Киянину Андрію Ковальову не вдалося знайти україномовну футбольну секцію для свого сина ані на Осокорках, ані на Позняках – двох величезних житлових масивах на лівому березі Києва.

У відомій франшизі дитячих футбольних клубів, куди спочатку звернувся чоловік, тренер відповів, що розмовлятиме українською з його сином, якщо батько наполягає, але загалом заняття буде вести російською.

Схожа відповідь була й у кількох інших секціях, куди звертався Андрій. За його словами, “ані батьки, ані тренери не проти української, але існує якась загальна інерція, яка ще походить з радянських спортивних шкіл”.

Сам Андрій і його дружина перейшли на українську декілька років тому, а їхній трирічний син Матвій російську вже не розуміє.

“Ми хочемо, щоб наш син розмовляв українською й англійською, можливо, ще якоюсь мовою, але не російською”, – каже чоловік.

Він хотів би, щоб його син “пізнавав світ, формував уявлення про нього та створював речі рідною українською мовою”.

Андрій Ковальов розповідає, що навіть у дитсадку його син – один з небагатьох, хто розмовляє українсько. За його словами, поза школою та у дитячому середовищі впевнено домінує російська, й “україномовні діти почуваються в ізоляції”.

“Бо вмію, можу і хочу”: як російськомовні українці переходять на українську
“Не розколює націю, а об’єднує”. Що передбачає закон про мову?
Закон про мову у сфері обслуговування, який почав діяти з 16 січня 2021 року, передбачає, що державною мовою повинні надаватися зокрема й всі освітні послуги.

Однак у п’яти найбільших містах України, Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі й Запоріжжі, понад половина спортивних секцій, танцювальних студій, художніх та музичних гуртків досі проводять заняття виключно російською мовою.

У Харкові та Дніпрі таких закладів – 79% і 74% відповідно.

За словами журналістки “5 каналу” й викладачки Інституту театральних мистецтв імені Карпенка-Карого Нонни Стефанової, батьки, які обстоюють право своєї дитини навчатися рідною мовою, опиняються у складній ситуації.

“Вимагати, щоб тренер викладав українською, ми не можемо, адже ніхто не хоче псувати стосунки з людиною, з якою ваша дитина проводитиме багато часу наодинці”, – каже Нонна Стефанова.

Вона розповідає, що шахи українською для сина знайти не змогла, а до україномовного тренера з карате довелося возити його на іншій берег Києва. “Хороший тренер, який ще й українською спілкується, така рідкість, що питання логістики просто не стояло”.

За словами Стефанової, багато хто намагається переконувати, що викладання російською “збагатить дитину”, або дивуються, “хіба ваша дитина не зрозуміє”.

“Замість того, щоб в рідному місті, у столиці України дати змогу дитині відвідувати гурток українською, цього практично немає”, – обурюється вона.

Позашкільні заклади могли б стати тим середовищем, де діти з російськомовних родин опановували б українську.

Однак все відбувається навпаки – україномовні діти змушені переходити на російську, тому що у спілкуванні всюди, від дитячого садочку до секцій і гуртків, домінує російська, каже Нонна Стефанова.

На українську – за 21 день
Змінити мовну ситуацію у позашкільних навчальних закладах поставив собі за мету проєкт “Навчай українською”.

За останній рік організація у партнерстві з українською гуманітарною платформою та за підтримки міністерства молоді та спорту провела два мовні челенджі для викладачів гуртків й мовний марафон для всіх охочих.

Їхня мета популяризувати викладання державною мовою у гуртках і секціях та заохотити людей переходити на українську.

Напередодні Дня української писемності 9 листопада ініціатива “Навчай українською” розпочала III Всеукраїнський челендж, на який вже зареєструвалися три тисячі викладачів.

“Цікаві й корисні вебінари та практикуми від досвідчених тренерів, коучів, філологів та психологів допоможуть кожному учаснику легко та безболісно здолати мовний, термінологічний і психологічний бар’єр”, – розповідає Наталка Федечко, засновниця ініціативи “Навчай українською”.

