“Сьогодні, у районі проведення Операції Об’єднаних сил загинув уродженець м. Яворова – головний сержант Павлисько Віталій Миколайович, військовослужбовець військової служби за контрактом 24 ОМБр, головний сержант. З 2015 року і до тепер захищав рідну Батьківщину. Народився 29 листопада 1973 року, освіта середньо-спеціальна, одружений. Під час виконання бойових завдань, 7 листопада 2021 року головний сержант трагічно загинув. У військовослужбовця залишились дружина, син, донька, мати, та батько. Щирі співчуття рідним та близьким Героя”, – йдеться у повідомленні.

24 бригада, в якій служив чоловік, повідомили обставини трагічної події:

“Віталій разом з іншими військовослужбовцями перебував на бойових позиціях. Саме в цей момент бойовики здійснили обстріл із 120 мм мінометів. Під час обстрілу, коли головний сержант Павлисько разом із іншими військовослужбовцями переміщалися в укриття, одна із ворожих мін розірвалася поряд із бійцями. Внаслідок цього Віталій отримав осколкове поранення, несумісне із життям», – йдеться в дописі 24 ОМБр.

Редакція сайту Тернополя 0352.ua висловлює щирі співчуття дружині та дітям Віталія. Його сміливість, мужність і самопожертва не залишилися непоміченими. Щиро співчуваємо втраті.

The post В зоні ООС трагічно загинув український військовий: у нього залишилися двоє дітей first appeared on UA-IN.

Запис В зоні ООС трагічно загинув український військовий: у нього залишилися двоє дітей спершу з'явиться на UA-IN.

Українці після звільнення мають пройти обов’язкову двотижневу обсервацію. Усе тому, що на окупованому Донбасі зафіксовані випадки COVID-19, а окупаційна влада не надає точної інформації про масштаби його поширення.

Взаємне звільнення утримуваних осіб відбувається у рамках формату “всіх на всіх”. Для президента Володимира Зеленського та для української влади загалом цінним є кожен, кого незаконно утримують на окупованих територіях чи в іншій країні. Україна має визволити всіх своїх громадян,– наголосили в ОП.

акож наразі тривають переговори про звільнення українців, яких утримують в окупованому Криму та в Росії. Серед цих бранців є понад 80 кримських татар.

Скільки людей передасть Україна бойовикам? 10 осіб українська сторона передала на окуповану Донеччину. Ще 7 утримуваних передадуть на окуповану Луганщину.

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова раніше заявляла, що дехто з українських полонених, яких утримували в російських в’язницях, має симптоми коронавірусу. Зокрема, мовиться про можливе інфікування COVID-19 у московській в’язниці “Лефортово”.

Також Денісова на своїй сторінці у фейсбуці розповіла, що серед звільнених є Віктор Шайдов – військовий ЗСУ, якого тримали у полоні з 2019 року.

Що відомо про Великодній обмін полоненими.
Проросійські бойовики на Донбасі 2 квітня запропонували українській владі списки утримуваних ними людей, яких вони готові відпустити у межах обміну. Обидва списки – окремо від луганських і донецьких бойовиків – разом включають лише 19 людей.
8 квітня Тристороння контрактна група провела відеоконференцію, під час якої сторони досягнули принципових домовленостей щодо списків для взаємного звільнення утримуваних осіб, а також дати – не пізніше Великодня, тобто 19 квітня.
У списках, які підготували для великоднього обміну полоненими, не включені кримчани.​

The post Великодній обмін полоненими триває first appeared on UA-IN.

Запис Великодній обмін полоненими триває спершу з'явиться на UA-IN.

За час нетривалого земного життя (1976 р. н.) о. Андрій став зразком і прикладом відданого служіння Православній церкві та своєму народові. Обдарований митець – співак, художник та декламатор поезії, усі свої дари спрямував на виховання й утвердження в суспільстві найголовніших, духовних пріоритетів та уміння шанувати кожну хвилину земного життя: «Головні людські цінності – милосердя, любов, співстраждання… Минуле – це не те, що минуло. Минуле – це нереалізовані можливості, що ми реалізовуємо зараз і в такий спосіб вступаємо у зв’язок з минулим».

