Зачинені, прив’язані і самотні: умови деяких дитячих реанімацій в Україні світ назвав би тортурами

Що приховують дитячі реанімації на власні очі побачили журналісти.

ТСН.Тиждень прор

вався крізь зачинені двері дитячих реанімацій, бо це не змогли зробити згорьовані батьки.

“Мені дівчата там сказали, падай до лікаря в ноги, проси, щоб той поговорив з завідуючою відділенням, аби тебе пустили до дитини. Мені сказали: “Відвідування два рази на добу. Все”, – з жахом згадує мама 5-річного малюка, який усю ніч кликав її з палати інтенсивної терапії. Та він не дочекався, попрощатись вони так і не встигли.

І це в той час, коли увесь цивілізований світ визнав, мама для дитини – це справжні ліки. Науково доведено, що сама її присутність дає набагато вищі шанси на одужання малят.

Український реаніматолог Павло Сільковський в цьому теж переконаний: “Коли дитина потрапляє до лікарні, для неї це стрес. А якщо ми ще заберемо батьків, це буде ще більший стрес, то про яке одужання ми тоді можем говорити?”.

Чтайте також:  Отримати притулок, стаціонар літні люди та люди з інвалідністю зможуть за 1 день, без документів

Та досі лише половина лікарень визнає 592 наказ Мінздоров’я, який зобов’язує відкрити двері в усі дитячі реанімації країни, а інша половина живе ще радянським приписом – нікого не пускати.

Що насправді відбувається за зачиненими дверима критичних відділень? Чому прив’язувати дітей до ліжка – можна лише у виключних випадках, а практику залишати без мам – світ назвав тортурами? ТСН.Тиждень прописали алгоритм дій, який дозволить захистити себе і дитину, та не розсваритись з лікарями.

Продовження шокувального реанімаційного рейду в неділю о 19.30 тільки в ТСН.Тижні з Аллою Мазур.