UA-IN

Коли дивишся на світлини цієї молодої і вродливої дівчини – важко повірити у те, що за своє коротке життя вона бачила немало крові, каліцтв, смертей, а зараз – бореться з невиліковним захворюванням.

У 2015-му Катерина Стандартюк без вагань пішла захищати Україну від ворога. У 2021-му вона сама потребує захисту і допомоги.

Родом Катя – з окупованої нині частини Луганщини. Тож питання реальності війни і того, кому доводиться протистояти Україні у боротьбі за власну незалежність та право на існування, для неї не стояло ніколи. Саме тому у 2015-му дівчина прийшла у добровольчий батальйон “Айдар”.

Спершу Катя займалася забезпеченням медичної служби “Айдару” зв’язком. Але їй хотілося рятувати життя. Саме тому дівчина пройшла курси – і стала санітаркою медичного пункту.

2015-й у зоні проведення АТО був гарячим роком. Тож роботи у Каті вистачало. Через важкі позиційні бої і серйозні обстріли українські захисники часто отримували поранення – і медикам “Айдару”, а зокрема й Каті, частенько доводилося виїздити на передову.

Там, на війні, Катерина зустріла і свого майбутнього чоловіка Олексія. Він служив начмедом “Айдару”. Невдовзі пара побралася.

За веселу вдачу, дивовижну для тендітної дівчини мужність та незмінну доброту побратими прозвали Катю “Сонечком”.

Однак постійний стрес та психологічна напруга – незмінні супутники війни – таки далися взнаки. І, цілком імовірно, запустили в організмі дівчини незворотні процеси. Катерина якось помітила, що втрачає контроль над власним тілом.

“Коли я захворіла, мене перестали слухатися руки і ноги. Дуже сильно впав зір. Я не ходила зовсім. Бувало таке, що повзала по хаті. На вулицю не виходила, бо самостійно пересуватися не могла навіть із паличкою… Півтора року їздила по клініках – і мені не могли поставити ніякого діагнозу. Взагалі”, – згадує Катя.

Згодом лікарі таки з’ясували: у Каті – розсіяний склероз. МРТ показало наявність утворень у неї в хребті та голові.

Розсіяний склероз – це хронічне аутоімунне захворювання, що уражує головний та спинний мозок. Хвороба провокує руйнування нервової тканини і заміщення її рубцевою.

Вилікувати цю недугу неможливо. Проте шанс пригальмувати її прогресування – є. У випадку Каті лікарі радили їй народити дитину: гормональні зміни, які відбуваються в організмі жінки під час вагітності та вигодовування немовляти груддю, часом допомагають приборкати хворобу. Але цей варіант для Катерини виявився нереальним: разом зі здоров’ям від неї пішов і коханий чоловік. Дівчина залишилася наодинці з хворобою.

Тож єдиний порятунок для Каті – регулярно, хоча би раз на 6 місяців, капати препарат “Окревус”. Однак один флакон цього препарату коштує захмарних 230 тисяч гривень. Відкладаючи всю свою пенсію, яку Катя отримує за ІІ групою інвалідності, не витрачаючи жодної копійки ні на харчі, ні на оплату комунальних послуг, дівчина могла би назбирати необхідну суму за 2,5 роки. Але їй треба десь жити, чимось харчуватися і знаходити щомісяця по 5-6 тисяч гривень на найнеобхідніші ліки, без яких вона нині обійтися не може.

Якщо ж додати сюди ще й потребу у регулярних обстеженнях, необхідних, аби контролювати перебіг хвороби, – стає очевидним: самій Каті ніяк не впоратися.

Однак на допомогу їй уже приходили небайдужі українці. На її лікування збирали гроші побратими з “Айдару”. Збір коштів на лікування “Сонечка” відкрив волонтерський проєкт Рeople’s Рroject. Про неї розповідали ЗМІ… Читачі OBOZREVATEL, наприклад, після останньої публікації про історію Каті допомогли дівчині прожити ще рік майже нормальним життям.

“Завдяки вашим публікаціям, вашим читачам я назбирала рік тому на цей препарат. І у мене ще залишилися кошти на те, щоб зробити МРТ (для мене це дуже дороге обстеження) і навіть закупити ліків на пів року наперед. У мене вистачило на все. Якби не допомога людей – рік тому я би просто не змогла прокапатися”, – каже Катя.

Вона розповідає: за допомогою “Окревусу” їй вдається зупиняти прогресування хвороби і продовжити ремісію. Він діє впродовж 6 місяців. У Каті цей час закінчується.

А попереду – літо, період, який, за словами дівчини, вона переживає особливо тяжко.

Влітку хвороба загострюється. Я перестаю ходити. Намагаюся взагалі не виходити з дому надвір до 6-7 вечора. Тому що сонце, спека за такого діагнозу, як у мене, може спровокувати параліч, інші тяжкі наслідки… Минуле літо завдяки препарату я пережила з незначним загостренням. Як буде цього літа – не знаю. Збір на Рeople’s Рroject зараз зупинився. Вони назбирали трохи більше як 110 тисяч – і все. Я розумію: людям важко. Але коронавірус, що зупинив цілу країну, – не поставив на паузу мою хворобу”, – каже Катя.

Перші “дзвіночки” майбутнього загострення – неминучого у разі, якщо Катя не зможе придбати необхідний препарат, – для неї вже пролунали. Вона ще може сама приготувати собі їсти, справлятися зі щоденною хатньою роботою, але руки з кожним днем слухаються її все менше. Дівчині вже важко писати, вона не може сама щось зашити чи робити інші дії, що потребують дрібної моторики. І Катя постійно відчуває щораз більший біль у ногах, тож мусить вживати сильні знеболювальні. А кожен ранок потребує все більше часу і зусиль, аби таки звестися на ноги, аби змусити їх слухатися.

І чи вдасться цій мужній дівчині-бойовій медикині зупинити прогресування хвороби, відсунути її страшні прояви – залежить від того, чи зможе вона всього за тиждень назбирати понад 100 тисяч гривень, яких Каті наразі не вистачає для оплати життєво важливого препарату.

“Життя завжди здавалося мені злочинно дешевим на війні й безцінним – там, де мир. Зараз моє життя дорівнює вартості препарату, який потрібен мені 1 квітня”, – каже Катя.

І розраховувати Катя “Сонечко” може тільки на допомогу людей, яким не байдужа її біда. І для яких принцип “Своїх не залишаємо” – життєва позиція, а не просто красиві слова.

Допоможіть Каті жити:

4731 2191 1912 7722 Коршик (Стандартюк) Катерина Юріївна