UA-IN

Звичайно, не хочеться думати про погане та наганяти паніку, особливо на дітей. Проте поради можуть врятувати їм життя. Як підготувати дітей до можливих воєнних дій в Україні та чи готові навчальні заклади – читайте у статті.

Джерело: “Українська правда. Життя”
Влада запевняє, що ризик російського вторгнення зараз не набагато вищий, ніж у квітні, тож хвилюватися не варто.

Однак захисники прав дітей б’ють на сполох – бо досі немає єдиних інструкцій на випадок можливого початку бойових дій для керівників шкіл та садочків, а також інтернатів та дитячих будинків, навіть на прифронтовій території.

Чи готові заклади освіти
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов направив листа центральним органам влади з пропозицією невідкладно розробити порядок дій у закладах освіти на випадок воєнних дій, а також провести навчальні тренування.

Наразі відсутній порядок дій педагогів, учнів, студентів та батьків у разі воєнних дій, зокрема – порядок дій щодо переміщення учасників освітнього процесу до укриттів,
– констатує він.

Сергій Горбачов пропонує ініціювати проведення тренувальних навчань у всіх закладах освіти щодо евакуації з приміщення, укриття дітей та педагогів у безпечному місті, дій у разі різних видів надзвичайних ситуацій.

На його думку, перше таке тренування має проходити з попередженням, докладними поясненням кожного кроку, навчанням правил поведінки. Однак їх треба проводити без попереджень, щоб вони були ефективними.

Крім того, освітній омбудсмен виступає за проведення масових курсів домедичної допомоги для працівників закладів освіти та учнів старших класів і закликає розробити поради для надання психологічної допомоги учням під час та після надзвичайної ситуації.

Крім того, вона домовляємося з батьками щодо схеми дій на випадок недоступності зв’язку. Також у школі планують проводити спеціальні навчання учнів і працівників.

Голова “Української мережі за права дитини” Дар’я Касьянова підкреслює, що докладний план на всі випадки неможливий, оскільки ситуація може розвиватися непередбачувано. Але треба хоч приблизно розуміти, яка кількість дітей і вразливих груп на територіях, які перебувають у зоні ризику.

Як говорити з дітьми про війну, щоб не налякати
Україна могла б подивитися на досвід країн, які постійно живуть із ризиком і в умовах бойових дій. Скажімо, на сайті МОН Ізраїлю опубліковано докладні інструкції щодо роботи системи освіти в надзвичайних ситуаціях.

Також ізраїльське міністерство публікує поради для батьків, як визначити ознаки дистресу (надмірного, деструктивного стресу) та тривоги у дитини, пов’язані з надзвичайною ситуацією, та як заспокоїти дитину.

Ці симптоми можуть навіть бути фізичними, якщо медики не знаходять інших причин таких явищ. Зокрема:

Біль у животі та головний біль,
утруднене дихання,
тремтіння,
блювота та діарея.

Надмірний плач або спалахи гніву, порушення сну, розлади харчової поведінки тощо – теж говорять про те, що дитині потрібна допомога.

Щоб мінімізувати негативний вплив надзвичайних ситуацій, рекомендується підтримувати вдома звичний розпорядок дня та невимушену атмосферу, обмежити вплив ЗМІ на дитину, організувати їй заняття спортом і можливість виражати емоції різними способами.

Також наголошується на тому, що батьки мають подбати про свій власний емоційний стан, оскільки діти “віддзеркалюють” саме його.

Дуже важливо поговорити з дитиною про ситуацію, пояснити їй, що відбувається, відповідно до її віку, і поділитися своїми почуттями. Поясніть їй, що відчувати страх – природно, і що їй не треба соромитися цього,
– йдеться в рекомендаціях.

Щоб заспокоїти дитину, можна попросити її заплющити очі й уявити місце, яке викликає заспокійливі та приємні відчуття або спогади, попросити дитину розповісти докладніше про це місце і про те, з ким вона б хотіла там бути.

Українська дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз із використанням рекомендацій Ізраїльської служби тилу розробила методичку “Супергерої безпеки. Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій”.

Вона радить пояснювати дітям: ми говоримо про безпеку не тому, що щось небезпечне має статися, а для того, щоб “натренувати м’яз безпеки”, щоб відчувати свою силу в будь-якій ситуації.

Підготовка дитини має відбуватися у три етапи:

Пояснення теорії,
гра,
закріплення у тренувальній дії.
Практичні поради для баьків
Можна пограти з дітьми в супергероїв безпеки, моделюючи дії на випадок різноманітних надзвичайних ситуацій: застрягання в ліфті, пожежа, землетрус, повінь, воєнні дії.

Варто виписати телефони батьків, екстрених служб та знайомих, яким дитина може зателефонувати в екстреній ситуації. Також вона має знати своє ім’я і прізвище, адресу, імена батьків.

Із дитиною треба поговорити про “валізку безпеки” (так психолог радить називати “тривожну валізу”) та разом її зібрати. Кожен член сім’ї має знати, які предмети у валізці.

Якщо дитина чує сигнал сирени, треба взяти “валізку безпеки”, домашніх улюбленців, телефон, іти до бомбосховища або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни. Заборонено перебувати біля важких речей, вікон та скляних речей, у ліфті,
– каже Світлана Ройз.

Крім того, треба переконатися, що діти знають безпечні місця у школі та в інших місцях, де вони часто бувають.

Разом з дитиною треба перевірити, наскільки захищений простір у будинку: які предмети можуть впасти – полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах. Старшій дитині треба показати, як перекрити газ та воду.

Клінічна психологиня, психотерапевтка Олена Масик радить батькам мати якийсь план на випадок загострення ситуації і здійснювати такі підготовчі дії, які дадуть їм самим відчуття безпеки.

Скажімо, якщо люди живуть зовсім близько до лінії розмежування – облаштувати безпечне місце у підвалі приватного будинку або перевірити стан бомбосховища в багатоквартирному.

Коли ви зайняті чимось корисним, ви менше хвилюєтеся. Якщо ж дитина хвилюється, вона може ліпити з пластиліну, кінетичного піску або глини, малювати захисників тощо,
– радить вона.

Щодо того, чи можна обговорювати при дітях політичну ситуацію або свої можливі дії, Олена Масик зазначає – залежить, у якому емоційному стані перебувають батьки і яка тональність цього обговорення.

Найголовніше, за словами психолога – батькам самим зберігати спокій і транслювати впевненість у тому, що “ми обов’язково впораємося, і все буде добре”.