Станом на 1 липня українці заборгували за комунальні послуги 57,9 млрд гривень.
Як не дивно, незважаючи на карантин, Держстат зафіксував зменшення боргу на 3,3% проти квітня цього року.
А втім, ситуація в галузі зараз досягла критичної точки. За минулий рік українці сплатили за комуналку 123,4 мільярда гривень. А нині борг становить майже половину цієї суми.
з’ясував, чи загрожує комунальній сфері банкрутство та як будуть карати злісних боржників.
Для багатьох українців карантин став величезним ударом по кишені. Частина громадян втратила джерела заробітку, тому за комунальні послуги доводилося віддавати буквально останнє. Сумський активіст і волонтер Єгор Єременко до карантину працював закордоном, а після початку епідемії змушений був повернутися. З останніх заощаджень сплатив комуналку за березень і вже думав, що за квітень не розрахується. Але, на щастя, нині він без боргів.
“Зараз людям дозволили вийти на роботу, але досі не всі працюють. Наприклад, я не працевлаштований. На жаль, на допомогу від держави особливо розраховувати не доводиться. Особисто я став на облік у Центр зайнятості, паралельно шукаю роботу, а від держави отримую допомогу – 1000 гривень. Хіба це гроші? Чи можна на них прожити? А ще й сплатити комунальні послуги?” – скаржиться Євген.
Складно переживає карантин і бізнес. Держава звільнила підприємців від ЄСВ, але цей податок становив лише невелику частину видатків. До того ж процедура його відшкодування була настільки складною, що далеко не всі підприємці змогли цим скористатися. А ось оренду та комунальні послуги більшості сплачувати все одно довелося, розповідає голова Всеукраїнської професійної асоціації підприємців, член Української ради бізнесу Борис Емельдеш:
“Оскільки карантин створив перепони для роботи, у багатьох виникли проблеми. Господарчу діяльність люди не проводили, але вносити платежі все одно довелося”.
Як виживають комунальники?
Через шалені борги комунальні служби в деяких регіонах не можуть впоратися з навантаженням, змушені економити на зарплатах співробітників і технічному обслуговуванні своїх мереж. Зокрема, про таке заявили в Кременчуцькому комунальному підприємстві “Теплоенерго”. За словами їхнього очільника Віталія Одношевного, населення міста заборгувало за опалення та гарячу воду майже 90 млн грн. Через це персонал підприємства працює не повний робочий тиждень і може не встигнути підготувати теплові мережі до опалювального сезону.
Альона Комарчук очолює комунальне підприємство з водопостачання в Широківській ОТГ, що на Миколаївщині. Розповідає: є ті, хто оплату відверто саботує, мотивуючи відсутністю грошей. А частина родин користується послугами та водночас відмовляється укладати договір із компанією, яка їх надає. Мовляв, без договору і платити ні за що не доведеться.
“Ми попереджаємо людей про те, що може трапитися, якщо не платити за послуги. Та вони взагалі не розуміють, що таке договір, відмовляються його підписувати, не встановлюють засобів обліку. Окрема тема – пільговики, наприклад багатодітні родини. Вони отримують допомогу з податків громади, і часто це немалі гроші, але за послуги не сплачують, бо, мовляв, не вистачає. На період карантину нам узагалі заборонили від’єднувати людей від послуг. Багато хто цим користується, а борги накопичуються. Для маленьких комунальних підприємств – це особливо відчутно. Єдиний варіант, який ми зараз знайшли, – від’єднувати від водопостачання тих, хто не підписав із нами договір. За законом, вони не є споживачами, а фактично “крадуть” ресурс у громади. Тому на них дія пільгового періоду не поширюється”, – пояснює пані Альона.
Чому росте заборгованість?
За останні 10 років борги населення перед комунальниками зросли в рази. Причинами стали економічна криза, знецінення гривні та стрімке зростання тарифів. Ще у 2010-му заборгованість ледь сягала 10 млрд грн, а за останні три роки ці 10 млрд стали лише статистичною різницею, в межах якої коливаються борги українців.
“В опалювальний сезон рахунки значно більші, адже оплата за опалення в багатоквартирному будинку значно більша, ніж за інші послуги, – пояснює кандидат юридичних наук, експерт із питань ЖКГ Андрій Никончук. – Тому заборгованість нестійка: вона збільшується, коли починається опалювальний період, і зменшується, коли він закінчується, бо люди поступово гасять накопичені борги”.
Також на заборгованість впливає ринковий фактор. Це зміна собівартості послуги та перерахунок її ціни для населення. Наприклад, головний складник вартості опалення, близько 80% – це ціна газу. Якщо газ дешевшає на ринку, нам можуть зробити перерахунок і зменшити оплату за послугу. І навпаки.
Пандемія лише посилила кризу, позбавила людей джерел доходу, а держава ще й запровадила своєрідний пільговий період. Досі комунальники не можуть нараховувати пеню, вимикати світло, газ чи воду боржникам.
