою-мінімум росії із захоплення українських територій. І немає сумнівів у тому, що Москва зараз готова схопитися за будь-яку соломинку, щоб зберегти обличчя своєму Верховному упирю і дати задній хід “спецоперації”, що тривала, в обмін на фіксацію будь-якої відчутної перемоги на полі бою.

Якщо це станеться, санкції з неї зняті не будуть, проте градус напруженості почне спадати, а це означає, що багато речей Кремль зможе провернути второваними шляхами – когось прилаштувати до “Газпрому”, комусь дати грошей на передвиборчу кампанію, перезапустити міжнародну. мережу лобістів Росії, мобілізувати актив горлопанів “руського міра” на організацію публічних акцій під гаслом “Не можна ізолювати росію!”

Поразка від України стане для московії найважчим приниженням, яке вона навряд чи зможе проковтнути. Ну, гаразд би, від США, або на крайній випадок від Китаю. Але від “хохлів”, яких там і за націю ніхто не вважає?!.. Щоправда, це не озвучується, а проштовхуються гуманістичні наративи про порятунок життів українських дітей etc…

Однак у всій цій ідеальній картині глобального світопорядку є одне “але” – сама Україна, яка не хоче поступатися п’ятьма своїми регіонами або 20% власної території. Тим більше, після трьох місяців запеклого опору, що став, по суті, Вітчизняною війною із загарбниками.

Це з Парижа Херсон та Мелітополь виглядають як точки на карті, якими можна пожертвувати. А для Києва це сакральні місця, і Україна готова битися до кінця.

Крім того, українці чудово розуміють: якщо дати росії вийти з цієї війни хоч якимось, але переможцем, то ніякий це не світ, а реальна гарантія майбутньої, ще більш масштабної війни, під час якої москва врахує допущені помилки та ґрунтовно підготується.

Тож зараз ідеї європейського гуманізму навряд чи переконають український народ, який бореться з російськими окупантами не на життя, а на смерть. Немає у нас опції “не перемогти” у цій війні…

The post Жахливий сон: чому на Заході знову завили про те, щоб “не злити Путіна” first appeared on UA-IN.

Запис Жахливий сон: чому на Заході знову завили про те, щоб “не злити Путіна” спершу з'явиться на UA-IN.

В цьому контексті зустріч у Рамштайні може стати історичною. На ній був оголошений новий політичний курс Сполучених Штатів (і низки союзних країн) щодо війни РФ проти України.

Якщо сформулювати простою мовою, то йдеться про те, що США будуть підтримувати Україну в тому обсязі, в якому треба, щоби ми досягли однозначної перемоги над ворогом.

За належної реалізації цієї політики ми отримаємо необхідний ключовий компонент нашої перемоги, якого наразі не вистачає.

За прийнятим у країнах НАТО підходом, військові дії можна розглядати як боротьбу військових спроможностей двох сторін.

Визначення структури спроможностей в різних країнах різне. Проте найбільш загальновживаною є саме американська “формула”, яку також як базову використовує штаб-квартира НАТО.

Цей підхід був взятий до використання й Міноборони України.

Базові компоненти спроможностей:

– доктрина (тобто правила ведення бойових дій);

– організація роботи підрозділів;

– особовий склад і його підготовка;

– керівний склад та його навчання;

– озброєння та військова техніка (в тому числі запаси), а також необхідна інфраструктура.

Російські спроможності завжди вважалися превалюючими в основному за двома ознаками: озброєння та чисельність особового складу.

Більшість західних експертів досить скептично ставилася до шансів України у тотальній війні проти РФ.

При порівнянні кількості літаків, засобів сил ППО, ракет, кораблів, танків та іншого обладнання Україна, за їхніми висновками, мала надто незначний ресурс.

Проте наші партнери розуміли, що українці будуть відважно та вміло битися та задіють всі існуючі можливості.

Треба зазначити, що більша частина західних експертів вже пару десятків років не мали досвіду регулярної війни.

Всі їхні практичні бойові дії зводилися до боротьби з більш слабкими з класичної точки зору суперниками. В основному це були бої з нерегулярними силами, партизанськими рухами, що були незрівнянно менш підготовлені та оснащені, але застосовували багато асиметричних тактик.

