Євангеліє арабською мовою, видане в Алеппо на початку 18 століття
Андріана Біла
За історією віднайдення Євангелія, виданого арабською мовою на гроші гетьмана Івана Мазепи, можна зняти цілий документальний детективний серіал. Кілька Біблій, серед яких, ймовірно, є і надрукуване у 1708 році в Алеппо коштовне Євангеліє, були знайдені послом України в Лівані в кількох православних і греко-католицьких монастирях. Як вдалося знайти унікальне видання? Що то був за час, коли гетьман українських козаків давав гроші на видання арабською мовою «священного письма»? Та які історичні паралелі можна тут побачити?
Гетьман Козацької держави, Лівобережної і Наддніпрянської України Іван Мазепа прагнув незалежності української православної церкви від Москви і для цього намагався заручитися підтримкою християн арабського світу. Коштовне Євангеліє, на думку гетьмана, мало стати символом зміцнення союзу із Антіохійською православною церквою.
Контакти Гетьманщини із православним Сходом
Відносини між українською православною церквою і православ’ям Сходу є давніми.
У 1656 році Київ відвідав Антіохійський патріарх Макарій. На Близький Схід він взяв із Києва передану йому митрополитом Сильвестром частку мощів Святої Варвари.
Найбільш вагомого значення стосунки церков набули за часів гетьмана Івана Мазепи. Оскільки Українська православна церква на той час перебувала під зверхністю Московського патріархату, стратегічна лінія Мазепи була скерована на те, аби зміцнити українську церкву як державну церкву Гетьманщини. Зробити це можна було шляхом обґрунтування перед патріархами Близького Сходу неканонічності переходу Київської митрополії під зверхність Московського патріарху в 1686 році
Задля цього гетьман активізував відносини із православним Сходом:
надавав істотну підтримку патріархам Константинопольському, Олександрійському, Антіохійському, Єрусалимському;
пожертвував 50 тисяч золотих і 30 тисяч дукатів на відновлення Великої Лаври преподобного Сави Освяченого в Єрусалимі;
подарував золоту чашу, лампаду, срібний вівтар до храму Гробу Господнього (вартістю 20 тисяч золотих).
Дружні взаємини між гетьманом Мазепою та Антіохійським патріархом і заразом Алеппським митрополитом Афанасієм ІV Даббасом і розпочалися якраз саме тоді, коли патріарх здійснював місії на території Валахії, Молдови й України у пошуках підтримки для православної церкви Сходу.
Іван Мазепа був одним із тих меценатів, хто надав реальну допомогу православним християнам арабського світу. Результатом щедрої підтримки гетьмана стало видання у січні 1708 року в Алеппо за кошти Мазепи, але у типографії, яка була подарована арабським православним християнам господарем Валахії К. Бринковяну, – Євангелія арабською мовою.
На видання Євангелія, яке було подарунком Мазепи Антіохійській церкві, гетьман надав 3000 золотих, а до цього виділив іще 3000 на підтримку Антіохії.
Історія пошуків
Про факт існування «Євангелія» науковцям було відомо давно.
У 1942 році історик Микола Андрусяк у нарисі «Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч», виданому у Празі, писав: «Збереглися до наших днів примірники арабського Євангелія, виданого коштом Мазепи в Алеппо у 1708 році для богослужбового вжитку православних сирійців».
У 1993 році наукова експедиція НАНУ у пошуках «Євангелія» вирушила маршрутом Батурин-Київ-Бендери-Варниця-Ясси-Галац. У Бухаресті, що був останнім місцем призначення експедиції, було виявлено примірник арабського «Євангелія».
У 2009 році український дослідник і дипломат Теофіл Рендюк зробив у бібліотеці Румунської академії якісну фотокопію суцільного тексту «Євангелія» Івана Мазепи арабською мовою, та привіз його електронний варіант в Україну.
З’ясувалося також, що в Алеппо у 1706–1708 роках було надруковано кілька видань «Євангелія», причому за підтримки кількох спонсорів, серед яких вже згадуваний Костянтин Бринковяну та Іван Мазепа.
Кілька років тому, очоливши дипломатичну місію поглиблення українсько-близькосхідних відносин, Ігор Осташ, надзвичайний та повноважний посол України в Лівані і науковець, розпочав пошуки арабського примірника «Євангелія» на території Лівану, який також належить до території Антіохійського патріархату.
«Я коли приїхав сюди і дізнався про історію цього Євангелія, яке було надруковане в Алеппо, то я зрозумів, що це унікальне Євангеліє треба шукати тут, у Лівані. Мені стало також цікаво, чи ці «щедрі дари» у вигляді книг широко використовувалися тут, на території Антіохійського патріархату? Як вони тут поширювалися по церквах і монастирях, чи стали у пригоді місцевим священнослужителям?» – розповідає Ігор Осташ.
І от, наприкінці 2019 року – року, коли Православна церква України (ПЦУ) отримала томос і стала незалежною від Москви – під час відвідин Баламандського монастиря, у спеціальному Центрі консервації стародруків була виявлена раритетна знахідка.
«З’ясувалося, що один сирієць із Латакії звернувся до майстерні з проханням про реставрацію книги… Важко передати відчуття у той момент, коли ми тримали у руках цю історичну реліквію. Завдяки цій знахідці примірника «Євангелія» на теренах Антіохійського патріархату ми доєдналися до тих небагатьох українців і дослідників, які все-таки тримали його в руках», – пояснив посол Осташ.