Пішов із життя Герой України, дисидент та політик
На 87 році життя пішов із життя Герой України, дисидент і політик Степан Хмара, трагічну звістку повідомила його дружина Роксолана.
“Не хочу в це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий чоловік помер. Все”, – написала вона на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.
Роксолана Хмара додала, що його рідні та близькі “робили все, що могли і навіть більше”.
“Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Тому що він був таким красивим навіть у свої 86. Його блакитні очі вже не були такими чисто блакитними, але все ж таки бездонними. Він так любив Україну та українців. Він рвав свою душу і серце за неї”, – наголосила дружина дисидента.
Варто зазначити, що останнім часом Хмара тяжко хворів та проходив лікування як в Україні, так і за кордоном.
Водночас сам чоловік був налаштований по-бойовому. Ще 15 лютого він писав у своєму Facebook, що перебуває у лікарні, інтенсивно лікується та думає прожити ще чимало.
Посилання:
Степан Ількович Хмара народився 12 жовтня 1937 року у селі Боб’ятин Львівської області. Вищу освіту здобув у 1964 році, закінчивши Львівський державний медичний інститут, де навчався на стоматолога.
Працюючи за спеціальністю у смт Гірник Червоноградської міської ради Львівської області чоловік брав активну участь у дисидентському русі – поширював самвидав та іншу заборонену літературу, вперше в Україні переклав працю Сахарова “Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес”, підпільно видавав “Український вест”.д.
1975 року Хмару вперше спробували заарештувати, але тоді справу закрили через відсутність доказів.
Однак у 1980 році він був заарештований і засуджений до 7 років позбавлення волі та 5 років посилання за статтею “антирадянська агітація та пропаганда”.
Вийшовши на волю 1987 року, він активно приєднався до становлення української Гельсінської групи, був учасником руху легалізації Української греко-католицької церкви та національного руху.
Навесні 1990 року Степана Хмару було обрано депутатом Верховної Ради України. Того ж року він разом із Львом Лук’яненком та Михайлом Горинем створив Українську республіканську партію.
Восени 1990 року приєднався до Революції на граніті – голодував разом зі студентами на Майдані у Києві.
Тричі обирався народним депутатом Верховної Ради України І, ІІ та ІV скликань. З грудня 2001 року був заступником голови партії “Батьківщина”, з якої вийшов навесні 2005 року через конфлікт щодо політики партії у парламенті.
2006 року Степану Хмарі було присвоєно звання Героя України з врученням Ордену Держави “За визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи та демократії”.
Був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, підтримував моральний дух українців після початку війни та повномасштабного вторгнення російської федерації.