Мінімальна зарплата в Україні занижена, її розмір повинен бути щонайменше приблизно 10 тис. грн
Підвищення сприяє зростанню економіки
З низькою зарплатою не може бути розвинутої економіки
В Україні мінімальна зарплата в 2021-му повинна бути на рівні 10 тис. грн. Підвищення з 1 вересня 2020-го до 5 тис. не відповідає навіть рівню заниженого фактичного прожиткового мінімуму.
Кабмін презентував план зі зростання мінімалки до 6 тис. із січня й до 6,5 тис. грн із липня наступного року. І хоч саме підвищення можна тільки вітати, його розміри залишають бажати кращого.
“Слуги народу” замість того, щоб захистити українців, які працюють, через відсутність кваліфікації і вміння рахувати або через страх не сподобатися тіньовому бізнесу знову розповідають про загрозу інфляції й девальвації.
Про те, чому реальна мінімалка повинна бути не менше ніж 10 тис. грн і чому всі ці страшилки – вигадка.
Гроші на справедливу мінімалку є!
Від підвищення мінімалки грошей стане тільки більше. І це вже доведено досвідом минулих років. Наприклад, коли в 2017-му мінімалку підвищили удвічі, з 1600 до 3200 грн, доходи місцевих бюджетів зросли на 38%, а податкові надходження в загальну скарбницю країни – на 23%. Пенсійний фонд тоді додатково отримав близько 51 млрд грн, місцеві бюджети зросли приблизно на 11 млрд грн, а дохід від ПДФО до держбюджету збільшився на 16 млрд. Загальна економіка країни “додала” 0,5% ВВП.
Не було ні закриття бізнесу, яким лякали підприємці, ні відходу роботодавців у тінь. Тоді дворазове підвищення мінімалки обійшлося держбюджету лише в 28 млрд грн. Тобто витратили 28 млрд, а тільки надходження до Пенсійного фонду зросли на 51 млрд! А інфляція була на рівні попереднього, 2016 року.
Дивно, чому ці цифри не бачать або просто не хочуть бачити в Офісі президента. Може, вкотре підігрують тіньовикам і бояться змусити платити податки. А може, дійсно не вистачає кваліфікації? Від імені президента підвищення мінімалки зупиняє Юлія Ковалів. Та сама Ковалів, яка працювала заступницею міністра розвитку економіки, головою наглядової ради “Нафтогазу”.
Тільки торік, згідно з декларацією, від держуправління справами і інвестиційної ради при Офісі президента вона отримала майже півтора мільйона гривень, або близько 125 тис. грн на місяць. Українцям же вона пропонує жити на 5 тис. грн.
Шановна Юліє Ковалів, а ви б змогли хоча б один місяць прожити на 5 тис. грн? Як так трапилося, що ви не можете знайти гроші в бюджеті на підвищення мінімальної зарплати, враховуючи, що такий крок окупитися в рази? Чому ви не хочете виводити бізнес із тіні, а замість цього за згодою з Офісом президента в Україні знижуються штрафи для тіньовиків і скасовуються перевірки?
Такі ж “порадники” були і в 2016-му. Згадаймо, наприклад, нардепа Віктора Пинзеника, який ходив по ефірах і розповідав, що українська економіка не готова до двократного збільшення мінімалки. А коли це сприяло економічному зростанню й різкому зльоту надходжень до бюджетів, Пинзеник сором’язливо замовк.
Хочеться також звернутися до міністра фінансів Сергія Марченка. Саме він у 2016-му анонсував журналістам підвищення мінімалки удвічі. Тоді він переконував, що і грошей на це вистачить, і бізнес легко впорається. Що змінилося сьогодні? Невже ви також вірите, що українці можуть прожити на 5 тисяч гривень? До слова, колишня міністерка фінансів, ваша начальниця Оксана Маркарова тоді також не підтримувала ідею і також виявилося, що не мала рації.
Ще один противник гідних зарплат – глава комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Він добре відомий як затятий прихильник “єдинників” і захисник “сірого” бізнесу.
Після кожного підвищення мінімалки бізнес починає обурюватися, що нібито не може дозволити собі такі зарплати. Виникає питання, що це за бізнесмен, який не може собі дозволити платити хоча б 10 тис. грн. Якщо не можеш заробити на співробітника, стань на його місце і сам роби його роботу.
