Українці давно звикли до росту цін на продовольчі товари, проте за останні пів року ця тенденція набула вражаючих масштабів. Це підтверджують і виробники, і переробники, і торговельні мережі, і споживачі.
Аналітики американського фінансового конгломерату JPMorgan стверджують, що на світовому ринку сировини почався новий «суперцикл» – період росту цін. Він буде п’ятим за сто років після останнього, що почався в 1996 році і досяг піку у 2008 році, пише Економічна правда.
Як сильно зросли ціни на продукти харчування, чим це викликано та які інструменти є в уряду, щоб вплинути на ситуацію?
Що сталося
В Україні стрімко ростуть ціни на продукти харчування.
За даними Мінекономрозвитку, лише за перший місяць 2021 року овочі подорожчали на 8,1-24,6%, хлібопродукти – на 0,4-4,9%, олія – на 4,8%, цукор – на 4,1%, яйця – на 3,5%, м’ясо – на 0,2-2%, молокопродукти – на 0,2-1,5%.
«Цукор, яйця та олія стали рекордсменами в річному зростанні», – наголошує керівник Центру макроекономічного моделювання KSE Юрій Шоломицький.
Ціни на згадані товари порівняно з січнем 2020 року зросли на 54,7%, 52,3% та 25,6% відповідно. На початку лютого кілограм цукру в середньому коштував 21,63 грн, десяток курячих яєць – 37,86 грн, пляшка олії обсягом 850 мл – 45,16 грн.
Зростання цін не перший місяць фіксують у найбільшій роздрібній мережі супермаркетів «АТБ».
Там повідомили, що лише з листопада вартість цукру зросла на 11%, борошна – на 18% (очікується ще на 10%), макаронних виробів – на 13%, гречки – на 10%, гороху – на 15%, молока – на 5-10%, масла – на 5%. Яйця в «АТБ» подорожчали на 50%.
Ціни ростуть і для роздрібних покупців, і для оптових.
У Торгово-промисловій палаті України (ТПП) зазначають, що за останні пів року внутрішні ціни на пшеницю, жито, кукурудзу зросли за всіма позиціями з 3,7-4,7 тис грн до майже 9 тис грн за тонну. Саме на зерно припадає до 60% собівартості яйця.
Кілька місяців тому борошно коштувало дешевше, ніж зараз коштує зерно, з якого воно виробляється.
Лише за перший тиждень лютого вартість борошна стрибнула на 1000-1400 грн/т і перевищила позначку 12 тис грн/т. Інколи ціна підвищувалася двічі протягом одного дня. Аналогічна ситуація на ринку цукру.
«Внутрішні ціни на цукор на 30-40% перевищують світові. Навіть при цьому українські виробники кондитерських і хлібопекарських виробів не можуть законтрактувати цукор на внутрішньому ринку», – зазначають у ТПП.
Директор з розвитку і зв’язків з інвесторами компанії «Астарта», одного з найбільших виробників цукру в Україні, Юлія Берещенко каже, що сильна посуха скоротила урожай цукрових буряків. Крім того, зросли експортні ціни на цукор.
«Ціни на цукор ростуть разом з усім «продовольчим кошиком», але зараз вони також відновлюють свої позиції після понад трирічного періоду кризи у світовій цукровій галузі, коли багатьом виробникам довелося скоротити виробництво через збиткові ціни.
Чи буде ринок збалансованим, залежить від зовнішньоторговельної діяльності гравців галузі. Зростання світових цін може стимулювати експорт цукру з України, але уряд також оголосив збір заявок на імпорт цукру-сирцю», – пояснила вона.
Аномальне зростання цін прискорює інфляцію. Як свідчать дані Держстату, у січні ціни зросли на 1,3% порівняно з попереднім місяцем і на 6,1% – порівняно з аналогічним періодом 2020 року.
«Якщо не враховувати сезонну складову, то споживчі ціни у січні підвищилися на 1%, що є значним зростанням як для одного місяця. Хоча зростання вартості олії, цукру та овочів уповільнилося, їхній внесок, доповнений черговим збільшення ціни на яйця, зумовив зростання індексу цін на продовольчі товари на 1,4% за місяць», – зазначає Шоломицький.
Чому ціни ростуть
Основні причини умовно можна поділити на зовнішні і внутрішні.
Серед зовнішніх причин росту цін на сировину – посуха, збільшення імпорту з боку Китаю, надмірна протекціоністська політика низки країн та побоювання щодо подальшого розповсюдження коронавірусу у світі.
Результатом стало зростання цін на сировину: зерно, олію, цукор.
З початку поточного зернового сезону (липень 2020 року – червень 2021 року) експортна вартість української пшениці (з вмістом протеїну 12,5%) зросла з 200 дол до 300 дол (+50%), кукурудзи – зі 180 дол до 265 дол (+47%) за тонну.
