Володимир Зеленський доклав титанічних зусиль, щоб задушити в зародку “Вагнергейт”. І здавалося б, досяг успіху. Парламентська тимчасова слідча комісія представила замість звіту анекдот. Державне бюро розслідувань інформує лаконічно: справа – “глухар”. А Міжнародна агенція журналістських розслідувань Bellingcat оприлюднила мінімум даних про зрив спецоперації. І це, нібито, успіх президента – справа зайшла в глухий кут. Але ключове слово – “нібито”. Бо без правових висновків історія дедалі більше сповзає в площину публічної політики, де аргументами вже стають не факти, а емоції. А це поганий сценарій для Зеленського.
Відтак, звернімось до фактів. Скандал набиратиме обертів. Тож їх варто пам’ятати.
6 березня цього року на сторінках “Дзеркала тижня” вийшла стаття Володимира Кравченка “Дуже страшне кіно”. Як повідомив журналіст, агенція Bellingcat уже завершила розслідування всіх обставин затримання 29 липня 2020 року в Мінську 33 бойовиків “приватної військової компанії Вагнера”. Добігають кінця і зйомки фільму – відповідь на одвічне українське питання: а чи була зрада? І це, за інформацією Кравченка, – викликає страх і роздратування президента і його Офісу.
9 березня про це ж таки повідомив журналіст Дмитро Гордон, анонсувавши вихід фільму 15 березня. Поготів, створив справжній саспенс: “15 березня, – сказав журналіст, – стане важким днем для українського суспільства. Оприлюднена інформація буде історичною”.
Але сенсації не сталось. Фільм не вийшов. Узагалі.
17 листопада на сайті Bellingcat з’явились перша частина результатів розслідування “Анатомія “Вагнергейта”: зухвала українська операція з упіймання російських найманців”. Одразу зафіксуймо наступну деталь: 6 березня вже відомо про вихід фільму. А це означає, що сценарій вже написано. Фільм на монтажному столі. Найголовніше – розслідування завершено. Але Bellingcat поширює тільки частину результатів і лише тепер – 17 листопада. Минуло 8 місяців!
6 березня вже відомо про вихід фільму. А це означає, що сценарій вже написано. Фільм на монтажному столі. Найголовніше – розслідування завершено. Але Bellingcat поширює тільки частину результатів і лише тепер – 17 листопада. Минуло 8 місяців!
І про що ми дізнаємось від журналістів-розслідувачів? Та загалом, не так уже й багато. Найголовніше – підтверджено ключову інформацію, яку ще 18 серпня 2020 року оприлюднив журналіст Юрій Бутусов: “вагнерівців” виманили до Мінська українські спецслужби, 25 липня їх мали посадити на рейс Мінськ–Стамбул, інсценувати екстрену посадку в Борисполі й арештувати. Але у звіті Bellingcat немає жодного слова про причини зриву операції. Зазначається лише: “вагнерівці” прибули до Мінська вчасно. Перша частина спецоперації пройшла успішно. А далі відбулося непояснене. Цитую цей ліричний фрагмент: “Зухвала операція, здавалося, йшла за планом. Проте в останній момент було ухвалено рішення відкласти активну частину операції на кілька днів. Нову дату вильоту до Туреччини було встановлено на 30 липня. Рано-вранці передостаннього дня, який “вагнерівці” мали провести в готелі, будівлю взяли штурмом білоруські спецназівці”.
Грандіозно!
Bellingcat – справжні профі. Вони, проаналізувавши немислимий масив відеоінформації, змогли крок за кроком простежити шлях ЗРК “Бук” із військової частини в Курську до містечка Сніжне на окупованій росіянами території Донецької області. Назвали номер військової частини, якій належав зенітний комплекс. Вирахували імена офіцерів, котрі сиділи за пультом пускової установки. Простежили і зворотний шлях ЗРК до Росії після загибелі рейсу МН-17 злощасного 17 липня 2014 року.
Агенція представила результати розслідування замаху на вбивство російського письменника Дмитра Бикова у квітні 2019 року. У статті “Отруїти пересмішника” відтворено всю хронологію стеження за опозиціонером і спосіб проникнення в готельний номер, де на особисті речі Бикова було розпилено “Новичок”. Названо авіарейси, якими користувалися агенти ФСБ, оприлюднено їхні імена та фото.