Такими були війни в Афганістані та більша частина війни в Іраку.

Західні країни мали досить тривожний досвід. Малочисельні угруповання (insurgents) цих країн чинили завзятий та часто успішний спротив супернику, що переважає. Для перемоги над ними країни Заходу залучали величезні ресурси та все одно несли суттєві втрати.

Саме тому Захід перед війною покладав великі сподівання на український рух опору та “тактику малих груп”. Саме вони мали застосовувати асиметричні прийоми для враження сил та засобів суперника, що переважає.

Через це допомога партнерів спочатку була повністю зосереджена на підтримці індивідуальним озброєнням. Його надавали з розрахунку на те, що сили ворога зайдуть далеко на територію України, але після цього будуть нести постійні втрати через дію українських мобільних підрозділів.

За такого підходу розраховувати на перемогу в осяжний термін важко так само, як важко чітко її спланувати.

Всі очікували, що Росія одразу ж встановить панування в повітрі через придушення протиповітряної оборони та авіації України. На думку західних експертів, це дало би росіянам можливість нейтралізувати великі формування, наприклад, танкові та артилерійські підрозділи.

На швидку та безболісну перемогу за допомогою переважно класичних засобів розраховували і росіяни, які самовпевнено заявили про пригнічення нашої ППО вже за пару годин після початку вторгнення, у чому суттєво прорахувалися.

І тут трапилося те, що західні експерти не передбачали: відсутність переваги в озброєнні Україна компенсувала іншими складовими спроможностей. А саме – кращою організацією, кращим командуванням, кращою підготовкою та мотивацією особового складу.

Причому за всіма цими компонентами Україна переважала й переважає з великим відривом.

Один із головних уроків цієї війни полягає в тому, що переваги в озброєнні та чисельності є менш важливими, ніж ефективність.

Росіяни також давно не мають досвіду у класичних війнах. В Афганістані, Чечні, Сирії та низці менших конфліктів росіяни воювали з набагато меншими арміями із не зовсім переконливим результатом.

Стикнувшись з міцною армією України, росіяни відкрилися всьому світу по-справжньому – як слабко організовані, недолугі та дикі.

Будь-яка спроможність настільки сильна, наскільки сильна її найслабкіша частина. Люди є найслабшою частиною армії РФ, причому як командири, так і солдати.

Звання однієї з найсильніших армій світу вони втратили через місяць бойових дій. РФ зараз переважає виключно кількістю озброєння та боєприпасів.

Сили оборони України, готуючись до війни, змогли швидко зорганізуватись для відповіді.

Дійсно, переносні протитанкові та зенітні ракетні комплекси та сили територіальної оборони відіграли велику роль. Допомога союзників була важливою. Але припущення, що більшість успіхів України в перший місяць війни були виключно результатом задіяння малих груп та індивідуальних засобів ураження, є невірним.

Вміле застосування артилерії, ракет, бронетехніки, ППО та авіації стало надважливим чинником, що наніс ворогу незворотних втрат.

Усвідомлення цього факту стало для західних військових та експертів великим відкриттям.

Вони побачили новий для себе тип бойових дій, велику перевагу більш вмілої та організованої армії України. А один ракетний удар двома ракетами “Нептун” суттєво змінив їхні уявлення про практику бойових дій на морі.

І тому наші закордонні колеги побачили нову реальність, в якій армія України, чий військовий бюджет в 11-12 разів був менший за російський, може перемагати.

Причому вади росіян в організації та формуванні особового складу мають фундаментальні причини. І навіть за умов повного їх розуміння (що для росіян теж проблема, судячи з усього) ворог не зможе виправити це ні за рік, ні за два.

На переписування структури армії, настанов та практик і відповідну підготовку мають піти роки. Яких у армії РФ, що вже втратила неприпустиму і рекордну кількість військовослужбовців і техніки, немає.

Все вищеперераховане означає, що для перемоги нам треба виправити диспропорцію у спроможностях. Тобто поповнити склад озброєння саме тими видами, які можуть бути найбільш ефективні в цій війні. Серед іншого це – артилерія, ракетні системи, бронетехніка, авіація та ППО.

