У слов’ян свято відоме як Купала.
Літнє сонцестояння — це момент, коли нахил осі обертання Землі у напрямку на Сонце набуває найменшого значення.
Оскільки літнє сонцестояння триває лише короткий момент часу, то для дня, коли відбувається літнє сонцестояння, існують й інші назви, наприклад: “середина літа”, “найдовший день” або “перший день літа”.
Свято літнього сонцестояння широко святкується різними народами: у фінів-інгерманландців і — Юханнус, у латишів — Ліго.
Святкування з нагоди літнього сонцестояння і на честь Святого Іоанна Хрестителя відомі в багатьох народів. Найбільшого розмаху свято набуло в Іспанії, де 19–24 червня проводиться фестиваль “Вогнища Сан Хуана”, та в Бразилії — “Феста Юніна” 13-29 червня.
У слов’ян свято відоме як Купала. Його святкували у червні, хоча у зв’язку з введенням григоріанського календаря на державному рівні, а на церковному ні, свято почало припадати на ніч протии 7 липня. Хоча коректного його відзначати саме у червні. У 2021 році це свято припадає на 21 червня.
Святкували Купала здавна по всій Україні, щоправда, з певними відмінностями по регіонах. За радянського панування частина притаманних святу регіональних звичаїв, на жаль, відмерла.
Купала – це давнє язичницьке свято краси, молодості й самоочищення. З ним пов’язані цікаві обряди біля води, які влаштовувала молодь у ніч проти літнього сонцестояння. Хлопці готували вогнище, а дівчата вбирали опудало – Марену. З настанням сутінків парубки підпалювали ватру, через яку попарно перестрибували. Натомість юнки топили Марену, яка символізувала русалку, і пускали на воду віночки, ворожачи на майбутнє подружнє життя.
Як пише відомий український етнограф Василь Скуратівський у книзі “Місяцелік”, у цей день годилося обов’язково скупатися, а дітям – пострибати через кропиву. Всі, хто йшов на дійство, намагалися не оглядатись, щоб не наздогнала відьма, котра обов’язково мала бути присутньою на святі. Для того, щоб її впізнати, необхідно мати при собі попіл з вогнища, загорнутий у ганчірочку. Тоді відьма неодмінно підійде і скаже: “Віддай мені те, що у тебе є”. Крім того, якщо цей попіл закопати біля воріт, то жодна з відьом не доїтиме корів.
В інших селах закопували на леваді виготовлену з дерева ляльку, ставили поруч стіл, накривали його скатертиною, клали хліб з дрібком солі та, взявшись за руки, ходили довкола, наспівуючи пісень. По закінченні дійства Марену також відносили до річки й топили
Дівчата й хлопці намагались облити одне одного водою. На Закарпатті жінки робили на.Купайла віночки й відносили на могилки своїх дітей, що народилися неживими або ж нехрещеними померли. В цей день навіть не пускали корів у поле. До дійних тварин на цілу ніч і день підпускали малих телят, «щоб відьма не нашкодила». Зібраний на Купала подорожник вважався помічним од багатьох хвороб.