А що ми бачимо нині? По суті, вільний переказ “проміжного звіту” парламентської ТСК від 15 листопада. Журналісти-розслідувачі, по факту, дочекалися офіційної версії подій і видали порцію інформації, яка з нею узгоджується. Тож і не дивно, що радник керівника ОП Михайло Подоляк, виступивши в ролі речника Банкової, не поскупився на комплімент: “Bellingcat видав якісний текст, який є доволі красномовним”.
Зеленський довго й наполегливо шукав ключі до Христо Грозєва – болгарського журналіста, який у Bellingcat опікувався цією темою. Невже знайшов?
Чому президент домагається не об’єктивного розслідування, а намагається зам’яти справу, по ходу прибріхуючи українському народові?
І нині ми не маємо чіткої відповіді на ключові питання: перше, хто віддав наказ перенести заключну фазу спецоперації з 25 на 30 липня? Друге, чи був “витік” інформації з ОП? Тобто, чи є в оточенні президента російський “кріт”? Третє, чому вже 5 серпня 2020 року було звільнено з посади керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони генерал-полковника Василя Бурбу? І останнє – справжня дрібниця – чому президент домагається не об’єктивного розслідування, а намагається зам’яти справу, по ходу прибріхуючи українському народові?
Автор: Дмитро СКАЖЕНИК
Аби знайти бодай якісь відповіді, доведеться розпочати з самого початку, відтворивши хронологію “Вагнергейту”. 18 серпня 2020 року з’являється публікація Бутусова з розлогою назвою: “Зрада наверху: президент Зеленський звільнив начальника ГУР МО Бурбу за вимогу розслідувати провал операції із захоплення “вагнерівців”, відкладеної головою ОП Єрмаком”. Тоді Бутусов володів не всією інформацією. Але суть проблеми передав точно.
За даними Bellingcat, 15 червня Зеленському доповіли про розробку спецоперації, результатом якої має стати захоплення російських найманців. 26 червня президент дав згоду на її проведення. А 1 липня – схвалив загальний план.
І ось ключова дата – 24 липня: керівник ГРУ Василь Бурба і заступник голови СБУ Руслан Баранецький знову на Банковій. І те, що ми читаємо у звіті журналістського розслідування, варте цитування: “Бурба і Баранецький мали намір зробити останню доповідь про майбутню спецоперацію. Але Зеленський на той момент був зайнятий, і вони не змогли зустрітися з ним особисто. За словами Бурби, голова Офісу президента Андрій Єрмак запропонував відкласти операцію на тиждень”. Керівник ГРУ вважав, що відтермінування загрожує зривом спецоперації. Однак ОП наполягав. І виліт “вагнерівців” із Мінська було перенесено на 30 липня.
Керівник ГРУ вважав, що відтермінування загрожує зривом спецоперації. Однак ОП наполягав. І виліт “вагнерівців” із Мінська було перенесено на 30 липня
Далі в матеріалах Bellingcat лише докладний опис арешту російських найманців білоруським КДБ і їх екстрадиції до РФ. Але нас більше цікавить інформація про особливості прийняття рішень на Банковій, якої, однак, немає.
Про подальший перебіг подій ми маємо інформацію тільки від Бутусова. 3 серпня Бурба заявив президентові, що причина зриву спецоперації – зрада. Зажадав проведення розслідування. Допитати з використанням детектора брехні його особисто, Андрія Єрмака, Руслана Демченка і Романа Машовця. Однак, уже 5 серпня указом президента його було звільнено з посади.
А що про всі ці події говорить звіт ТСК? Тут слід додати, що одразу після публікації Бутусова з вимогою створення ТСК виступив народний депутат Роман Костенко. Полковник СБУ, який служив у спецпідрозділі “Альфа”, він поставився до цієї історії з усією серйозністю. Однак, яка є імовірність того, що ініціатива представника фракції “Голос” може бути підтримана в парламенті, де панує монобільшість “Слуги народу”? Нульова.