Насправді ж частина бізнесу просто звикла жити в тіні. Вони не хочуть платити податки й шукають собі виправдання. Так, є дійсно підприємства, які потрапили в складну ситуацію. Їх потрібно підтримати, але не ціною соціальних стандартів для всієї країни.
Є й інший аспект. Чомусь бізнес не звик, що на зарплати потрібно витрачати гроші, і співробітники не раби, які будуть за копійки заробляти власнику прибуток. Простий приклад, який часто озвучують українські профспілки: у структурі витрат європейських промислових підприємств 25-30% займає фонд оплати праці, а в Україні всього 5-8%.
До чого призводить низька мінімалка:
українці з мінімальною зарплатою можуть претендувати тільки на мінімальну пенсію;
бюджет Пенсійного фонду недоотримує мільярди гривень, в результаті на гідні виплати не можуть претендувати навіть ті, хто отримує реальну “білу” зарплату;
місцевий і державний бюджети недоотримують десятки мільярдів гривень, а це гроші на медицину, освіту, зарплати бюджетників, оборону країни.
Більшість країн Європи (Польща, Румунія, Литва, Угорщина й багато інших країн) дотримується думки, що мінімалка повинна складати близько 55% середньої зарплати. Експерти Міжнародної організації праці вважають, що в тих країнах, де спостерігається активний відтік робочої сили, мінімальна зарплата повинна бути не менше ніж 60% від середньої.
Середня зарплата в 2021-му навіть за найскромнішими тими, які викликають сумніви, підрахунками складе 13,6 тис. грн. Таку цифру оприлюднено в консенсус-прогнозі Міністерства розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства. Навіть якщо взяти прогноз офіційних середніх зарплат із консенсус-прогнозу, якому дуже складно довіряти, в 2021-му українці повинні заробляти щонайменше 7,5-8,2 тис. грн.
Реально ж показник середньої зарплати занижений! Тобто українці заробляють більше, тому й мінімалка повинна бути вище ніж 8,2 тис. Ось кілька приголомшливих цифр.
Щорічно від 34 до 48 тисяч керівників підприємств оформлюються на мінімалку. Вдумайтеся в цю цифру. Всі вони їздять на дорогих автомобілях, керують колективами й нібито працюють за 5 тисяч гривень. І це в той час, як у Києві, як і в будь-якому великому місті, на 5 тисяч гривень неможливо знайти навіть прибиральника території.
Близько 75% співробітників малих і середніх підприємств офіційно сидять на мінімалці! А якщо враховувати й великих роботодавців, то 5 тисяч гривень отримує кожен третій працівник. Це катастрофічна ситуація. Розмір мінімальної зарплати вже не виконує функції соціального захисту працівників. Недобросовісні бізнесмени, а такі є майже в будь-якій країні, користуються своєю безкарністю й загальною мовчазною згодою і просто крадуть податки з бюджету й майбутнє своїх співробітників.
А ще врахуйте, що сама методика підрахунку середньої зарплати не відповідає європейським стандартам. Як вважають у нас? Беруть суму всіх зарплат (фонд оплати праці) й ділять на всіх штатних співробітників. Виходить така собі середня температура по лікарні. У Європі ж враховують медіанну зарплату. Це дохід співробітників, який знаходиться рівно посередині зарплатного списку. Тобто кількість тих, хто заробляє більше, і тих, хто заробляє менше, однакова.
Якби статистика бачила реальні зарплати, а не ті, що показують офіційно, якби враховувала медіанні зарплати, а не брала “середню температуру по лікарні”, ми б уже отримували кардинально інші цифри. За нашими підрахунками, є вже підстави припускати, що наступного року справедлива мінімальна зарплата повинна бути близько 10 тис. грн.
Її щонайменше повинно вистачати на базові потреби. Людина, яка працює, не може жити за межею бідності. Чи можна в Україні оплатити комуналку, мобільний зв’язок, інтернет, харчуватися, одягатися, ще й ростити дітей на 5 тисяч гривень на місяць?
Це загальний обман. Роботодавці розуміють, що знайти співробітника на зарплату в 5 тисяч гривень неможливо, держава знає, що на мінімалку оформляють тільки щоб заплатити менше податків, а самі українці примусово погоджуються на зарплати в конвертах.
Чиновники й політики, які захищають не тих українців, які чесно працюють, і економіку своєї країни, а “тіньовиків”, які обкрадають цю країну, повинні насамперед нести політичну відповідальність за свої рішення й заяви. А українці мають розуміти, чи потрібні їм такі можновладці.