Чому варто прочитати книгу «Злaмaти ДНК. Peдaгувaння гeнoмa тa кoнтpoль нaд eвoлюцiєю» професорів Джeннiфep Дудни та Ceмюeля Cтepнбepга
Бекґраунд. Дженніфер Дудна, професорка структурної біології та біохімії в Каліфорнійському університеті, та Семюел Стернберг, професор біохімії та молекулярної біофізики, розповіли про розробку одного з найперспективніших підходів у сучасних біотехнологіях.
Технологія CRISPR-Cas9 (CRISPR), що передбачає редагування генома, – одна з розробок, якою займались ці відомі вчені.
Як вони пояснюють у книзі, застосовуючи потужні біотехнологічні інструменти для виправлення пошкоджених ділянок ДНК всередині живих клітин, тепер науковці можуть впливати на генетичний код, який визначає кожен вид на планеті і продумано його видозмінювати.
Водночас у медицині технологія відкриває перспективи для виправлення мутації, відповідальні за кістозний фіброз, серпоподібноклітинну анемію, деякі форми сліпоти й декілька комбінованих імунодефіцитів, а також чимало інших розладів. Цю технологію, можливо, вдасться застосовувати навіть для лікування ВІЛ/СНІДу, вирізаючи ДНК вірусу з ДНК клітин інфікованого пацієнта або ж редагуючи ДНК пацієнта в такий спосіб, щоб клітини взагалі уникали зараження.
Оригінальна назва: A Crack in Creation. Gene Editing and the Unthinkable Power to Control Evolution.
Видавництво: «Наш формат»
Тираж: 2000 примірників
Сюжет. Цікаво побачити як «із перших вуст» виглядатиме історія створення потужної методики редагування геному, про яку ще кілька років тому говорили майже цілодобово та й зараз часто згадують як один із нйаперспективніших інструментів у галузі біомедичних досліджень.
Але у мене одразу деяке роздратування викликала назва книги. Чомусь останнім часом дуже популярним є використання таких слів, як «хакнути» та «зламати» у контексті живого. Мені особисто ця тенденція не подобається, адже таке застосування цих слів не дуже коректне. Тим більше дивно говорити «зламати ДНК», коли мова йде про вкрай акуратне, надскладне точкове втручання.
Невже двоє професорів, що написали цю книгу, могли придумати настільки попсову й грубу назву? Виявилось, що, на щастя, – ні. Зламали не ДНК, трохи зламали – переклад. В оригіналі книга називається A Crack in Creation. Gene Editing and the Unthinkable Power to Control Evolution. Тобто мова про вже наявну «тріщину», чи-то «шпаринку» у тому, з чим ми можемо працювати.
Це дуже логічна назва, адже уся методика CRISPR-Cas9 – це не щось створене виключно людською фантазією та геніальністю. Це спосіб редагування геному, який учені «підгледіли» у природи, адже в бактерій та архей існують такі системи, що забезпечують у них захист клітини та беруть участь у низці інших важливих процесів.
До речі, біологічна механіка натуральних CRISPR-Cas9 і власне формування ідеї застосовувати цей же підхід для високоточного активування чи пригнічення генів у цій книзі дуже добре описані. Пояснення, з одного боку, досить детальні, з іншого – інколи по кілька разів «розжовані», що, напевно, дозволить читачу-небіологу не втратити суть та не заплутатись у термінах. Однак мені ступінь простоти сприйняття книги неспеціалістами оцінити важко, адже я, все ж, не є цільовою аудиторією для такого наукпопу.
Що дуже сподобалось, так це – зрозумілі схеми та ілюстрації ключових процесів. Думаю, вони можуть дати корисну інформацію читачам не тільки про редагування геному, а й про базові біологічні процеси від структури і функцій ДНК до ключових подій під час ембріонального розвитку.
Трохи не вистачило наукової редактури і деякі моменти впадають в око – наприклад, дрібничка, але помітна – «in vivo» та «in vitro» прийнято виділяти курсивом, що не було чомусь зроблено у книзі.
Головне, що особисто мене дивувало й місцями навіть дратувало – нескінченне змішування стилістики «постів на ФБ» (із спогадами про дитинство, снами, різноманітними мріями та припущеннями) й глибоких технічних деталей, що також дуже по-різному подані у різних розділах.
Інколи складалось враження, що читаєш речення із наукової статті, інколи – що з підручника, інколи – що просто зазирнув у особистий щоденник Джeннiфep Дудни. Звісно, це дуже вкладається у концепцію подання будь-якої інформації у вигляді людської історії з емоціями та відгалуженнями. Проте, у даному випадку контрастів забагато, а дещо «автороцентричне» подання відомостей не дає змогу зрозуміти роль інших вчених та складність настільки елегантної дослідницької роботи.
Також дещо не вистачило ґрунтовного аналізу різних поглядів на біоетичні особливості застосування технології редагування геному.
Загалом, книгу можна рекомендувати студентам, старшим школярам та тим, хто «чув дзвін, та не знає, де він» й хоче зрозуміти, як же працює уся ця схема редагування геному без нальоту популярних у ЗМІ «зрад» чи «перемог».
Видання приємно виглядає, читати зручно. Вважаю, що треба подякувати видавництву «Наш формат» за те, що подібні книги перекладають українською.
Вам сподобається якщо: ви вже зацікавились сучасними біотехнологіями, але ви не біолог і вам не вистачає розуміння процесів.
Вам не сподобається якщо: ви давно «у темі», або, навпаки, не маєте гадки, що таке редагування геному.
Головна причина прочитати: дізнатись, як же працює технологія редагування геному – без маніпуляцій.
У тому ж дусі:
«Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака», Ричард Фейнман
Фізик-теоретик Річард Фейнман – ще один невгамовний персонаж, цікавість якого не знала меж. Основні його відкриття належать до галузі теоретичної фізики. Однак мало хто знає Фейнмана як художника-портретиста, віртуозного барабанщика або жартівника, який обожнював розігрувати друзів і колег.
Його книга являє собою автобіографію геніального вченого, яка заслуговує анітрохи не меншої уваги, ніж його наукові праці.
«Твій мозок – суперзірка» Кайя Норденген
Кайя отримала ступінь PhD з неврології в Університеті Осло, коли їй було лише 26 років, і стала одним з наймолодших лікарів з докторським ступенем у Норвегії. Протягом восьми років викладала в Університеті Осло, читаючи курси про нервову систему.
З 2015 року працює лікарем в Університетській лікарні Осло та займається популяризацією нейробіології: читає лекції для широкої аудиторії, пише науково-популярні статті та книги.
Розповідає про мозок з гумором та доречними прикладами зі свого життя. Не уникає складних термінів, але доступно пояснює їх. Відповідає на поширені запитання та розвінчує популярні міфи.