Військовий Владислав розповів, як війна розділила його з родиною.
Головний сержант роти – відповідальна посада, але у 48-річного прапорщика Владислава в підрозділі завжди зразковий порядок. Його історію розповіли в пресцентрі штабу операції Об’єднаних сил у Facebook.
До служби в механізованій бригаді ЗСУ, яка виконує завдання в районі проведення ООС, він шість років присвятив службі в підрозділах Державної прикордонної служби України.
“Охороняв рубежі держави на різних напрямках, але вже було важкувато обходити щодня по 40 кілометрів. Та вдома я не сидів ні дня, одразу перевівся у піхоту, де мій досвід став у нагоді”, – розповів Владислав.
Вдома у прапорщика залишилася велика сім’я: дружина і три доньки. Батько розмовляє з ними майже щодня, у вільний від виконання завдань на передовій час.
“Напевно найважче для мене сьогодні, це відповідати молодшій дитині про те, коли тато зможе приїхати додому. Адже за останні три роки вдома я був сукупно може місяців із п’ять. Але мала у мене кмітлива, розуміє, що татко повернеться додому тільки після нашої перемоги. Тож, коли кладе слухавку, вона завжди додає “Слава Україні!”, і я розумію для чого я тут”, – поділився прапорщик Владислав.