UA-IN

Серед підписантів професори, медики державних шкіл. Вони виступають проти обов’язкової вакцинації від коронавірусу і вказують, що шкода від поголовної вакцинації може бути більшою, ніж потенційна користь.

Шановний пане Президенте,

Вашим циркуляром 325/2021 від 2 грудня 2021 року, який не адресований громадськості, але тепер є загальнодоступним, ви порушили основні принципи доказової медицини та свободи лікування та погрожували своїм колегам, які сумлінно працювали, загальними дисциплінарними стягненнями. Ви диктаторськи визначили, як, на вашу думку, мають бути визначені професійні медичні обов’язки. Якщо президент медичної асоціації діє так, то ми втрачаємо довіру наших пацієнтів.

Ви пишете, не вказуючи жодних джерел своєї претензії: «У зв’язку з нинішньою пандемією можна пояснити, що на основі наявних даних з наукової точки зору та з посиланням на відповідні рекомендації Національного комітету вакцинації, немає причин відводити пацієнтів від вакцинації».

Ми коментуємо цю заяву так: Ситуація з даними щодо ефективності та безпеки наявних в Австрії вакцин проти COVID-19 аж ніяк не є єдиною та однозначною, а також постійно змінюється.

Хоча ще кілька тижнів тому вважалося, що базова імунізація від COVID-19 забезпечує захист від хвороби, тепер науково доведено, що цей захист, перш за все, стосується важких перебігів, а по-друге, втрачає статистичну значущість після шести-семи місяців щонайпізніше.

Також науково доведено, що вакциновані та невакциновані люди заражаються інфекцією й однаково здатні передавати її.

Тому аргумент про те, що «стадного імунітету» можна досягти за допомогою вакцинації, є застарілим. Невідомо, чи можна забезпечити подальший захист за допомогою ревакцинації. Дослідження з цього питання охоплюють лише кілька тижнів і дають зрозуміти, що абсолютні наслідки в кращому випадку є незначними й, безумовно, не змінять хід пандемії в цілому.

Це видно, зокрема, з того факту, що не можна продемонструвати зв’язок між рівнем вакцинації та захворюваністю.

Крім того, SARS-CoV-2 дуже сприйнятливий до мутацій. Швидко зменшуваний ефект вакцинації вже продемонстровано порівняно з досі переважаючим дельта-варіантом.

Невідомо, чи є якийсь захист від варіанту Omikron, який зараз поширюється.

Захисний ефект вакцинації від COVID-19 – якщо взагалі є – актуальний лише для людей із високим ризиком важкого перебігу COVID-19. Близько 98% людей, які серйозно постраждали від COVID-19, мають принаймні одне відповідне вже існуюче або супутнє захворювання. Середній вік постраждалих становить понад 80 років. На здорових людей віком до 65 років без факторів ризику важкий перебіг COVID-19 зазвичай не впливає (з госпіталізацією, інтенсивною терапією або смертю). Для цих людей ризики від вакцинації мають високу ймовірність перевищувати потенційну користь. Принаймні, потрібно дати цим людям можливість самостійного прийняття рішення про вакцинацію.

Кількість зареєстрованих побічних ефектів вакцин проти COVID-19 можна охарактеризувати лише як страшну (див., наприклад, https://dap.ema.europa.eu/analytics/saw.dll?PortalPages – 607 283 повідомлення лише для Комірнати, станом на 9 грудня 2021), навіть якщо причинно-наслідковий зв’язок для окремого випадку неможливо довести.

Наразі вже видано дев’ять офіційних повідомлень від регулятора, які попереджають про серйозні побічні ефекти зі смертю включно.

Таким чином, загальне оголошення вакцин «безпечними» з боку медичної асоціації, політиків та ЗМІ виявляється ненауковою, нелюдською пропагандою.

Лікарям не тільки потрібно дозволити вказувати на можливий дисбаланс між користю та шкодою від вакцинації проти COVID-19, вони також зобов’язані, виходячи з медичної етики та відповідно до Женевської клятви, інформувати своїх пацієнтів про численні можливі побічні ефекти та ризики вакцинації.

Медична професія і, звісно, ​​медична асоціація віддані доказовій медицині. На додаток до основи доказів цього дослідження, доказова медицина включає еквівалентні стовпи «медична, клінічна експертиза» та «цінності пацієнта».

Основа «медичної, клінічної експертизи» є абсолютно необхідною для медичних дій, заснованих на доказах, оскільки докази та рекомендації дослідження (перший стовп доказової медицини) завжди отримуються та орієнтовані на популяції пацієнтів, а не на окремих осіб.

Екстраполяція на окремого пацієнта ніколи не буває 100% і вимагає ретельної оцінки досвідченим лікарем. З цієї причини медичні рекомендації також не є юридично обов’язковими для лікування особи.