Один у полі – воїн!

Розповідь про подвиг українського десантника, який був поранений в бою під Кліщіївкою, але не здався та не відступив, навіть коли сам залишився в окопі в оточенні ворога.

Історія про неймовірну силу духу, непохитну волю і нелюдські зусилля, докладені заради досягнення поставленої мети – Перемоги!

Листопад 2023. Бахмутський напрямок. Ворог, не шкодуючи своїх резервів, намагається повернути втрачені позиції в районі Кліщіївки. Пекельне бойовище тут не стихає ані на мить. Окупанти хвилями атакують. Пробують різні сценарії м’ясних штурмів, комбінують піхоту, залучають техніку. Вісімдесята окрема десантно-штурмова бригада – один із підрозділів, який б’ється з московитами саме на цьому напрямку. Мотивовані і загартовані в боях львівські десантники. Один із них – Сергій Споденюк на псевдо “Фін”.

Юрій, командир взводу 80-ї ОДШБ: “Під час штурмів противника “Фін” залишився сам в окопі та протягом 14 днів утримував позицію, завалену трупами ворога. Без води і без їжі. У бійця була рація, тож за його сигналом наша арта влучно била рашистів. Визивав неодноразово вогонь артилерії на себе. Два тижні під носом у ворога поранений “Фін” тримався, ламаючи усі плани окупантів. Я тоді в Бога попросив, кажу Господи-Боже, якщо ти допоможеш витягнути “Фіна” і він залишиться живий, то я перестану курити… Хлопець вижив. Я вже чотири дні не курю…”

Командир протягом тих двох тижнів зберігав по рації зв’язок із “Фіном”. Каже, росіяни вогнем артилерії потужно накривали позицію. Там ще перебували наші загиблі й поранені десантники. Першими евакуювали тяжких та вбитих. “Фін” теж зазнав поранення в обидві ноги, але свою чергу на евакуацію залишив на останок. Бригадний бойовий медик Роман: “Деяких ми тягнули більше доби на відстань в один кілометр. Були міни, був дуже масивний обстріл, зомбаки саме почали масовано штурмувати…” Коли настала черга евакуації “Фіна”, росіяни вже впритул підійшли до позиції. Тоді, взводний Юрій по рації почув його голос. “Фін” просив українських артилеристів вдарити з усіх стволів. Вогонь знову викликав…на себе.

Юрій: “В любому випадку “Фіна” чекала смерть. Шансів було нуль, навіть, якби вцілів від ударів арти… Якщо п*дари заходили на наші позиції, то вони наших солдатів не брали в полон. Просто катували та розстрілювали”.

Тричі командування підрозділу намагалося врятувати рядового “Фіна”. За ним відправлялися групи, та, на жаль, ворог не давав змоги їм підійти. Врешті наші аеророзвідники з дронів таки спромоглись скинути бійцю воду, шоколадні батончики, ліки, батарейки для рації та гранати. Юрій: “Коли вже зовсім не стало шансів його забрати, я сказав правду: “Фін”, в тебе є тільки одна можливість – самому доповзти до наших. Уже ніхто не зможе прийти…”

Артем, на псевдо “Бучер”, десантник 80-ї ОДШБ: “То було значно крутіше фільму “Врятувати рядового Раяна”. Багато сил було витрачено, аби його врятувати… Я в той час заводив людей на нові позиції. Чую що хтось стогне. Зрозумів, що це “Фін”. Він через мінне поле таки переповз, напівживий чортяка! Ні говорити, ні ходити не міг, я його брав за руки і він мені за шию хапався і потихеньку перебралися до сусідньої позиції.”

Ця неймовірна історія закінчилася для “Фіна” щасливо. Нині Сергій у шпиталі. Усе, що вдалося згодом почути від нього особисто: “Я знав, що вже звідти не вийду. Тому був спокійний. А зачепить мене – не зачепить, не хочу з себе героя робити. Я про це не задумувався, якщо чесно… Схопив дві гранати і виповз назовні. Ноги в мене на той час вже були побиті і посічені. Витяг чеку і приготувався їх зустрічати…” Сергієві Споденюку – 36 років. Родом з Житомирщини. До великої війни Сергій вирощував ХЛІБ. Закінчив аграрну академію.

The post Протримався на позиції два тижні сам, без їжі і води: неймовірна історія про подвиг українського десантника first appeared on UA-IN.

Запис Протримався на позиції два тижні сам, без їжі і води: неймовірна історія про подвиг українського десантника спершу з'явиться на UA-IN.

Наразі 28-річний військовий проходить протезування в Орландо (США), куди кохана вирушила разом із ним. Михайло – професійний львівський десантник, боєць 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України.

В армію хотів потрапити з дитинства, розповів воїн в інтерв’ю “Радіо Свобода”. Вступити до лав ЗСУ він намагався ще 2014 року, але тоді у військкоматі отримав відмову.