Перші кроки ми побачили у постачанні нового обладнання – бронетехніки та гаубиць. Їхня обмежена кількість свідчила про усвідомлення наших переваг, проте ще не була закріплена західними країнами на державному рівні.

Цей процес розвивався, і нарешті у вівторок було заявлено: союзники під проводом США інвестують не просто в опір чи в боротьбу, вони інвестують у перемогу. Тобто в результат. З усіма наслідками, в тому числі щодо обсягів допомоги, типів озброєння і відповідного фінансового ресурсу.

Це було озвучено вперше, і це перелом.

Війна – це не лише боротьба спроможностей, але й боротьба ресурсів. В України обмежений ресурс, але, залучивши підтримку країн Заходу, направлену на результат, ми змінюємо цей чинник на свою користь. Військові бюджети країн Заходу в десятки разів перевищують російські.

Якщо (а тепер вже коли) наші Збройні сили отримають необхідний ресурс у техніці та припасах у потрібній кількості та часових рамках, ми неодмінно переможемо. Ми вірили в це завжди. Але тепер у це вірить весь демократичний світ, і він готовий робити відповідні кроки.

Треба також розуміти, що згадані заяви роблять у відповідному політичному контексті.

Україна має у своїй боротьбі величезну підтримку народів демократичних країн. З часу Другої світової війни це не лише найбільша війна, але й перша війна, де ні у кого немає питання, на чиєму боці правда.

Вільний світ розглядає її як боротьбу добра зі злом, де останнє має бути повалене.

Такі битви в сучасності відбуваються нечасто, тому без перебільшень це викликало в людях глибокі почуття та культурні асоціації – світло та темрява, Давид і Голіаф тощо.

Путін бачить, що український дух – незламний.

Аморальні та кримінальні практики, що їх застосовує ця людина, є відомими з історій інших війн та конфліктів: повітряні атаки на міста (так звані “стратегічні бомбардування”), терористичні акти проти населення (“державний тероризм”) та терор на захоплених територіях.

Всі вони мають одну лише ціль – залякування та деморалізація населення та зменшення волі до спротиву.

Але з нами така тактика не працює. Це бачить і весь світ.

“Я думав, що знав, що таке сміливість. А потім побачив українців”, – написав один з авторів The New York Times.

Ця сміливість стала вирішальною у здвигу парадигми західних політиків щодо допомоги.

Володимир Зеленський без перебільшень зараз – найпопулярніший політик сучасного світу, а підтримка України у цій війні має більше прихильників серед населення західних країн, ніж будь-хто міг би собі уявити.

Але це вкотре доводить, що партнерство і колективна безпека – не порожні слова. І що справжні друзі пізнаються в біді. І що суспільства, побудовані на спільних цінностях, мають підтримувати одне одного.

Тепер важливе належне виконання заявленого.

Державна політика настільки реальна, наскільки якісно вона виконується. Рішення мають бути прийняті, бюджети визначені, обладнання має бути виділене. Швидко і рішуче.

Кожен день має значення. Від воєнно-політичного керівництва та дипломатів вимагається величезна важка робота.

На жаль, майбутня перемога – це ще не перемога вже завтра. У безсилій злобі Путін ще буде кидатися ракетами, вбивати невинних громадян, атакувати наші сили та намагатися захопити якнайбільше населених пунктів та територій.

Побачивши, що поразка близько, він почне пропонувати якусь угоду, наприклад, припинення вогню, яку порушить, щойно зможе (звісно, звинувативши в цьому Україну).

Тому нашим єдиним вибором є перемога.

Британці були вражені зверненням Зеленського до членів їхнього парламенту, в якому президент України, проводячи паралелі, процитував звернення Черчилля до цього ж парламенту перед Другою світовою.

Добре знаючи цей класичний текст, вони самі можуть його продовжити: “…яка наша ціль? Перемога. Незважаючи на весь жах та те, якою б не була важкою до неї дорога. Бо порятунок можливий лише через перемогу”.

Андрій Загороднюк, Центр оборонних стратегій

The post Історичний злам в Рамштайні. Як Захід повірив у перемогу України у війні з Росією first appeared on UA-IN.

Запис Історичний злам в Рамштайні. Як Захід повірив у перемогу України у війні з Росією спершу з'явиться на UA-IN.