Радимо прочитати всім батькам! Дуже мудра стаття психолога Ольги Валяєвої про те, як складається доля дітей, чиї батьки вирішили, що житимуть лише “зарад них”.
Даруючи дитині любов, не варто забувати і про себе, інакше ця нездатність любити себе передається і їм, прищеплюючи на ходу безліч комплексів від завищених вимог батьків.
“Благаю вас, не живіть заради дітей! Їм не тільки це не потрібно, їм це шкідливо… Скільки поламаних доль, розбитих сердець, образ і непорозуміння! Я бачу жінок, які відмовляються від усього в житті заради дітей. А потім я бачу тих дітей, заради яких від усього відмовлялися. Видовище це сумне …
Мама виростила Ваню одна. Вона так і не вийшла заміж, вкладала всі в сина, купила йому квартиру, оплатила університет. Він став чудовим чоловіком, успішним. Ось тільки йому вже п’ятдесят. Він ніколи не був одружений, у нього немає дітей. Все життя намагався повернути мамі неоплатний борг. Не вийшло.
Шукайте сенс життя далі матеріального пласта. Це життя одного разу закінчиться, навіть якщо зараз не хочеться про це думати. Духовна практика, релігія, молитви… Ви можете черпати сили там, замість того, щоб тягнути все це з дітей.
Не живіть заради дітей, я вас благаю. Коли мені зустрічаються люди, яким батьки віддали все і навіть більше, мені дуже боляче дивитися їм в очі. Я багато в чому впізнаю себе і свій біль. Я бачу ці муки, розбиті серця, спустошені душі. У їхніх очах – крики про допомогу. Біль, розпач, вина… Вони – як і всі діти – дуже хочуть любити своїх батьків. Але тоді вони просто не виживуть…
Дайте вашим дітям можливість жити і дихати. Тоді вони зможуть рости і розвиватися. Туди, куди їм належить за долю. Наша роль, як батьків, проста – вчасно поливати, не закривати від сонця, оберігати від шкідників. А далі дитина, як квітка, вже сама впорається і проявить все найкраще, що в ній вже закладено природою.”