Щоденник маленького хлопчика Єгора із Маріуполя вразив увесь світ. Хлопчик фіксував усе, що коїлось із ним та його рідними в окупованому місті. Днями рідним Єгора врешті вдалося вирватись з Маріуполя, але він із мамою досі залишається під обстрілами.
Про це розповідає ТСН.ua.
Одним із перших записів на білих аркушах паперу, стала розповіль про смерть дідуся і поранення мами.
“Помер дідусь, в мене рана на спині, сестру поранено у голову, в мами – вирване м’ясо на руці та дірка у нозі”, – написав у щоденнику 8-річного Єгор.
Двоюрідний дідусь Єгора розповів, що прихистив родину Єгора, бо їхню оселю розбили російські снаряди. Разом з ним іони ховалися недовго, бо згодом окупанти зруйнували і його житло. Тоді усі гуртом пішли у підвал. Саме там хлопчик почав вести щоденник.
“В мене померло дві собаки і бабуся Галя. І – улюблене місто Маріуполь, за весь цей час, з 24-го числа”, – йдеться в щоденнику.
“Літопис жахів”, зафіксованих нерівними літерами дитини, саме дідусь тоді сфотографував і виклав у Мережу. Чоловіку вдалося вибратись до Запоріжжя. Дідусь розповів, що нині вцілілих будівель в Маріуполі практично не залишилось, а жертв – десятки тисяч.
“Там звичайно Армагеддон був. Я вийшов із під’їзду, перед під’їздом лежить обгорілий труп. Хтось із нашого під’їзду спалахнув, вибіг, але не встиг добігти. Одразу ж і впав. На 7 поверсі в нашому під’їзді був лежачий дідусь, діти його потім прийшли, хоча б знайти останки діда, щоб поховати, та там не лишилося навіть останків, вигорів абсолютно весь”, – розповідає чоловік.
Перші евакуаційні коридори з міста відкрили лише тиждень тому. Чоловік без роздумів поїхав, але маму Єгора переконати не зміг. Вона з дітьми залишилась там, побоялась обстрілів в дорозі. І головне – не знала куди їхати і за що жити у приймах.
“Вона боїться, так оплачувати квартиру, це треба забезпечувати дітей, вона побоялася, що вона сама не потягне. Там залишається мама-пенсіонерка, пенсія теж невелика, і вона просто не впевнена, що змогла б”, – пояснює аргументацію жінки чоловік.
Єгор з сестричкою та мамою досі лишаються у зруйнованому місті, поспілкуватись з ним немає можливості. Єгор продовжує писати свій щоденник. Тим часом рідні моляться, щоб він з мамою та сестричкою лишилися живі і не полишають спроб вивезти родину з Маріуполя.