UA-IN

Ці перестановки – результат величезної гризні у вищому керівництві Російської Федерації, зазначив російський опозиціонер.

Кадрові перестановки у Міноборони РФ абсолютно не пов’язані з перебігом війни. Ці перестановки – результат величезної гризні у вищому керівництві Російської Федерації, це реванш групи Шойгу-Герасимова над молодими вовками, котрі рвалися до влади в Росії.

Про це в інтерв’ю ТСН.ua розповів російський публіцист та опозиціонер Андрій Піонтковський.

“Ці перестановки абсолютно не пов’язані з перебігом війни. Абсолютно безглузді перестановки, тому що за своєю посадою – начальник генерального штабу – Герасимов і так очолює усіх військових. І чинний міністр оборони призначає чинного начальника генерального штабу головним за спеціальну операцію. Змістовна частина цієї поспішної комбінації полягала в пониженні Суровікіна. Суровікін з керівника операції перетворився на заступника керівника. Мені здається, і більшість військових експертів так само вважають. Це відповідь генерального штабу військової путінської корпорації на безпрецедентну атаку на них з боку Пригожина, Кадирова, креатурою яких розглядався Суровікін”, – сказав він.

Піонтковський нагадав, що за останній тиждень сталася ціла низка особистих образ, якими керівник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин нагороджував генерала Валерія Герасимова та міністра оборони Сергія Шойгу.

“Це безпрецедентна атака на військову російську верхівку. І вона не могла б розпочатися без подачі Путіна. Звичайно, атака виникла за його ініціативою. Тому що ця ситуація виникає в будь-якій фашистській державі, коли вона зазнає поразки. Виникає питання: хто винен – фюрер чи генерали? Та сама проблема була в Гітлера, та сама проблема була у Сталіна на початку війни, коли Радянський Союз зазнав колосальної поразки. І вони завжди вирішували, що винні генерали, а не фюрер. Ось і Путін звернув атаку на генералів, але, мабуть, Пригожин настільки увійшов у роль, що почав проявляти у своїй поведінці риси, властиві головнокомандувачу, першій особі в країні. Усі помітили його неодноразові звернення до президента Зеленського, його оцінювання української армії, що кардинально відрізнялася від російської пропаганди. Він позиціонує себе, як розумний керівник російської держави, який веде боротьбу з гідним противником, і йому є про що поговорити з гідним противником. Я думаю, що цим скористалися генерали: вони пояснили Путіну, що Пригожин, якого він спустив з ланцюга, вже починає загрожувати не лише їм, а й самому Путіну. І в цьому був сенс цієї операції”, – пояснив публіцист.

Піонтковський вважає, що такими кадровими перестановками штабні генерали здобули апаратну перемогу не лише над Пригожиним, а й над самим Путіним.

“Загалом ці перестановки – результат величезної гризні у вищому керівництві Російської Федерації. Я думаю, що штабні генерали, скориставшись нахабством Пригожина, взяли реванш над ним. Вони дали йому зрозуміти, що те, що ти спустив із ланцюга своїх особистих псів – Кадирова та Пригожина – це загрожує навіть тобі самому, тож давай повертатися до твердої лінії підтримки генералітету. І той факт, що ці призначення були прийняті формально не Путіним, а Шойгу, підтверджує статус уже й самого Шойгу, про відставку якого теж ходило достатньо чуток. Група Шойгу-Герасимова перебуває при владі приблизно 10 років, за цей час вони укомплектували весь склад міністерства оборони. Звісно, людьми особисто собі відданими. І ось тепер ті події, які відбулися вчора (11 січня – ред.), це реванш групи Шойгу-Герасимова над молодими вовками, що рвалися до влади”, – резюмував опозиціонер.