“Я тоді поїхав працювати, подорожував Україною. Коли був у Харкові, у 2015 році, гуляв у парку і просто побачив військового, який, швидше за все, приїхавши з ротації, сказав, що тут усім байдуже, що там йде війна, що наші хлопці гинуть. Мене тоді це дуже зачепило, я повернувся до Львова і пішов у військкомат, щоби піти на службу”, – розповів Михайло.

Захисник обороняв рідну землю на передовій із 2016 року. 2022 року вже планував піти з армії, але повномасштабне вторгнення все змінило.

“Коли розпочалася повномасштабна війна, в четвер, а в п’ятницю я вже мав звільнятися, бо планував зовсім інше життя, з дівчиною планували одружитися, бо в армії багато часу разом не проведеш”, – розповів Михайло.

Навесні 2022 року воїн, виконуючи бойове завдання на Луганщині, втратив дві ноги та отримав травму руки.

The post “Кохання переможе все”: військовий, який втратив ноги на війні, зробив пропозицію своїй дівчині first appeared on UA-IN.

Запис “Кохання переможе все”: військовий, який втратив ноги на війні, зробив пропозицію своїй дівчині спершу з'явиться на UA-IN.

Захищаючи Україну, на війні загинув мешканець Рожнятівщини Ігор Іваникович, пише Репортер.

Про це у мережі Фейсбук повідомив Юрій Варварук.

“ВЧОРА МИ ОТРИМАЛИ СУМНУ ЗВІСТКУ ПРО СМЕРТЬ НАШОГО ВОЇНА, СИНА, БРАТА, ДРУГА ІВАНИКОВИЧА ІГОРЯ ЯРОСЛАВОВИЧА. ЖОДНІ СЛОВА НЕ ПОЛЕГШАТЬ БІЛЬ МАТЕРИНСЬКОГО СЕРЦЯ ЗАРАЗ. ВИСЛОВЛЮЄМО ЩИРІ СПІВЧУТТЯ БАТЬКАМ ТА РОДИНІ НАШОГО ГЕРОЯ. МИ НІКОЛИ ЇМ ЦЬОГО НЕ ПРОБАЧИМО. СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА НАШИМ ГЕРОЯМ!”, – НАПИСАВ ВАРВАРУК.

The post Захищаючи Україну загинув ще один герой-десантник з Франківщини Ігор Іваникович first appeared on UA-IN.

Запис Захищаючи Україну загинув ще один герой-десантник з Франківщини Ігор Іваникович спершу з'явиться на UA-IN.

У боях за Гостомель загинув майор ЗСУ, командир роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади, Герой України Валерій Чибінєєв. Про це повідомляє Бердянська міська рада. Валерій Вікторович Чибінєєв народився 3 березня 1988 року у Бердянську, що у Запорізькій області. Хлопець рано втратив батьків, тому виховувався у школі-інтернаті. Після 9 класів вступив до запорізького військового ліцею «Захисник». Після школи закінчив Одеську академію сухопутних військ. У 2010 році у званні лейтенанта вступив до лав 79-ї бригади. Капітан Валерій Чибінєєв з перших днів російської агресії став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. У складі 1 аеромобільно-десантного батальйону брав участь у визволені Красного Лиману Донецької області. Під час ведення бойових дій в районі селища Бірюкове Луганської області в червні 2014 року підрозділ очолюваний капітаном Чибінєєвим знищив диверсійно-розвідувальну групу противника та взяв у полон двох військових терористичних військ. Поблизу селища Ізваріне Луганської області у липні того ж року, разом із своїми побратимами витягнув із підбитого танка трьох військовослужбовців. У січні 2015 року обороняв Донецький аеропорт поблизу злітної смуги летовища. Під час виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу Авдіївки у липні 2016 року в ході успішно проведених операцій групами снайперів під керівництвом капітана було знищено живу силу розрахунків кулеметів та гранатометів та одного снайпера. Загалом 12 підтверджених цілей. Наприкінці цього ж місяця отримав поранення в наслідок обстрілу позицій артилерією терористів. Не зважаючи на це продовжував керувати підрозділом, що дозволило утримати позиції, незважаючи на численні атаки терористів та обстріли території ворожою артилерією. Нагородні атрибути звання Герой України командиру роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ ЗСУ, капітану Валерію Чибінєєву були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.

Загинув у березні 2022 року, у віці 34 років, у боях за Гостомель.

The post “Було 34 роки, був круглий сирота”. У боях за Гостомель загинув Герой України Валерій Чибінєєв. Просимо молитву first appeared on UA-IN.

Запис “Було 34 роки, був круглий сирота”. У боях за Гостомель загинув Герой України Валерій Чибінєєв. Просимо молитву спершу з'явиться на UA-IN.