Саме відчуття спадкоємності та глибини правічної історії України, духовної єдності Церкви Небесної із земною стало основою його особистісного переживання Євхаристійного Таїнства, благодатність якого священик відчитував і проповідував у храмі, на фронті, в Університеті, школі та всюди, де міг бути почутий.

Вже у шкільні роки, за прикладом батька, о. Ярослава, Андрій обрав шлях священничого служіння, навіть думав про чернечий постриг. Згодом так склалося, що служба у Збройних силах підкоригувала його життєві плани, а набутий досвід став актуальним з початком російської агресії на сході України. Коли брат Роман пішов служити добровольцем, о. Андрій 2015 р. разом з іншими ієреями Львівсько-Сокальської єпархії зголосився до Синодального управління з ініціативою нести духовну службу на фронті. Це був час становлення новітнього інституту капеланства у Збройних силах України. Капеланське служіння о. Андрія у 80 бригаді десантно-штурмових військ було відзначене державною нагородою – орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Важливу роль у життєвому становленні священника відігравало мистецтво.

«Я священик родом з «Дударика», – жартома згадував він про роки навчання у співочій школі. Завдяки художньому мистецтву о. Андрій пізнав сенс мистецького осмислення світу, почав опановувати здатність ловити миттєвість і через неї споглядати вічність. Мистецтво як метод євангелізації він застосовував і в публічній проповіді поза храмом.

Серед втілених мистецьких проєктів о. Андрія – презентація сакральних пам’яток свого храму «Скарби княжої церкви св. Миколая у Львові» (2016-2017), спільний з народним художником України Мирославом Отковичем та директором Львівського будинку офіцерів полковником Віталієм Провозіним проєкт «Король Данило. Нащадки княжої слави» (2017-2018), проєкт фотолистівок спільно з керівником студії «Фотографії старого Львова» Романом Метельським (2019), фотовиставка «Фронтові друзі» (2019) та багато інших.

Окрасою Шевченківських зустрічей та вечорів, втім і цьогорічного у Львівській опері, було декламування поезій, виконання яких було записане на диску. «Його» Шевченко не залишав байдужими слухачів, що дивувалися неймовірному талантові і пам’яті невтомного священика. Кошти з реалізації під час численних презентаційних заходів компакт-диску «Мій Шевченко» незмінно скеровувалися на підтримку Української Армії.

«Тарас Шевченко – це слово Бога для України, – наголошував о. Андрій в одному з виступів. – Адже на початку було Слово, і Слово було від Бога, і Слово було Бог. Кожен із нас приходить до Бога, у кожного свій шлях. Для мене – це шлях Євангелія і «Кобзар».

Окремо слід згадати й парафіяльну ініціативу о. Андрія «Святий Миколай – Захисникам України» – спільно з волонтерами та військовими разом з допомогою він готував мистецьку колядкову програму, з якою відвідував бійців на фронті. На Великдень військові радісно зустрічали капелана, що їхав до них із писанками та ділився радістю Воскресіння Христового.

У час поширення пандемії, священик Княжого храму вів активну волонтерську діяльність, забезпечуючи антисептичними та захисними засобами львів’ян.

Зранку о. Андрій відслужив Божественну літургію, наставляючи сповідників у покаянні. Парафіяни прийняли від нього дар Причастя, а наприкінці дня, на порозі Лазаревої суботи, Господь покликав його на Свою трапезу Небесну.

Нехай же легким буде Твоє сходження, дорогий Співбрате, Отче-Наставнику, Капелане! Нехай зі святими спочине Твоя душа! Вічна пам’ять Тобі, невтомний служителю святителя Миколая!

Висловлюємо співчуття батькові, благочинному м. Львова митрофорному протоієрею Ярославові Дуді, усій родині та близьким.

The post Раптово помер військовий капелан зі Львова Андрій Дуда first appeared on UA-IN.

Запис Раптово помер військовий капелан зі Львова Андрій Дуда спершу з'явиться на UA-IN.