Дисципліна і традиції – девіз японських школярів. А ще – постійне навчання, адже побудова кар’єри в Японії починається вже тоді, коли малюк робить свої перші кроки.
Щоб у 6 років вступити в гарну початкову школу, потрібно спершу потрапити у хороший дитячий садок. Після початкової школи діти переходять у середню, а потім в найкращу вищу школу. Початкова і середня освіта в Японії безкоштовні, але в приватних школах рівень навчання вищий. Тому освіта дитини часто є дуже витратною для батьків. Тим паче, щоб здати всі поточні й проміжні іспити, діти часто відвідують додаткові заняття у спеціальних навчальних закладах або при ВНЗ.
Звичайний робочий день середньостатистичного японського школяра виглядає так: ранкові заняття у школі, після обіду – відвідування гуртків (теж у школі), потім – додаткові заняття. Після цього діти повертаються додому, щоб зробити домашнє завдання і лягти спати.
Від музики до геології
У Японії шкільний день триває найдовше у світі. Звичайно, враховуючи позакласні заняття, які проходять при школах. Окрім стандартного набору дисциплін (математика, державна мова, музика, фізкультура, трудове навчання), ще з початкових класів діти також освоюють навички традиційного каліграфічного письма і різних видів мистецтва.
У середній школі до звичного для нас списку уроків додаються заняття з гри на музичних інструментах. Старша школа розрахована на підготовку учнів до вступу в університет. Японські школярі вивчають як сучасні, так і давні державні мови, соціологію, етику, економіку і політологію, а також геологію і ремесла. І це додатково до стандартних дисциплін шкільної програми.
Клуби та позакласні заняття
Ключовою перевагою японської освітньої системи є те, що всі гуртки і позакласні заняття проходять у будівлі школи. Ба більше, вони є частиною навчальної програми. Вибір у дітей досить широкий: бойові мистецтва, каліграфія, танці, музика, – усе від клубів юних техніків до художніх студій. Учні їздять на змагання, отримують нагороди та вдосконалюють майстерність. Тобто мають можливість розвиватися так само, як і наші діти в платних позакласних гуртках.
Нагорода чи покарання? Спірні моменти японського освіти
1. Вступні та випускні іспити на всіх рівнях підготовки
З молодшого шкільного віку діти постійно складають іспити. Найважливішими є вступні іспити в середню і старшу школи. З одного боку, у дітей постійний стрес, з іншого, діти настільки звикають складати іспити, що це не здається таким вже складним випробуванням.
2. Висока мобільність школярів
Якщо дитячий садок і початкову школу можна вибрати залежно від району проживання, то середня і старша школи можуть знаходитись за декілька кілометрів від дому. Часто дітям доводиться діставатися до місця навчання по кілька годин поїздом. Але чого тільки не зробиш, щоб мати якісну освіту.
3. Постійна зміна вчителів і студентів
Хоча за одним класом закріплена окрема аудиторія, переходячи на наступний рівень, діти фактично повністю змінюють своє оточення. Зміна школи відбувається після 6 років навчання у початковій школі, потім після 3 років у середній школі і 3 років у старшій школі.
4. Обов’язкова уніформа для всіх шкіл
Всюди, окрім початкової школи (хоча і там діти носять симпатичні жовті шапочки), є уніформа. Темні піджаки і штани на хлопчиках та темні спідниці і сорочки на дівчатках – візитна картка японської освітньої системи. З одного боку, форма згладжує всі соціальні нерівності та усуває конфлікти на ґрунті рівня матеріального забезпечення студентів. З іншого ж – відверто тисне на прояв індивідуальності в одязі. Хоча японські школярі знайшли вихід, розвиваючи дивні та унікальні субкультури. Також японська жіноча форма вважається однією з найбільш відвертих і сексуальних, що навряд чи позитивно впливає на психіку дівчаток.
5. Рейтингові таблиці з середнім балом
Ці таблиці з оцінками за контрольні та іспити прикрашають стіни будь-якого навчального закладу. На загальний огляд вивішуються результати всіх внутрішніх тестів і контрольних робіт. Всі знають на вигляд найкращого і найгіршого учнів школи. З одного боку, це підвищує конкурентну здатність учнів, але з іншого – принижує тих школярів, у яких нижчий рівень успішності.
6. Шкільні фестивалі й серйозне ставлення до них
Якщо це культурний фестиваль, то підготовка до нього починається задовго до початку, а на території школи вибудовують ціле містечко з кафе, кімнатами для розваг, ігровими майданчиками та багатьма іншими площами. І найчастіше все завершується багаттям і феєрверками. Спортивний фестиваль є не менш важливою подією в житті школи. А також існують різноманітні концерти та театральні постановки.
7. Церемонії
Найважливішими є церемонії, що відкривають і завершують навчальний рік. Ці заходи проводять більше для батьків, ніж для дітей. Можливість прочитати промову на урочистій церемонії – велика честь для учня, адже вибирають завжди найкращого з них.
8. Канікули для навчання
Навчальний рік в Японії починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. Зазвичай навчання розділене на триместри: квітень-липень, вересень-грудень, січень-березень. Канікули у школярів бувають влітку (6 тижнів), взимку (до і після Нового року – 2 тижні) і навесні (після іспитів – 1 тиждень). І навіть під час канікул діти вчаться, адже домашні завдання і додаткові заняття ніхто не скасовував.
Японці дуже наполягають на саме такій системі освіти. Під час одного з освітніх самітів на обговорення було винесено питання про те, щоб трансформувати поділ навчального року на американський кшталт: осінь – початок, літо – кінець. Але система залишилася незмінною – прощання зі школою під пелюстками сакури для японської культури вже стало символічним.