Прокинулись і не могли зрозуміти, що відбувається. У літаку з’явилися поліцейські Пакистану. Вирішили, що це якась перевірка. Аж тут вони почали по нас стріляти”, – розповідав журналістам індійський бізнесмен 58‑річний Манодж Сет про переліт із дружиною з Бомбея в Нью-Йорк на Boeing 747 компанії Pan American.
5 вересня 1986 року, о 5:25, їхній літак здійснює заплановану посадку в пакистанському місті Карачі. Коли готуються продовжити політ, під’їжджає фургон із сиреною. Виходять чоловіки в блакитній формі сил безпеки пакистанського аеропорту. Бортпровідник не дозволяє їм пройти в салон. Невідомі стріляють йому в ноги.
П’ять членів терористичної організації Абу Нідаля виступають проти політики США та Ізраїлю на Близькому Сході. На чолі з Мухаммедом Ахмедом аль-Мунаваром захоплюють літак, щоб добитися звільнення палестинців із в’язниць на Кіпрі та в Ізраїлі. Нападники підробили форму охорони. Озброєні автоматами, пістолетами і гранатами.
Один хапає стюардесу за волосся, приставляє пістолет до голови й наказує зачинити двері літака. Пасажирам кричить нахилитися й закласти руки за голови. Друга бортпровідниця 23‑річна Нірджа Бганот повідомляє пілотам про захоплення. Щоб не виконувати наказу терористів, командир, другий пілот та бортінженер залишають літак через аварійний люк.
Нападники шаленіють, коли бачать порожню кабіну. Кидаються в салон. Питають, чи є американці.
– Я громадянин США, – підіймається 28‑річний Раджеш Кумар Патель, індієць за походженням.
Викрадачі штовхають його в порожню кабіну пілотів і розстрілюють. Тіло викидають через люк.
Вони втратили терпіння й почали стріляти по пасажирах
Зв’язуються з аеропортом і вимагають доставити на борт пілотів. Стюардесам наказують віддати паспорти всіх пасажирів-американців. Нірджа Бганот іде перебирати документи. Потрібні терористам викидає у сміттєпровід. Переконує бойовиків, що американців немає.
– Ми не проти вас. Сьогодні в мене день народження. Ми з друзями хочемо, щоб уряд США знав, як до нього ставляться палестинці, – каже Мухаммед Ахмед аль-Мунавар.
Ведуть переговори, погрожують підірвати літак. За 17 год. розряджається акумулятор і згасає освітлення салону. Терористи вважають, що лайнер хочуть штурмувати.
“Вони втратили терпіння. Закричали “Аллах акбар” і почали стріляти по пасажирах”, – згадувала стюардеса 20‑річна Саншайн Весувала.
Із 394 людей гинуть 43. 120 отримують поранення. Хтось відчиняє троє бортових дверей, але від них не відкидаються аварійні надувні трапи. Дві стюардеси та кілька пасажирів стрибають на крило літака, а потім на землю з 6‑метрової висоти. Ламають кістки.
Нірджа Бганот відкриває ще один аварійний вихід із трапом, допомагає пасажирам залишити літак. Помічає трьох дітей під кріслами й повертається за ними. Терорист це бачить і стріляє. Жінка прикриває дітей і встигає з ними вистрибнути на трап. У “швидкій” помирає від поранення. Неповнолітні лишаються живі.
Штурмовий загін захоплює літак, коли в терористів закінчуються боєприпаси. Всіх знешкоджують.
Уряд Індії посмертно нагороджує Нірджу Бганот медаллю Ашока Чакра – найвищою військовою нагородою Індії за хоробрість у мирний час. Сім’я отримує страхову виплату від авіакомпанії, створює фонд і засновує премію її імені. Вручають членам екіпажів за мужність під час надзвичайних ситуацій.
Терористів засудили до смертної кари. Пізніше вирок змінили на довічне ув’язнення.