Прийняти спадщину можна двома способами – згідно із законом або за заповітом. Заповіт має першорядне значення перед законом.
Проте, ситуації набуття спадщини можуть бути досить неоднозначними. У таких обставинах важливо знати, як діяти з юридичної точки зору.
В українців часто виникають питання про прийняття спадщини, права спадкоємців. Про відповіді на ці питання пише видання “На Пенсії”.
Спадщина до шлюбу
За словами юристів, у такому разі спадщина належить лише одному з подружжя, тому, хто є реальним спадкоємцем. Відповідно до статті 57 сімейного кодексу, навіть якщо спадок придбано за час шлюбу, він є приватною власністю одного з подружжя. Тобто спадкоємця.
Прийняття спадщини без відома одного із спадкоємців
Найчастіше зустрічається ситуація, коли родичі прийняли спадщину без іншого прямого спадкоємця. Так, якщо немає заповіту, то інший родич може вступити у спадок з іншими на рівних правах. Якщо стало відомо про смерть батька, слід взяти свідоцтво та звернутися до місцевого нотаріуса. Якщо ж термін набуття спадщини вже минув, з цим питанням слід звертатися до суду. Там призначать додатковий термін, щоб спадкоємець вступив у спадок.
Строк вступу у спадок
Навіть якщо спадкоємець пропустив термін ухвалення спадщини, це не страшно. Він має право розпочати спадок незалежно від часу прийняття, адже воно належить автоматично. Для цього достатньо лише його оформити. Якщо має місце перешкоджання вступу у спадок, слід із цим питанням звертатися до судового органу.
Право наслідування онуків
Якщо померли бабуся та дідусь та їхні діти, то онуки мають право на спадщину як прямі спадкоємці. Відповідно до закону, на спадок мають право всі рідні померлого, по лініях першості. Тобто спочатку діти, брати, сестри та батьки. Потім двоюрідні, троюрідні і таке інше. Частка померлого родича ділиться порівну між рідними. Це у разі, якщо не було складено заповіту. Якщо заповіт містить іншу свободу, слід розглядати окремі випадки та консультуватись із нотаріусом.