На її думку, викладання державною мовою у позашкільних закладах формує український культурний простір і закладає в дітях інформаційну та культурну безпеку, з якої починається й фізична безпека.

“Якщо ти маєш таке щеплення, розуміння, що це наша культура, наша мова, це впливає на твої майбутні рішення й не призведе до таких ситуацій, як у нас зараз на Донбасі”, – вважає організаторка челенджу.

Спортивні тренери та викладачі інших гуртків є лідерами думок, прикладом для дітей як у професійному, так і у культурному плані, а тому від них великою мірою залежить виховання громадянської позиції.

За словами Наталки Федечко, багато вчителів у Запоріжжі, Дніпрі, у південних регіонах та на Полтавщині – україномовні, але вони працюють у російськомовному середовищі, де діти й батьки розмовляють російською, і їм незручно викладати українською.

Метою ініціативи власне і є підтримати таких вчителів, створити спільноту однодумців, тим більше, що державних програм популяризації української мови у позашкіллі немає.

Челендж розпочнеться 9 листопада мотиваційними виступами відомих людей.

Своїм досвідом переходу на українську поділяться чемпіон Паралімпійських Ігор Андрій Демчук, кулінарний експерт Євген Клопотенко, актор і продюсер Євген Янович та телеведуча Оксана Гутцайт – дружина міністра молоді та спорту. А також Артур Пройдаков – викладач української мови та літератури, переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2021.

Тренінги триватимуть 21 день – саме стільки потрібно людині на формування звички, пояснюють організатори.

Протягом трьох тижнів учасники працюватимуть з психологами й коучами, прослухають лекції з фахової термінології та української мови, пройдуть тренінги з вимови, опанують методику швидкого запам’ятовування слів.

“Ми обрали такий шлях мультиплікації, поширення ідей, який дозволить охопити якомога більше фахівців”, – зазначає Наталка Федечко.

Страх втратити авторитет
Найскладніший момент у переході на українську саме для викладачів – це страх втратити авторитет перед своїми учнями й вихованцями, розповідає викладачка української мови й авторка вебінарів челенджу Наталя Вуйтік.

“Ми радимо вчителям взяти учнів собі за помічників і переграти ситуацію так, щоби діти підтримували вчителя й допомагали йому, якщо він помилився”, – каже викладачка.

Багатьом педагогам також бракує теоретичної бази в українській мові, адже багато хто здобував освіту російською мовою. У спортивних тренерів нерідко виникають труднощі з термінологією, назвами частин тіла.

Утім, за словами Наталі Вуйтік, головне – все ж таки мотивація і якщо людина усвідомлює важливість переходу на українську, мовні та інші бар’єри здолати вже легше.

Мотивацію зміцнює підтримка колег і утворення спільноти. Для цього під час челенджу проходять практикуми, які об’єднують викладачів за фахом. Тренери з баскетболу, вчителі образотворчого мистецтва, викладачі флейти з різних куточків України діляться досвідом, обговорюють труднощі й робочі моменти.

“Вони спілкуються одне з одним українською мовою, долаючи, таким чином, свій страх і мовні бар’єри”, – пояснює Вуйтік.

Одним із завдань челенджу є створити навколо себе україномовне середовище: налаштувати свій телефон та соцмережі українською мовою, скласти план уроку, дивитися професійні ролики та фільми, читати книжки українською.

На думку Наталі Вуйтік, перехід на українську змінює не лише мову викладання, а й сам стиль спілкування викладача з учнями.

The post “Хіба ваша дитина не зрозуміє російську?” Невидима битва за україномовні гуртки для дітей first appeared on UA-IN.

Запис “Хіба ваша дитина не зрозуміє російську?” Невидима битва за україномовні гуртки для дітей спершу з'явиться на UA-IN.