UA-IN

Другий рік ковіду мав бути легшим та спокійнішим. Але цього не сталось. Попри черговий спалах, Україна опинилась в десятці країн із найвищою смертністю. Хоча, в минулому році в цьому самому рейтингу нас було важко відшукати. В порівнянні із Італією, США та багатьма розвиненими іншими країнами, Україна виглядала досить впевнено. Що трапилось зараз? Чому ситуація вже не виглядає такою оптимістичною?

▪ Звісно, що дуже зручно та легко назвати причиною такої смертності провал вакцинальної компанії. Мовляв, все очевидно – в лікарнях вмирають самі невакциновані. Тому єдиний шанс зупинити цей страшний сценарій – це тотальне масове щеплення.

Чи справді все так просто та очевидно?
▪ Аналізуючи ситуацію по світу, можна дійти висновку, що не все так однозначно. Достатньо яскравих прикладів, які є діаметрально протилежними. Є країни із високим обсягом вакцинації, де смертність дуже низька. Є інші, з подібним обсягом, проте з високими показниками смертності. Є також країни із протилежними результатами: де щеплення щось не дуже пішло, але ситуація стабільна й немає ніякого занепокоєння стосовно масових трагічних випадків по ковіду.
▪ Тому, я би шукав причини такого зростання смертності в іншому ракурсі.

МЕДИЧНА СИСТЕМА
▪ Я дуже добре пам’ятаю, із яким піднесенням та ентузіазмом ми, медики, зустріли цю епідемію. Поставлені задачі були непростими, але гарний результат складно було не помічати. Були досвідчені спеціалісти, які швидко зреагували на специфіку цього респіраторного захворювання та адекватно навчали молоді кадри ефективним підходам патогенетичної терапії.
Потужності велетенських стаціонарів вдалось (не скрізь, але в більшості випадків) швидко адаптувати до необхідних вимог. Держава, за унікальним сприянням та участю благодійних організацій та небайдужих підприємців, знайшла шляхи для утримання всієї медичної системи на досить високому рівні.

Медики самоорганізувались, згуртувались та колегіально включились в роботу. Відсоток одужуючих був дуже високим (98%) протягом цілого року. Ми працювали із натхненням, впевненістю та відчуттям, що дійсно рятуємо світ.
▪ Але серйозні проблеми були. Вони наростали, як сніжний ком. Про це говорили. Про це нагадували кожного вдалого моменту. Що настане катастрофа. Але ніхто не прислухався.
▪ Наразі ситуація корінним чином змінилась.
▪️В такому напруженні, з таким відношенням до медицини, на таких умовах згодних працювати в медицині стає все менше. Кожного місяця Україна втрачає медичні кадри. Я не назву конкретних цифр, але бачу це постійно на власні очі: медичні працівники звільняються та кидають роботу в медицині. Хтось настільки розчарувався, що навіть не шукає роботи за кордоном чи в приватній сфері – просто міняє професію. Нестача медичних кадрів набуває вже загрозливих показників.
▪ Це ПЕРША, і дуже серйозна причина зростання смертності: банально НЕ ВИСТАЧАЄ ЛІКАРІВ ТА МЕДИЧНИХ СЕСТЕР для роботи з такою кількістю хворих (а цифри, поки що, не більші за позаминулі).

▪ Надалі глибина прірви ще глибша: коронавірусна хвороба – інфекційне захворювання.
▪️Це сфера відповідальності, в першу чергу, інфекціоністів. Надалі по значимості йдуть пульмонологи, кардіологи, невропатологи. Ковід – захворювання із ураженням легеневої та серцево-судинної системи, тому ці спеціалісти добре включились в роботу. (Я кажу про важкі випадки, які лікуються в стаціонарі. На первинному етапі можуть адекватно вести хворих сімейні лікарі). Чи стало в ковідних госпіталях більше інфекціоністів за рік? Більше пульмонологів? НІ! НЕ СТАЛО! Штат не було розширено. І це по всій країні!
▪ Також немає досі залучення інтернів після випуску медичних ВУЗів. Нормального залучення: оплачуваного, зацікавленого та стимульованого безпрецендентною практикою та можливостями.
▪ Немає допуску до роботи з ковідом кафедральних медпрацівників. Чому? Чому весь професорський та кандидатський склад найцінніших медичних кадрів (із кафедр інфекційних захворювань) не було досі долучено до повноцінної роботи із ковідом? Нам не потрібні висококваліфіковані експерти?

▪ Гостра нестача кадрів, яка призводить на надмірного навантаження медиків дає вже взнаки: лікарі, середній та молодший медичний персонал виснажений, замучений та позбавлений вже того ентузіазму, натхнення та мотивації, які були на початку епідемії. Ганебне ставлення, приниження, зловживання особистим часом та емоціями медиків довели останніх до тотального знесилення. Без допомоги, без раціоналізації режиму праці та відпочинку, без адекватного відношення до лікарів, медсестер та санітарок можна догратись і до справжнього МЕДИЧНОГО КОЛАПСУ. Все тримається на волосині…

СТАН НАСЕЛЕННЯ
▪ Про стан здоров’я населення вже годі й що казати… Про вчасне лікування та попередження важких хронічних захворювань (своєчасна спеціалізована допомога), про оздоровлення нації, про здоровий спосіб життя та боротьбу із шкідливими звичками вже сказано-пересказано безліч разів.
▪ Але це ДРУГА причина високої смертності. Країни із високим рівнем життя та здоровим способом існування легко та безболісно проходять цю епідемію.

Що залишається сказати?
▪ Вкладати в своє здоров’я – справа не одного дня. Але іншого шляху немає. Відновлювати та розбудовувати поневічену медицину ніколи не пізно. Шляхи для покращення ситуації є, і вони поруч. Було б бажання…