Таємні зв’язки Віктора Медведчука та Петра Порошенка можуть зірвати маску лицемірства з цих прихованих партнерів.
Антикорупційні органи вже висунули перші підозри в гучному розслідуванні.
Дизельна труба була головним активом клану Медведчуків в Україні. Вона забезпечувала найшвидшу і найдешевшу доставку дизельного палива з Росії на український ринок. Адже везти цистернами автомобільними дорогами або залізницею менш вигідно, ніж просто відкрити крани з обох боків труби.
Враховуючи, що люди Медведчука завдяки кумівству з Путіним мали “блат” у компанії “Роснефть”, яка постачає це паливо, в них завжди була ціна з супердисконтом.
А ця зв’язка – труба + дешеве паливо – утворили потужний насос грошей, які стали інструментом для просування політичної надбудови російського агентурного інтересу в Україні. Мовиться про партію ОПЗЖ.
Безпроблемні роки роботи труби Медведчука за часів Порошенка
Управляє дизельною трубою приватна компанія під назвою “ПрикарпатЗахідТранс”, Вона вийшла на пік своєї потужності під завісу правління президента Порошенка. Кум Путіна тоді глибоко посадив Україну на дизельну голку, контролюючи 40% ринку.
Дані навів голова комітету Ради з питань енергетики Андрій Герус:
у січні 2019 труба Медведчуків прокачала 143 тисячі тонн дизелю;
у лютому – 152 тисячі тонн;
у березні – 169 тисяч тонн;
у квітні – 182 тисячі тонн;
у травні – 193 тисячі тонн.
На пік законтрактованих обсягів вийшли в липні – лише за один місяць структури Медведчука загнали в Україну 226 тисяч тонн дизеля. Це була їхня лебедина пісня за безпроблемними роками роботи в часи Порошенка.
Як кажуть, ціною невтручання Порошенка в це питання були регулярні візити його довіреної особи Ігоря Кононенка до оператора труби і на енергетичну митницю з метою звірки обсягів прокачування.
І повертався він не з порожніми руками. Саме звідти, мабуть, і фінансувався телеканал “Прямий”.
Що ж сталося в липні? Чому після поразки Порошенка на виборах частка трубних поставок дизеля Медведчуками стала стрімко падати?
Зверніть увагу! Після зміни президента з серпня 2019 на поставки “трубою”, а також на поставки скрапленого газу з Росії було введене спеціальне мито. І якщо влітку 2019 поставки дизельпроводом доходили до 200 тисяч тонн на місяць, то у 2020 році суттєво знизилися. Відтак, у середньому, складали близько 40 тисяч тонн на місяць. Водночас за 2020 рік спецмито на дизель та скраплений газ принесло в держбюджет України близько 600 мільйонів гривень.
За останні 1,5 роки відбулася диверсифікація, сьогодні залежності від роботи дизельпроводу немає. Зате залишаються підозри про взаємозв’язок між телекомпанією “Прямий” та трубою Медведчука.
Тому це є найбільш логічним поясненням, чому Порошенко спереляку напередодні засідання РНБО переоформив канал “Прямий” на себе.
Як Медведчуку вдалося привласнити дизельну трубу
Але українське суспільство вимагає правди про інше – як ця труба взагалі потрапила до рук Медведчука. І відповідь на це питання може дати гучне розслідування, яке проводять антикорупційні органи НАБУ і САП спільно з СБУ, під процесуальним керівництвом Офісу генпрокурора.
Першою ластівкою стало повідомлення про підозру ексзаступнику директора держпідприємства “УкрГІАП” (Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу).
Ця підозрювана склала свідомо неправдивий документ, який став підставою для ухвалення рішення Господарського суду Рівненської області. Мова про рішення за серпень 2017, яким суд відмовив українській державі у визнанні права власності на частину нафтопродуктопроводу “Самара – Західний напрямок”.
