Збиті майором курсантки після ампутації не можуть думати про майбутнє: “Тікала з палати”

П’яний майор Володимир Холодний скалічив трьох молодих курсанток військово-медичної академії на своєму автомобілі 25 серпня.

З того моменту минув місяць, дівчата досі перебувають на лікуванні. Попереду їх чекає тривала реабілітація.

Одна з потерпілих, Саша Гуй розповіла про те, що їй доведеться трохи довше проходити лікування, ніж іншим постраждалим, так як вона має найважчі травми. Їй провели ампутацію лівої гомілки, також у неї пошкоджена права нога. Вона заявила, що майор спочатку підійшов до них і намагався зав’язати з деякими розмову, а потім зник.

Він вирішив покрасуватися перед ними і тому під’їхав на машині. Потім опустив вікно і включив музику. Через якусь мить Саша побачила, що він збирається їхати, і подумала, що він не зуміє вписатися в поворот. І в результаті він на великій швидкості збив їх. У машині швидкої допомоги ніхто не зафіксував її кінцівки.

Чтайте також:  Підлітки отримали травми: авто врізалося в мотоцикл з неповнолітніми

Адвокат майора Холодного Олександр Навродський заявив, що чоловік визнає свою провину і прийме будь-яке рішення суду. Внутрішні розслідування з боку військово-медичної академії були завершені. Зібрані матеріали передані до військової прокуратури, а чотирьох офіцерів подали на звільнення.

Дівчина також розповіла, що вже практично тиждень особисто пересідає на візок, миється, одягається і миє посуд. Їм дозволили гуляти на вулиці, так як їх стан поступово поліпшується.

Друга потерпіла Галина Нiколiн розповіла, що їй дозволили гуляти раніше всіх і спочатку було важко підняти шию. Вона бажає закінчити навчання в медичній академії, проте під час лікування цього не можна зробити навіть дистанційно.

Тетяна Ніколаєва, яка є третьою потерпілою, навчилася виходити на вулицю з милицями і каже: “Я все далі і далі рухаюся, — дуже хочу додому. Я сильно скучила, настрій бойовий”.

Чтайте також:  Суд у справі MH17: які наслідки можливі для Путіна і Росії

Вони втрьох намагаються багато відпочивати, їм потрібно відновлювати сили. “Я з села, я в будинок заходила тільки спати. Мене як випустили нарешті на вулицю, я просто тікала з палати”, — поділилася Тетяна. Вона навіть якось задумалася над тим, щоб стати реабілітологом, так як до них приходить багато одноногих, безногих, які згодом надихають дівчат.

Вони не замислюються над подальшими планами, крім закінчення лікування і реабілітації, і вважають, що інше можна буде вирішити, коли вони стануть більш мобільними.