Чому ми запам’ятовуємо більше при читанні – особливо з паперових видань, ніж при прослуховуванні аудіо чи перегляді відео.
Під час пандемії багато викладачів коледжів відмовилися від завдань з друкованих підручників і замість цього звернулися до цифрових текстів або мультимедійних курсів.
Як професор лінгвістики, я вивчала особливості електронної комунікації порівняно з традиційною друкованою у справі навчання. Чи однаково людина розуміє текст, читаючи його на екрані і на папері? І чи є – при висвітленні того самого матеріалу – прослуховування та перегляд вмісту настільки ж ефективним, як читання написаного слова?
Відповіддю на обидва питання часто буває “ні”, я це обговорюю в своїй книзі “Як ми тепер читаємо”, випущеній в березні ц.р. Причини пов’язані з різними факторами, включаючи зниження концентрації, розважальний спосіб мислення та схильність до мультизадачності при споживанні цифрового контенту.
Читання: друк проти цифри
При читанні текстів обсягом в кілька сотень слів і більше навчання є, як правило, успішнішим, коли ми читаємо з паперу, а не з екрана. Цей висновок підтверджує ціла низка досліджень.
Переваги друкованого тексту проявляються особливо яскраво, коли експериментатори переходять від простих завдань (таких як визначення основної ідеї в прочитаному фраґменті) до завдань, що вимагають розумової абстракції (зробити, наприклад, висновки з тексту). Читання друкованого тексту також підвищує ймовірність запам’ятовування деталей – наприклад, “якого кольору було волосся в актора?” – і запам’ятовування того, де в прочитаному відбувалися події: “чи стався нещасний випадок до чи після політичного перевороту?”
Дослідження показують, що і учні, і студенти сподіваються отримати вищі бали в тесті на розуміння прочитаного, якщо читатимуть в цифровому форматі. Однак насправді більше балів вони набирають, коли перед тестуванням читають друкований матеріал.
Педагоги повинні знати, що використовуваний для стандартизованого тестування метод може вплинути на результати. Дослідження норвезьких десятикласників і американських учнів третього–восьмих класів показують, що вищі бали вони отримують при паперових текстах тестів. В американському дослідженні негативні наслідки цифрового тестування були найвідчутнішими серед учнів з низькими навиками читання, при вивченні англійської мови та при корекційному навчанні.
Ми з колегами підійшли до цього питання інакше. Замість того, щоб запропонувати студентам прочитати текст і пройти тест, ми запитали, як вони оцінюють своє навчання при використанні надрукованих або цифрових матеріалів для читання. І старшокласники, і студенти коледжів в переважній більшості відповіли, що читання з паперу краще для концентрації, навчання і запам’ятовування, ніж читання в цифровому форматі.
Розбіжності між друкованими та цифровими результатами частково пов’язані з фізичними властивостями паперу. З папером пов’язані тактильні відчуття та візуальна географія окремих сторінок. Люди часто пов’язують свої спогади про прочитане з тим, на якій це було сторінці або де це було на сторінці.
Але не менш важливою є психологічна перспектива і те, що дослідники читання називають «гіпотезою поверховості». За цією теорією, люди підходять до цифрових текстів з такою ж психологічною настановою, як і до буденних соціальних мереж, і докладають менше розумових зусиль, ніж під час читання надрукованих матеріалів.
Подкасти та онлайн-відео
Враховуючи поширення “перевернутих класів”, де студенти слухають або переглядають вміст лекцій перед тим, як приходити на заняття, – поряд із загальнодоступними подкастами та відеоконтентом в інтернеті, багато шкільних завдань, які раніше передбачали читання, замінено на прослуховування чи перегляд. Ці заміщення прискорилися під час пандемії і переходу до віртуального навчання.
Опитавши в 2019 році викладачів норвезьких та американських університетів, ми з професором Ставангерського університету Енн Манґен виявили, що 32% викладачів США тепер замінюють тексти відеоматеріалами, а 15% — аудіоматеріалами. У Норвегії ці цифри були дещо нижчими, але в обох країнах 40% респондентів, які змінили підходи до своїх курсів за останні 5-10 років, повідомили, що нині задають менше читати.
Основною причиною переходу на аудіо та відео є те, що студенти відмовляються читати заданий матеріал. Хоча цю проблему не назвеш новою, дослідження 2015 року, в якому взяли участь понад 18 тисяч випускників коледжів, показало, що тільки 21% з них зазвичай читали всю задану лектуру.
Аудіо та відео можуть здаватися привабливішими за текст, і тому викладачі дедалі частіше вдаються до цих технологій – переглянути, скажімо, виступ на TED замість прочитати статтю цієї ж людини.
Максимізація розумової уваги
Психологи продемонстрували: коли дорослі читають новини або художню літературу, то вони запам’ятовують більше змісту, ніж коли би вони ідентичні уривки слухали.
Дослідники виявили подібні результати, коли студенти університетів читали статтю, а не слухали подкаст з текстом. Подібне дослідження підтверджує, що студенти більше відволікаються при прослуховуванні аудіо, ніж при читанні.
Результати з молодшими школярами аналогічні, але з певними особливостями. Проведене – цього разу на Кіпрі – дослідження, показало, що зв’язок між навичками слухання і читання змінюється, коли діти навчаться вільно читати. Якщо другокласники краще розуміли текст при прослуховуванні, то восьмикласники — при читанні.
Дослідження стосовно відео та текстового навчання перегукуються з тим, що ми бачимо при аудіонавчанні. Наприклад, дослідники в Іспанії виявили, що учні з четвертого по шостий клас, які читали тексти, демонстрували значно більше осмислення матеріалу, ніж ті, хто дивився відео. Автори підозрюють, що студенти “відчитують” відео поверхневіе, бо в них відео асоціюється з розвагами, а не з навчанням.
Колективне дослідження показує, що цифрові медіа мають спільні риси та практики їхнього сприйняття користувачами, які можуть перешкоджати навчанню. До них належать зниження концентрації, розважальний спосіб мислення, схильність до багатозадачності, відсутність фіксованих фізичних орієнтирів, скорочене використання анотацій і менша частота повторення прочитаного, почутого або переглянутого.
Цифрові тексти, аудіо та відео – всі вони відіграють свою освітню роль, особливо коли надаються ресурси, недоступні в друкованому вигляді. Однак для максимального навчання, коли потрібні концентрація уваги та рефлексія, педагоги – і батьки – не повинні припускати, що всі медіа однакові, навіть якщо вони містять однакові слова.