Уявіть, що ви з нетерпінням чекали якоїсь передачі / фільму / серіалу / футбольного матчу, аж тут вимикають електрику. Що б ви відчули? Швидше за все, це був би емоційний сплеск: від очікування й задоволення — до гніву й роздратування. Те саме відбувається, коли ми самі влаштовуємо дитині такі «стрибки» емоцій.
Потрібно навчитися обережно й м’яко відволікати її від екрана, щоб уникнути сплеску у вигляді істерик та сліз.
Як це зробити?
Перемкніть увагу. Сядьте поруч із дитиною, поцікавтеся, який у неї настрій. Можете проявити інтерес до того, що вона дивиться чи у що грає. Діти люблять, коли батьки щиро цікавляться їхніми захопленнями.
Якщо дитина надто захоплена й ігнорує ваші запитання, або відповідає «так» чи «ні», дайте їй трохи більше часу. Почніть говорити. Щойно відповіді дитини почнуть ставати розгорнутішими, отже, вона почала «виринати» зі світу гаджетів.
Коли ви зав’язали діалог, спокійно нагадайте дитині, що час на гру / мультики / відеоролики завершується. Час обідати / робити уроки / лягати спати.
Така м’яка техніка допоможе уникнути емоційних гойдалок. В ідеалі, звісно, дитина сама вимикає гаджет й іде займатися справами.
Такий підхід чудово підійде, якщо у вашої дитини немає залежності від відеоігор чи соціальних мереж. Якщо ж є, то необхідно шукати причину: яка незадоволена потреба змушує її втікати до віртуального світу?
«Мам, а ти сама в телефоні»: сім’я як система
«Ми не можемо відучити дітей від того, що робимо самі у них на очах», – провадить психотерапевт.
«Дрібнота» провела тематичне опитування у франківських спільнотах у фейсбуці. У батьків запитали, скільки часу вони проводять з гаджетом і скільки часу в ньому сидять їхні діти. Третина опитаних відповіли, що діти сидять 2-3 години в день, ще третина – що годину-півтори. Ще 24% сказали, що малі залипають онлайн по 3-4 години. Виявилося, що є закономірність – батьки самі приблизно таку саму кількість часу сидять у гаджетах.
«Дітям дуже важко пояснити, що от я в телефоні роблю щось корисне і важливе, а ти там просто бавишся, якусь он ферму будуєш. Тому тобі не можна, а мені можна. Такий підхід не працює», – акцентує психолог.
Проілюструвала Анна на прикладі «Дрібноти». В спільноті заборонені ґаджети на час занять. Але дорослим спочатку дозволяли за необхідністю до них звертатися. І найбільше конфліктів було тоді, коли адміністратор заходив у соцмережі, щоби кинути якийсь інформативний пост, чи відповідав на пошту, чи мусив подивитися месенджер. Діти ніяк не хотіли погоджуватися, що дорослій людині дозволено користуватися, а їм заборонено. Проблему вирішили, коли дорослі також прийняли заборону на ґаджети. А у справах виходили з дитячого простору.
В цьому місці слід повернутися до того, що сім’я є взаємопов’язаною системою, каже психолог. І у батьків не вийде заборонити щось своїм дітям і при цьому дозволяти собі. Якщо батьки хочуть обмежити онлайн малечі, то його доведеться обмежити передовсім самим собі. Як мінімум на той період, коли перебувають удома.
Головне і найголовніше
1. Змінюємо сімейну систему, а не дитину.
Коли ми змінюємо загальносімейні правила, пов’язані з ґаджетами, дитина змінюється сама. Відпадає потреба кричати, сварити, забирати, ховати, заблоковувати.
2. Пропонуємо дитині значну і «смачну» альтернативу ґаджетам.
Не можна власну круту ферму поміняти так просто на дуже розвивальну батьківську книжку або на корисну сімейну працю. Так не вийде. Батькам доведеться щоразу знаходити «смачну» альтернативу, тобто щось цікавіше за те, що в ґаджеті. А потім зі «смачної» можна пересадити ще й на корисну. Але мусить бути витриманий якийсь час.
3. Вводимо правила користування ґаджетами вдома для всіх.
Навіть якщо спочатку це будуть одне-два правила, але які всі будуть неухильно виконувати, це буде перемога. Оптимально почати із «години до сну». Далі перелік можна розширювати за згодою сторін.
4. Постійно пам’ятаємо про безпеку дитини в онлайн світі.
Говорити дитині: «Пам’ятай, коли щось не так, приходь до мене, глянемо разом». Повторювати це час від часу, хоча б разів на тиждень. Змиритися з тим, що в контексті доведеться відволікатися і на корову в Майнкрафті, і на багато що подібне.
5. Головне – заохочувати в родині інше проведення часу, без гаджетів.
Перш за все доведеться постановити це собі і запровадити як сімейне правило. Треба мати напоготові якийсь перелік занять. Якщо дитина погодиться, потрібно підтримувати та заохочувати – хвалити, передбачити бонуси, нагороджувати.
6. Найголовніше – пам’ятати, що ви найкращі батьки. І тому робите спочатку порядок зі собою, а потім беретеся за дитину. Тоді вона навіть не помітить «виховання» й органічно прийме всі зміни.