Зворушлива історія бере свій початок ще в 2018 році
У Словаччині підбили підсумки конкурсу “Дитячий вчинок року”. У категорії “Допомога одноліткам” перемогли школярі із початкової школи у Кошице.
Діти разом із вчителькою почали збирати подарунки для свого однокласника Ніколаса – маленького хлопчика, в якого лишилася одна бабуся. Зворушлива історія бере свій початок ще у 2018 році, коли Ніколас в перше переступив поріг школи.
“Він трохи відрізнявся від інших учнів. Адже до школи прийшов з бабусею та дідусем. Був скромно одягнений і чомусь зовсім не насолоджувався першим шкільним днем”, – розповідає класний керівник Габріела Горнякова.
10-річний Ніколас мешкає далеко від центру у будинку-контейнеру разом із бабусею, батьком та тіткою, які страждають на ДЦП (церебральний параліч). Родина вкрай погано забезпечена.
Увесь перший клас до школи Ніколас приходив з дідусем, щоранку він плакав і не хотів відпускати старенького.
“Коли я йшла на уроки, він завжди сидів з дідусем і не міг зрозуміти чому повинен залишатися під час уроків сам”, – розповідає вчителька.
Справа у тому, що до початку шкільного навчання Ніколас не ходив до дитячого садка, тому практично не спілкувався із однолітками.
“Я закликала інших дітей трохи залучати Ніколаса до колективу. Всі дуже старалися. Підходили до нього, намагалися поділитися з ним усім. Однак він від усього відмовлявся, ігнорував. Однак якщо хтось щось шукав, то одразу пропонував свою допомогу. Але ні з ким з дітей не розмовляв. Вони його дратували. Навіть вдома пожалівся дідові, що йому не дають спокою”, – згадує вчителька. Жінка намагалася пояснити хлопчику, що діти бажають йому добра, але після розмови Ніколас ще більше замкнувся у собі. Так пройшов увесь перший навчальний рік. Хлопчик вже не плакав уранці, але міг, мабуть, тисячу разів запитати, коли дідусь прийде за ним.
В другому класі, коли почало наближатися Різдво, діти почали обговорювати, як кататимуться на санчатах, лижах та що очікують отримати в подарунок. Ніколас нічого на Різдво не хотів.
“Я гадаю, що він навіть не дуже розумів про що говорять інші. Для нього Різдво, безумовно, було не таким, як для інших. Тому мені спало на думку, що кожен міг би подарувати йому щось маленьке”, – розповідає вчителька.
Так педагоги, однокласники, батьки, та навіть анонімні благодійники почали приносити різдвяні подарунки для Ніколаса, поки той ні прощо не здогадувався. В останній день перед канікулами усі зібрані презенти вручили Ніколасу. Спочатку хлопець не розумів, що відбувається. І мабуть вперше за весь час усміхнувся. Згодом стосунки з однокласниками почали налагоджуватися.
У березні через пандемію усі школи позакривали, учнів перевели на навчання онлайн. З Ніколасом було дуже важко зв’язатися, оскільки в нього не було комп’ютера та інтернету.
“Тому я щотижня телефонувала його дідусеві і казала, що потрібно вчити”, – каже вчителька.
Дідусь багато уваги приділяв Ніколасу. І навчав його навіть того, чого інші діти ще не знали.
“Ми проходили одну тему, а він вже знав значно більше”, – згадує жінка, – “Ніколас – дуже розумний хлопчик, вчився на відмінно. Опинившись у таких складних умовах він не розгубився, хоча і був дуже самотнім”.
“Дуже шкода, коли діти з бідних сімей мають талант, а ми просто цього не бачимо. Вони просто часто не мають можливості його проявити”.
На початку літа, коли діти тимчасово повернулися до школи, стало відомо, що дідусь Ніколаса важко захворів і лежить у лікарні. У липні його не стало.
Після смерті найближчої людини у Ніколаса лишилася тільки бабуся. Вона приходить забирати його після уроків, і якщо спізнюється хоча б на 5 хвилин – Ніколас засмучується, та навіть інколи плаче. Хлопчик розуміє, що окрім бабусі в нього нікого немає. Так, є батько, але він дуже хворий. Про маму Ніколас не говорив ніколи.
У школі вирішили, що допомога для Ніколаса не має бути одноразовою. Тож цього року на Різдво знову почали збір подарунків для нього. Вдалося знайти фірму, яка забезпечила родину Ніколаса продуктами харчування. Також хлопчик отримав ноутбук та рюкзак.
“Я хотіла би подякувати усім, хто підтримав Ніколаса. Учням, батькам, керівництву школи, колегам, а також широкій громадськості, завдяки яким ця історія розійшлася по всьому світу”, – підсумувала Габріела Горнякова.