Зоя Віталіївна, як її називали пацієнти, вже давно вирішила: на своє 45-річчя вона поїде в Єгипет. Сама. Бо хоче тиші, відпочинку і спокійного читання книжок десь під пальмами. Дочка, яка напередодні народила, лише невдоволено підібгала від новини губки. Але промовчала. Знала ж бо, що мати знову скаже своє улюблене: «Вміли зробити, вмійте й глядіти!»
Зоя не була стервом, з онуком няньчилась, але роботу кидати не збиралася. Вона була психотерапевтом, доволі успішним, що дозволило їй нарешті відкрити свою приватну практику. Тобто поїздка на море була подвійним подарунком самій собі: ювілей і відкриття свого кабінету. З чоловіком вона розлучилася вже давно і про супутника життя геть не мріяла.
– О, ви виглядаєте наче богиня! – захоплено вигукнув їй молодий єгиптянин, щойно вона сіла у вестибюлі готелю в очікуванні поселення.
Зоя здивовано озирнулася, чи немає поряд підходящих богинь, яким могли би бути адресовані ці слова. Але ні – саме на неї й дивився цей молодий красунчик років 25.
– Ви теж нівроку, – усміхнулася йому у відповідь.
Заморський «принц» підсів до жінки. Назвався Ахмедом, сипав компліментами, одразу запросив на вечірню прогулянку і, здається, у якийсь ресторан. Він говорив хорошою російською, однак щедро пересипав її словами з місцевої говірки, тож загалом зрозуміти його було складно. Зою ошелешив несподіваний натиск і лавина компліментів. Юнак грав біцепсами в облягаючій футболці, світив білосніжними зубами, а очиськами своїми чорними так і роздягав! З останніх зусиль жінка зібрала докупи залишки розуму і поспішила розпрощатися з жагучим Ахмедом.
***
Але насолоджуватися самотністю Зої таки не вдалося. Не встигла вона відкрити книгу на пляжі, як тут таки до неї підкотив вчорашній красень. Виявляється, він уже все про неї дізнався, і тому без проблем знайшов, щоб сказати, наскільки вона запала йому в душу.
Зої, звісно ж, були приємні залицяння єгипетського мачо. Іноді проскакувала зрадницька думка: а раптом це справді кохання з першого погляду? Вона могла б легко втратити голову, якби… Якби не професійні навички психолога, який вміє помічати деякі особливості поведінки: красунчик оцінював одяг, ніби між іншим цікавився добробутом своєї обраниці і відчайдушно намагався її спокусити. Інтуїція криком кричала, що перед нею… аферист. Невже вона й справді схожа на довірливу жіночку середніх років, яку так легко обдурити? Зоя спочатку засмутилася, проте, дивлячись, як старається обкрутити її цей молодик, вирішила йому підіграти. Недарма ж у дитинстві вона непогано грала у шкільних виставах!
***
На вечері Зоя вдавала довірливу дурненьку, хихотіла і кліпала очима. А ще збрехала, що покійний чоловік залишив їй прибутковий бізнес і кілька мільйончиків на депозитах. Від такої новини Ахмед ледве не стрибав від радощів. Він теж розповів, що є багатеньким синочком впливових батьків з величезними статками. Єгиптянин три дні водив Зою по найкращих ресторанах Хургади, а тоді зізнався у палкому коханні і заявив, що готовий з нею одружитися. Однак, оскільки він істинний мусульманин, мусить отримати дозвіл на шлюб від свого батька.
Наступного дня Ахмед був, як і очікувала Зоя, сумний і нещасний. Глава сімейства, звісно ж, не дозволив йому одружуватися з християнкою, заблокував усі рахунки сина і обіцяв викреслити його із заповіту, якщо той піде проти його волі. Тож палкий Ахмед став переконувати, що готовий кинути виклик всьому світу і одружитися із Зоєю! Він же її так кохає! І про гроші не переживає, бо от-от має підписати контракт, який принесе йому величезну суму. Не вистачає лише якихось двадцять тисяч доларів, щоб вкласти у цей проєкт. Якби ж то Зоя могла йому їх позичити…
«От аферист!» – подумала Зоя, а сама стала переконувати Ахмеда, що для неї це невелика сума. І вона, звісно ж, з радістю йому допоможе…
***
На радощах Ахмед того ж вечора подарував Зої золотий перстень, завіз нібито на свою віллу (від прискіпливого погляду жінки не заховалося, що насправді цей розкішний будинок орендований) і оголосив, що готовий летіти разом з нею в Україну. Там, мовляв, вони одружаться, і він все життя носитиме її на руках. Велика різниця у віці Ахмеда, звісно ж, не лякала, бо любов не обирає. Аби ж тільки Зоя до завтра встигла перерахувати йому гроші…
Жінка тоді ледве вирвалася з цупких обіймів палкого єгиптянина. Навигадувала йому такого, що купи не трималося. За годину зібралася і виїхала з готелю. А рано-вранці вже сиділа у літаку, прощаючись з Єгиптом і, чорт забирай, незабутнім відпочинком! Усміхаючись, Зоя вийняла телефон і пальчиком, на якому була новенька золота каблучка, не роздумуючи, занесла номер Ахмеда у «чорний список»…