ПРОШУ ВСІХ НА ХВИЛИНКУ ОПУСТИТИ ГОЛОВУ….
…Усім, хто хоче новорічного свята і ялинку з салютами…
Знаєте що таїться за цифрою 200…? Це коли під час бою, ти чуєш крик побратима:
– С@ка, давайте сюди, він ще дихає!!! І в найскладніших умовах, забувши про стерильності, брудними, тремтячими руками засипаєш “целакс” і шепочеш, як молитву:
тихо, тихо браток..ти чого, зараз, зараз все буде… все буде!!!!!
Коли розвалений УАЗ вичавлює божевільну швидкість і під пострілами, відчайдушний шофер виводить машину з під обстрілу, а фельдшера під божевілля “танцю” старої розвалюхи-швидкої намагаються створити диво… і поклавши руку на плече, кажуть водію:-не метушися, ось і все…
Коли в холодні стіни моргу, приїжджає командир, побратим… і дає нову форму… так положено… так потрібно і курить сигарету за сигаретою, лише кадик ходить ходором…, а ще ж треба рідним повідомити…. І знаєте… чоловіки плачуть …
Це довга дорога навіки додому і мати на колінах біля порога в божевільному голосінні… і ти мовчиш, лише повторюєш, як мантру: -Пробачте… вибачте… не вберегли…
…І дитина з переляканим поглядом, він ще не зрозумів, тата більше немає! І виття вдови, така молода… їм би жити… с@ка війна!!!!
…Це стукіт землі по кришці труни і горілка на поминках… вона не бере…, а перед очима стрічка на фото, тоді перед виїздом… він так завзято сміється….
Це цифра 200, за нею доля, за нею життя, просто цифра, а за нею….»
Автор: Гайдай Євген