Отже, кілька років тому в ході судового процесу фірма “ПрикарпатЗахідТранс”, яка управляє трубою, замовила експертизу в держпідприємстві “УкрГІАП”. Експертка, яка отримала підозру, у своїх висновках підіграла людям Медведчука.
По-перше, вона заявила, що дизельна труба не є магістральним трубопроводом, який повинен був після розпаду Радянського Союзу перейти у власність незалежної України.
По-друге, експертка заявила, що труба в результаті поточних ремонтів, які час від часу там проводилися, перетворилася в “новий об’єкт”. І більше не є тією трубою, яка залишилася від радянських часів.
У слідства є підстави припускати, що текст експертизи писала не експертка. Він був підготовлений в структурах Медведчука, і переданий їй для оформлення як висновок експерта.
Маючи на руках цей документ, структури Медведчука отримали право розглянути справу про трубу в Господарському суді Рівненської області за нововідкритими обставинами. У підсумку, перемога була оголошена в інтересах структур Медведчука. Були знесені попередні рішення аж до касації, які фіксували трубу у власності України.
Тепер, якщо суд визнає дії експертки злочином, це відкриє можливість переглянути рішення часів Порошенка про передачу дизельної труби у власність структур Медведчука.
Про те, що Порошенко сприяв Медведчуку отримати контроль над трубопроводом, вказують і інші аргументи.
Так, цьому було дано зелене світло Антимонопольним комітетом, керованим людьми Порошенка. Кістяк АМКУ на той момент становили люди, пов’язані з заступником глави адміністрації президента Олексієм Філатовим і тим самим депутатом Ігорем Кононенком.
А рівенська суддя Ярослава Гудзенко, яка винесла вигідне Медведчуку рішення, в останні місяці правління Порошенка була призначена його указом на пожиттєву посаду.
При тому, що десятки та сотні інших суддів не отримали потрібного їм зеленого світла для того, щоб далі працювати в системі, їх роками мурижили, залишаючи суди без вершителів правосуддя.
Таким чином, фірма “ПрикарпатЗахідТранс”, до складу акціонерів якої увійшли люди Медведчука, на підставі судового рішення, яке базувалося на свідомо неправдивому висновку експерта, безпідставно отримала у власність частину магістрального нафтопродуктпроводу “Самара – Західний напрямок”.
Враховуючи корумпованість судової влади, єдиним способом відновлення справедливості щодо трубопроводу може бути рішення Ради безпеки та оборони.
Козак поскаржився на проблеми, спричинені санкціями
При цьому, як виявилося, хоча представники ОПЗЖ спочатку ставилися до санкцій з іронією, згодом до них прийшло усвідомлення, наскільки це дієвий та болючий інструмент.
Першою ластівкою в санкційному процесі став депутат ОПЗЖ Тарас Козак. Через 2 тижні він почав скаржитися, що в нього виникли великі проблеми.
“Я спробував оплатити зі свого рахунку товари першої необхідності, але це виявилося неможливо. Фактично указом Президента я був позбавлений права вільно розпоряджатися заробленими мною грошима”, – заявив Тарас Козак.
Цей плач Ярославни потрапив навіть в ефір до головної пропагандистки російського телебачення Скабеевої, підтвердивши цим, що депутат Тарас Козак є важливим агентом російського впливу.
Правда, навіть тут Скабеева не могла стриматися і трохи підрихтувати Козака. Виявляється, українська хунта не дає йому можливість навіть хліба купити. Бідний Козак, на рейс найнятого ним приватного літака до Мінська гроші були, а на хліб – немає.
Звичайно, ця ситуація лише доводить, що Росія буде захищати свою агентуру, і дай Боже, якщо все обернеться тільки пропагандистами в телеефірі, а Путін не піде на загострення ситуації на Донбасі.
Це означає, що протистояння з російською політичною філією в українському парламенті забере ще чимало часу та зусиль.