Аналогічна ситуація склалася на олійному ринку, де з початку вересня українські соєві боби в портах Чорного моря подорожчали з 390 дол до 550 дол (+41%), насіння соняшнику – з 378 дол до 688 дол (+82%), а нерафінована соняшникова олія – з 850 дол до 1 300 дол (+53%) за тонну.
Погода. Погодні умови у 2020 році змусили понервувати фермерів у всьому світі. Українські, румунські, російські аграрії відчули на собі наслідки засухи.
До цього додався кліматичний ефект La Niña, який розвинувся восени 2020 року і вплинув на погоду в США та країнах Південної Америки, зокрема в Аргентині та Бразилії. Як наслідок, у вересні ціни на зерно стрімко пішли вгору.
Китай. У 2020 році, після втрати кількома роками раніше 50% поголів’я свиней, Китай почав його активне відновлення. Йому знадобилося більше кукурудзи, сої та продуктів їх переробки. Це змусило країну суттєво наростити імпорт.
За оцінками Мінсільгоспу США, імпорт пшениці до Китаю у 2020-2021 маркетинговому році становитиме 10 млн тонн проти 5,4 млн тонн роком раніше, кукурудзи – 24 млн тонн проти 7,6 млн тонн, а імпорт сої зросте до 100 млн тонн.
Наприкінці грудня тонна кукурудзи на внутрішньому ринку Китаю коштувала 395 дол, в Україні – 250 дол. Природно, що в січні експортна вартість української кукурудзи почала зростати.
Протекціонізм. У грудні в нього вирішила погратися Росія, яка протягом останніх місяців кілька разів змінювала правила гри на зерновому та олійному ринках.
Спочатку влада країни анонсувала введення експортних квот, далі запровадила мита, потім збільшила розмір експортного податку, а в підсумку – анонсувала з 1 квітня плаваючу митну ставку при експорті зерна.
Така поведінка одного з провідних гравців на світовому ринку і лідера з експорту пшениці заплутала гравців і ще більше дестабілізувала зернові ринки.
Коронавірус. Пандемія продовжує додавати ринкам волатильності, що стимулює імпортерів збільшувати закупівлі і посилює ажіотаж.
Оскільки аграрна продукція є основою зовнішньої торгівлі України, то ріст цін на основні експортні позиції – зернобобові культури та олію – потягнув за собою і внутрішні ціни на ці товари.
До зовнішніх причин зростання цін додалися внутрішні фактори.
Перший – зростання вартості комунальних послуг та енергоносіїв. З січня уряд збільшив тарифи на електроенергію на 36,6% (через скасування пільгового тарифу), на водопостачання й водовідведення – на 10,9% та 17,3% відповідно.
Це змусило виробників харчової продукції закласти зростання цін на комунальні платежі у вартість товарів.
Другий фактор – жадібність. Українські фермери в очікуванні вищих цін на власну продукцію притримують її, створюючи ажіотажний попит. Крім того, аграрії очікують підписання президентом Володимиром Зеленським ухваленого в грудні закону про зниження ПДВ з 20% до 14%.
У результаті в Україні ціни на зерно утримуються подекуди вище світових цін. Причому навіть за такими цінами українським млинам купити в Україні зерно для виробництва борошна доволі непросто.
Що далі: сценарії
Найпростіший сценарій – державне регулювання цін або обмеження експорту. Ці сценарії не раз використовувалися, проте їхня ефективність була слабкою. Ризики корупції та викривлення конкурентного середовища – більш високі.
Наразі експортери та виробники сировини у більш вигідній позиції, ніж переробники. Для них ПДВ становить 20%, тоді як для фермерів та експортерів скоро становитиме 14%.
«Харчовики і переробники не можуть конкурувати з трейдерами за сировину для виробництва продукції, оскільки трейдери мають кращі умови доступу до зовнішнього фінансування. Уряд повинен думати про цільові програми кредитування харчовиків», – упевнений голова комітету підприємців АПК при ТПП Олег Юхновський.
Для стримування цін можна застосувати механізм інтервенцій, адже в Україні є два спеціально створені для цього підприємства: Аграрний фонд і Держрезерв.
За логікою, восени вони мали б придбати зерно та цукор за низькими цінами, а зараз, при зростанні цін, продавати їх для підтримання балансу на ринку.
Проте балансувати нема чим. Аграрному фонду у 2020 році виділили лише близько 140 млн грн, і пропозиції установи щодо закупівельних цін наразі в два-три рази менші за ринкові.
Держрезерву виділили більше, проте аудит 2020 року показав тотальне розкрадання запасів продовольства.