Змінивши низку робіт у Польщі, зараз дівчина працює спеціалісткою з легалізації іноземців та веде свій блог в інстаграмі. Власним досвідом переїзду, пошуку роботи, співпраці з недобросовісним роботодавцем, вивчення польської мови та досягнення успіху Тетяна поділилась із редакцією Закордон 24.

Чому українка переїхала
Тетяна працювала вчителькою молодших класів у загальноосвітній школі №1 міста Краматорськ. Дівчина не з новин знає, що таке війна, адже на власні очі бачила пролітаючі над дахами домівок боєголовки, а на уроках, окрім вчителювання, змушена була заспокоювати дітей, коли поблизу лунали вибухи. Українка розповідає, що відтоді вона по-справжньому зрозуміла сенс фрази “спокійної ночі”.

Тетяна працювала вчителькою молодших класів / Фото Тетяна Литвинова

Попри всі страхіття війни, дівчина любила свою роботу і не планувала переїжджати. Однак у 2015 році, з ініціативи чоловіка Сергія, пара все ж виїхала до Польщі. Разом з ними на еміграцію зважились брат Тетяни Дмитро зі своєю дружиною Юлією та куми Денис і Олена.

Не знаючи, де шукати роботу у новій країні та з чого почати, українці звернулись до агентства з працевлаштування. Ще 6 років тому подібні компанії можна було перерахувати на пальцях однієї руки, і досвід співпраці, м’яко кажучи, виявився не з найкращих.

Тетяна полишила роботу вчительки та виїхала до Польщі / Фото Тетяна Литвинова

Недобросовісний роботодавець
За словами роботодавця, єдиною та найкращою на той час вакансією була робота на фармацевтичній фабриці у Лодзі. Чоловікам обіцяли платити по 8 злотих за годину, а жінкам – по 7,50. Щоб отримати дозвіл на роботу, завдяки якому можна було подаватись на піврічну робочу візу у Польщі, українцям довелось заплатити роботодавцю по 200 доларів з людини, хоча сам документ насправді коштував 30 злотих (близько 8 доларів).

Агентство обіцяло забезпечити мігрантів житлом, однак після приїзду дало лише адресу буцімто двокімнатної квартири, за якою, як виявилось, через ремонт нікого не заселяють. Власник житла пан Славек з розумінням поставився до ситуації українців, і дозволив всім 6 незнайомцям пожити три тижні разом з ним в іншій, трикімнатній квартирі, при чому безкоштовно. Єдиною умовою було – допомогти йому з ремонтом. Українці вдячні поляку й до сьогодні.

Коли прийшов час подаватись на карту побиту (дозвіл на перебування у Польщі), агентство з працевлаштування й тут допустилось помилки. Чоловіки отримали документи через 3 місяці після подачі, а жінки – лише через 6 місяців. Причиною тому стало неправильне заповнення заявок агентством.

Шлях Тетяни був нелегким / Фото Тетяна Литвинова

Зміна роботи
Протягом 6 місяців Тетяна не могла офіційно працювати, бо не мала дозволених законом днів (за візою можна було працювати 180 днів на рік). Виготовляти документ zezwolenie typu A жодна компанія не хотіла, бо на оформлення треба було чекати від 30 до 60 днів, а працівники завжди всім потрібні вже і зараз.

Тоді працевлаштувати іноземця – це був цілий квест. Ніхто не хотів морочити собі голову,
– розповідає Тетяна.

Дівчина почала шукати бодай якийсь підробіток, і за той час змінила цілу низку робіт, зокрема:

в будинку для престарілих;

нянею;

поштаркою;

фотографкою;

проводила дегустації кави та солодощів;

кріпила візитки на лобове скло припаркованих авто.

Вивчення польської мови та поради українцям
Пропрацювавши на різних роботах, Тетяна почала краще розуміти процедуру працевлаштування іноземців, й паралельно вивчала польську мову. Дівчина купувала книги, слухала польські пісні та вичитувала їх тексти, переглядала всі газети, рекламні стенди, дивилась фільми з субтитрами, і найголовніше – не боялась почати діалог з поляками.

Зараз Тетяна радить українцям побільше спілкуватись з носіями мови та придбати такі книги і підручники:

3 частини “Hurra!!! po polsku” (podręcznik studenta, zeszyt ćwiczeń, audiomateriały);

“Polski, krok po kroku” з корисною “Tablice gramatyczne”, завдяки якій можна підтягнути граматику;

“Польська мова за 4 тижні” (+аудіо) авторства Мажени Ковальської. Книга доступна російською мовою та містить 28 уроків.

Тетяна серйозно взялась за вивчення польської мови / Фото Тетяна Литвинова

Близько 5 років тому у Тетяни виникла перша необхідність переказати гроші батькам у Краматорськ. Вона скористалась сервісом міжнародних онлайн-переказів TransferGo й розповідає, що відтоді їх додаток на смартфоні – це маст-хев. Дівчина радить сервіс всім українцям, адже з його допомогою можна швидко, зручно та надійно оплатити будь-яку послугу чи отримати гроші, незалежно від країн відправника та отримувача.

Як Тетяна живе зараз
Зараз Тетяна є спеціалісткою з легалізації у Польщі. Вона стала співавторкою книги “Легалізація іноземців від A до Z”, яка призначена для осіб, котрі:

вагаються, чи варто переїжджати;

перебувають у процесі переїзду у Польщу;

вже виїхали з України, але не повністю розуміють процес легалізації;

хочуть дізнатись більше про нові закони та можливості для мігрантів.

У книзі можна знайти відповіді на низку запитань емігрантів щодо необхідних документів, можливостей їх отримати, про різноманітні соціальні виплати, вагітність, бізнес та навчання, а також пошук роботи.

Наразі дівчина перебуває у Польщі на підставі карти тимчасового побиту, але вже у процесі виготовлення картки резидента республіки. В Україні у Тетяни залишились батьки, бабусі та дідусь.

Взагалі не розглядаю можливості повернення у рідний Краматорськ. За 6 років тричі навідувала рідних, але їжджу лише погостювати. За роботою вчительки сумувала перший час, однак зараз – ні. Переконана, що весь мій шлях не даремний, і все склалось так, як мало бути,
– ділиться українка.

The post Від вчителювання під звуки обстрілів у Краматорську до selfmade у Польщі: історія українки first appeared on UA-IN.

Запис Від вчителювання під звуки обстрілів у Краматорську до selfmade у Польщі: історія українки спершу з'явиться на UA-IN.