Після аварії на ЧАЕС в ніч на 26 квітня 1986 року місто Прип’ять відразу ж закрили, а незабаром співробітників вивезли до Чорнобиля, де вони цілодобово перебували під крапельницями.
Такими спогадами в річницю трагедії в інтерв’ю OBOZREVATEL поділився інспектор пожежної безпеки на ЧАЕС Петро Шаврей.
“Мій старший брат Леонід отримав 600 рентген. А хлопці, які померли в Москві, у них було по 400-450, тільки в одного – 500. Тому що вони лікувалися в Москві, а ми – в Києві, у лікаря Леоніда Петровича Кіндзельского.
Щось нас утримувало від того, щоб їхати в Москву. Ще до аварії я знав, що якщо схопив радіацію, то потрібно випити спирту або самогонки. Ще начальник цеху Фроловський говорив, коли на виході в мене виявляли дозу: “Синку, тобі ще дітей народжувати. Іди й випий пів склянки спирту, без цього його не випускати”, – розповів він.
За слова чоловіка, в той час він якраз збирався садити картоплю в своєму селі Білі Сороки, але їх всіх “гнали в Москву”.
“Ми вирішили втекти. Але не вдалося, тому що Прип’ять закрили, а нам сказали залишатися на службі. А вже другого дня нас вивезли до Чорнобиля подалі. Там у пожежній частині стали брати аналізи. Усім було погано, ми валялися на травичці.
Приїхали автобуси, спочатку завезли в лікарню в Іванкові, де поставили майже на добу крапельниці. Медсестри сиділи з нами, постійно переставляли ці крапельниці. Постійно всіх промивали. І вже в другій половині наступного дня привезли в Київ на Ломоносова, в клініку онкології”, – згадує Шаврей.