Рішення про створення ТСК ухвалили тільки 19 травня 2021 року. І очолила комісію лікар за освітою народна депутатка Мар’яна Безугла. Опозиційні фракції відмовились брати участь в очевидному фарсі. Утім, Василь Бурба зголосився надати свідчення. Був викликаний до Міністра оборони Андрія Тарана, який заборонив йому надавати будь-яку інформацію ТСК. Бурба – написав заяву про звільнення з ЗСУ.
Пікантність ситуації в тім, що пані Безугла отримала свідчення Бурби. Однак не надала йому протокол для підпису. І тепер ми читаємо в “проміжному звіті” феєричні пасажі: “ТСК не вдалось достеменно встановити, хто і на якому рівні в Україні прийняв рішення про відтермінування. ТСК також не знайшла підтвердження того, що президент давав особисті розпорядження керівництву ГУР відтермінувати активний захід. Також встановлено, що керівник ОП не має повноважень надавати розпорядження керівнику ГУР щодо відтермінування будь-якого розвідувального заходу”.
Звіт ТСК – спроба говорити на задану тему, не сказати нічого, але й не збрехати
Цей звіт – спроба говорити на задану тему, не сказати нічого, але й не збрехати. Утім, якщо уважно вчитатися, то текст, який представила ТСК, не розходиться з даними Bellingcat. Хто віддав наказ – комісія не встановила, бо Єрмак свідчень не давав. Президент особисто наказу не віддавав, бо делегував свої повноваження керівникові ОП. А що комісія точно встановила – Єрмак не мав права давати будь-які розпорядження ГРУ.
Спершу Зеленський заперечував проведення спецоперації. Але робив усе можливе, щоб розслідування не проводилося. Паралельно – шукав підходи до Грозєва. Зустрічався з керівництвом британської розвідки МІ-6. Доносив свої резони послу Британії в Україні. Йому казали, що президент України звертається не за адресою. Однак на часткові результати розслідування Bellingcat ми чекали 8 місяців.
Тепер ми маємо бодай частину того, що скидається на правду. По-перше, спецоперація була. І проводилась вона у співпраці зі спецслужбами США і, ймовірно, також інших країн. На користь такого висновку говорить масштаб заходів. А також те, що нині Бурба користується броньованим автомобілем і охороною, що надані посольством США. Британія та США не коментують участь у спецоперації. Звіт ТСК – заперечує. Але рік тому Банкова заперечувала сам факт операції.
По-друге, відтермінування операції – рішення Зеленського. Без його санкції Єрмак не міг би віддавати розпорядження керівникам ГРУ і СБУ. Показово, що президент банально злякався відповідальності і сховався від керівників спецслужб. Про страх свідчить і рішення звільнити керівника ГРУ, який запідозрив витік інформації.
По-третє, президент вчинив конституційний злочин, доручивши Єрмакові узгоджувати з керівниками спецслужб нові терміни завершення спецоперації.
Безвідповідальний боягуз, який нехтує своїми обов’язками, – це те, що ми дізналися про Зеленського. Прикро, але факт
Безвідповідальний боягуз, який нехтує своїми обов’язками, – це те, що ми дізналися про Зеленського. Прикро, але факт.
І нарешті – ключове питання: чи є “кріт” в оточенні президента? 19 серпня Василь Бурба взяв участь у ток-шоу Савіка Шустера. Я тут, сказав він, бо вже понад рік немає розслідування причин провалу спецоперації. Можливі тільки наступні варіанти: “перший, є “кріт”, який працює на Росію; другий – наша погана підготовка; третій – гарна робота контррозвідки Білорусі. Зі свого аналізу, свого досвіду, можу сказати: причина – це люди, які знаходяться у владних кабінетах і зливають інформацію ворогу”.
До речі, як повідомив Савік, представники Зе-команди відмовилися прийти до студії. Замість розслідування – правового виходу із ситуації, – маємо лише медійний хайп. А ще Зеленського, який почав вдавати сліпо-глухо-німого.
Президент зробив ставку на домовленість з Путіним і тим самим завалив роботу спецслужб. Помилився. Війна триває. Нове російське вторгнення залишається ймовірним. Посилюється енергетичний тиск збоку РФ і Білорусі. Але люди, які здатні захистити Україну, вже не довіряють Зеленському.