Президент “Асоціації захисту споживачів послуг” Олег Титамир прогнозує: борги за комуналку ростимуть і надалі. Цьому сприятиме падіння економіки, яке на кінець 2020-го, за прогнозами, становитиме 8-10%. Відкриття ринку газу для побутових споживачів, зважаючи на його монополізованість, зі свого боку може призвести до росту цін на 30-50%.
“Враховуючи падіння доходів населення через коронакризу, а також “оптимізацію” урядових субсидій, найбільш оптимістичний прогноз – зростання заборгованості за комунальні послуги побутових споживачів становитиме 10-20% за підсумками нового опалювального сезону. Це, звісно, якщо влада не вигадає чергових комунальних “новацій”, – пояснює Титамир.
Від реструктуризації до втрати квартир
Щоб почати вирішувати проблему боргів, у парламент внесли законопроєкт №3613. Відповідно до нього, громадяни повинні оплатити чи реструктуризувати заборгованості до 1 жовтня 2020 року. За умовами реструктуризації, з українця, який працює, щомісяця списуватимуть 25% доходу на користь оплати боргу, а з пільговика – 20% пільги. Формально реструктуризація можлива на п’ять років, але якщо за цей час доходи не дадуть громадянину змоги виплатити борг, термін продовжать.
“Реструктуризація дає змогу розв’язати проблему з боргами за комунальні послуги людям, що опинилися у скрутній життєвій ситуації, – пояснює Никончук. – Така людина може звернутися до відповідних органів із проханням про реструктуризацію, і я більш ніж упевнений, що на зустріч підуть. Але для злісних неплатників цей механізм не працює”.
Реструктуризація – не єдиний механізм, який пропонує держава. Якщо до 1 жовтня споживач не оплатить борг і не оформить реструктуризацію, його можуть змусити заплатити через суд. За новим законопроєктом, компанії, що позиваються до боржників, зможуть не платити судовий збір узагалі. Відповідно, кількість позовів може зрости.
За рішенням суду, борг можуть утримати із заробітної плати, але не 25% відсотків, як у разі реструктуризації, а вже 50%, чи накласти арешт на майно.
У Міністерстві розвитку громад і територій одразу заспокоїли громадян, масово відбирати майно за борги не будуть. Наприклад, квартиру у злісного неплатника можна забрати лише тоді, коли у нього є інше житло, або сума боргу перевищує 20 мінімальних зарплат, тобто 94 460 грн. До цього такі випадки вже траплялися, але масового характеру не набули.
“Боятися варто радше вимкнення, ніж арешту майна”, – пояснює експерт із питань ЖКГ голова “Бюро комплексного аналізу та прогнозів” Сергій Дяченко.
Також до боржників будуть застосовувати санкції, які перегукуються з нормами щодо неплатників аліментів:
конфіскація майна,
заборона виїжджати за кордон,
користуватися зброєю,
полювати.
Якщо не платити рік – до заборгованості додадуть 20% штрафу, якщо два роки – 30%, за 3 роки борг виросте на 50%.
І це – без урахування пені. Тому борг за кілька років може зрости вдвічі чи навіть втричі. Щоправда, якщо карантин продовжать і після 1 вересня, ці штрафи поки не запрацюють. Адже споживачів заборонено штрафувати не лише на час карантину, а й ще 30 днів після його завершення.
Поки закон перебуває на розгляді в комітеті і щоб він почав діяти з 1 жовтня, депутати мають оперативно ухвалити його в перші ж пленарні дні нової сесії.
Як подолати кризу в комунальній сфері?
“Комунальна галузь уже банкрут, – стверджує Андрій Никончук. – Вона працює досі, лише тому, що в часи Радянського Союзу було закладено ресурс міцності. Сама ж галузь уже мертва, особливо якщо ми говоримо про сферу теплопостачання та гарячого водопостачання”.
Експерти сходяться в думках, що заходи, які пропонує держава, нині більше спрямовані на те, щоб “усунути симптоми”, а не почати масштабне “лікування” комунальної сфери.
Никончук бачить часткове розв’язання проблеми у реформі судової системи. Адже саме вона має позбавити безкарності тих, хто принципово не хоче оплачувати послуги.
“Переважна більшість споживачів – добросовісні. Але страждають вони через недобросовісних. Тих, хто умисно і свідомо не хоче платити, знаючи про недієздатність судової системи та системи виконання судових рішень. Вони розуміють, що їм за це нічого не буде. А якщо q буде, то в такій віддаленій перспективі, що сума боргу девальвується. Тому ніхто не боїться”, – пояснює Никончук.
Загалом, криза у комунальній сфері напряму пов’язана з критичною ситуацією в інших сферах. На боргах за комуналку відображаються практично всі політичні та економічні коливання. Оскільки в нас вони досить часті, криза в галузі з року в рік лише поглиблюється.