Журналіст Олександр Михельсон – про те, чому дії Кремля лише підсилюють євроатлантичний вектор України.
До речі, я вже цікавився: а чим загрожує великій Росії вступ України в НАТО?
Ось, в Москві дикі істерики влаштовували в кінці 90-х, коли в Альянс вступили країни колишнього соцтабору. (Пізніше те ж саме було зі вступом цих країн до Євросоюзу).
Потім, коли ще й Прибалтика вступала, на “роспропаганде” був взагалі кінець світу. Ні, я розумію – у телеглядача пам’ять як у рибки гуппі, він цього вже не пам’ятає: так погуглити, чи що? Я ж нічого не вигадав. Реально передрікали світову війну.
І що? Росія (ну, поки не стала тупо на сусідів нападати) економічно росла. Хто з росіян може це заперечувати? З 1999 – року вступу колишніх соцкраїн в НАТО – і до початку чисто російського ідіотизму у вигляді агресії проти сусідів, рівень життя середньостатистичного росіянина ПОСТІЙНО РІС. Так навіть Першому каналу нахабства не вистачить заперечувати цей факт. Там, до речі, ніколи і не намагалися. Є ж залишки здорового глузду.
І в тих країнах – Польщі там, Угорщини, Латвії – рівень життя теж ріс! Адже ось диво: російська влада стільки істерії закатували, стільки бабла викинуто на пропаганду – а після вступу колишніх колоній в НАТО і ЄС краще стало жити і жителям колишніх колоній, і жителям колишньої метрополії.
Так чого тепер кричати щодо України? Що змінилося? “Кримваш”? А в ваші оригінальні розуми не спадало, що, якби не ваш ідіотизм, то і Крим залишався б загальним (як і було до 2014-го), і в НАТО ніхто не поспішав би?
Ага. Тепер вже пізно. Довиживались зі своєю напівфашистською недоімперією.
Адже є така споконвічно великодержавна риса – стріляти в потилицю.
Причому частіше навіть собі, ніж іншим.