Лікарю в українському дитбудинку може зійти з рук збочення 5-річних сиріт: “Торкався і показував”

В Ізмаїлі стався педофільний скандал у дитячому будинку

Педофільний скандал стався в Одеській області. Головного лікаря будинку дитини в Ізмаїлі Віктора Проценка звинуватили в розбещенні підопічних сиріт від 5 до 7 років.

Про це написала у соцмережі facebook активістка Зоя Мельник.

Про насильство над дітьми в поліцію повідомила медсестра дитячого будинку, яка виявила характерні тілесні сліди у дітей в районі геніталій, три дівчинки розповіли їй, що головлікар Проценко забрав їх з прогулянки, відвів у свій кабінет, де торкався “до пісі” і “показував свій пісюн”.

Медсестра сама бачила, як Проценко забрав дітей з ранкової прогулянки і повернув їх ближче до обіду, після чого нею і було виявлено не стандартний стан статевих органів.

Здавалося б, при отриманні такої інформації місцева поліція зобов’язана негайно виїхати на місце, провести заходи і вилучити докази, але замість цього місцеві копи просто викликали Проценко для бесіди у відділ поліції, після чого головлікар зник на деякий час.

“Вже пізніше в супроводі адвоката він прийшов давати свідчення в стилі “нічого не знаю, нічого не було”. Інформацію про вчинення злочину внесли до ЄРДР (реєстру кримінальних справ) через майже два тижні (!) після скарги. (зобов’язані внести протягом доби). А причиною цьому хіба не кумівство?”, – йдеться у повідомленні.
Автор зазначає, що дитячий будинок входить в структуру Департаменту охорони здоров’я Одеської обласної державної адміністрації, директор якого здійснює контроль за його діяльністю і несе пряму відповідальність.

Чтайте також:  НАБУ хоче заробити політичні дивіденди на вже закритій справі "Роттердам +"

За перебуванням дітей в будинку дитини, крім головлікаря відповідає служба У СПРАВАХ ДІТЕЙ м Ізмаїл в особі її начальника.
Це прямо прописано в законах.

Також автор розповідає, чому справу про порушення прав трьох сиріт будуть валити на закриття.
1. Дружина головлікаря – Проценко Аурелія Павлівна – екс начальниця управління охорони здоров’я м. Ізмаїл, яка досі веде медичну практику і має вплив у медичній сфері Ізмаїла.
2. Начальниця служби у справах дітей Ізмаїла-Єнакієва Тетяна Іванівна, є не тільки «гарантом» прав сиріт містяться в будинку дитини, а й за наявною інформацією є другом сім’ї Проценко.
3. Чоловік начальниці служби у справах дітей-Єнакіїв Віктор Іванович працює на посаді заступника начальника поліції Ізмаїла.
4. Директором Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації є Одарій-Захар’єва Наталія Вікторівна, чоловік якої працює в прокуратурі Одеської області на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудових розслідувань органами поліції.
5. Зятем головлікаря Проценка є дубовий Андрій Сергійович-екс-депутат м. Ізмаїл, син екс-депутата М. Кілія Сергія Дубового і племінник екс-депутата Верховної Ради Дубового Олександра.
За інформацією від персоналу будинку дитини, станом на вчора документи про відсторонення Проценка з посади не надходили, а дітей вже просто затягали, з питаннями про подію, замість їх допиту за участю кваліфікованого психолога, з дітьми про подію говорять все підряд, мабуть ці люди не чули про вторинну травму дітей пережили сексуально насильство.

Чтайте також:  Вакцина від коронавірусу: у МОЗ розповіли про створення українського препарату та клінічні дослідження

Автор зауважує, що фактично психіку дітей ґвалтують при безглуздих розпитуваннях. За її словами, з реальних розкладів цієї історії виникає ряд питань:
– з якої причини начальниця служби Єнакієва закривала очі на утримання дітей у Будинку дитини понад встановлений законом термін?
– чому директор Департаменту охорони здоров’я Одарій-Захар’єва не бачить, що й інші десятки дітей утримуються в дитячому будинку незаконно?
– чому Мусієнко Денис Володимирович-заступник губернатора з гуманітарних питань досі не організував моніторинг чи розслідування діяльності цієї дитячої дитини на чолі з Проценком?

“І ось враховуючи всі ці обставини, я думаю, що три зовсім маленьких дівчинки-сироти не зможуть чинити опір такій кількості чиновників, які всіляко небажають чинити по совісті”, – резюмує автор.