У цих групах є куратори, які розуміються на психології підлітків та спонукають їх виконувати небезпечні завдання.
2 лютого у Києві 13-річна школярка Ніка наклала на себе руки, стрибнувши з балкону 17-го поверху. Близькі та рідні родини, яка втратила дитину, розповіли про події, які передували цьому вчинку дівчинки, аби застерегти інших батьків. Про трагедію Ніки на своїй Facebook-сторіні написав В’ячеслав Видиборець. Ніка була внучкою його рідної сестри. “Ніка виросла в родині, в якій любов і повагу завжди на першому місці. Відмінниця, прекрасно малювала, писала вірші. Вивчала англійську і китайську мови, захоплювалася японською культурою. Будувала плани на майбутнє. Любила сім’ю і обожнювала молодшого братика. Була відкритою, доброю і веселою дівчинкою“, – згадує він.
Родич спробував дати свою оцінку того, що сталося і те, на що потрібно звернути увагу, щоб запобігти біді. Пан В’ячеслав вважає, що головна причина цієї трагедії в тому, що у дорослих немає жодної інформації щодо таких “груп смерті” ні від поліції, ні від СБУ, ні від Міністерства освіти. “А ситуація просто катастрофічна. Дітей в групах смерті тисячі, і це без перебільшення. Дуже великий відсоток підлітків знають про такі групи і вступають в них. Адже для них це всього лише гра, в якій ти можеш показати, що не слабак і ти вже дорослий. Подібних груп багато, але у всіх одна мета – залучити підлітка в гру зі смертю” – пише він. Зазначає, що у таких є куратори, які чудово розуміються на підлітковій психології. Зокрема, вони знають як зацікавити дитину, знайти її слабкі і сильні сторони. А слабкі сторони – це і взаємини між однолітками, і любов, і сім’я і багато іншого. “Важко сказати, коли Ніка вступила в цю групу. В її поведінці, на перший погляд, нічого не змінилося. Вона була такою ж веселою, активною і життєрадісною. Перші зміни з’явилися після зимового карантину. Пропало бажання робити уроки. Або ж не випускала телефон з рук під час їжі і під час уроків. Одного разу на запитання бабусі “Як справи?”, Відповіла “Ще не здохла” (саме таку лексику використовують в групах). Часто малювала чорною ручкою людей без очей“, – розповідає Валерій Видиборець.
Одного разу Ніка, виходячи з бабусею з дому, подивилася на багатоповерхівку і запитала: “Як людина падає з балкона?”. “Її готували заздалегідь. За кілька тижнів до…, Ніка сфотографувала і відправила фото балкону 17 поверху. Фото саме того балкону. А кілька ночей перед трагедією Ніка не спала. Їй просто не давали спати. Як з’ясувалося, щоночі рівно о 4:20 куратори давали завдання. Від безсоння піднявся тиск і дуже боліла голова“, – зазначає родич загиблої дівчинки. Додав, що навіть після вступу в групу Ніка, приходячи додому зі школи, ділилася всіма новинами, але про групу не було сказано ні слова. Уже після трагедії з’ясувалося, що перед стрибком вона відправила повідомлення голосової пошти в групу зі словами “Нарешті я помру“. “На жаль багато інформації видалено, так як куратори вимагають почистити листування, щоденники, малюнки. Але кілька малюнків збереглося. На одному напис – політ у нікуди. На іншому – карта місцевості, а в кутку намальовані двері з написом “Пекло”. На аркуші паперу намальовані очі, губи і дата – 02.02. Фатальна дата“, – резюмував пан Валерій.
Зазначимо, раніше про історію Ніки розповіла директорка гімназії №179, де вчилася дівчинка, Ірина Чернілевська. Вона дала батькам школярів поради, як вберегти свою дитину від небезпеки в інтернеті. У програмі “Київ. NewsRoom” на телеканалі “Київ” кандидатка психологічних наук Ірина Губеладзе розповіла – як можна запобігти трагедії, як виховувати дитину, аби навіть у найскладніший ситуації їй ніколи не спало на думку піти з життя. Також – чи можуть помітити рідні чи друзі зміни в поведінці дитини? У самогубців це виважений крок чи спонтанне рішення? Які основні мотиви підліткових самогубств?