Вчителі України: 9 цитат з фільму про педагогів

Українські вчителі неймовірно різні. Втім, є одна річ, яка їх поєднує. Усі вони виховують нове покоління українців та українок – незалежних та свідомих. Влітку ОС «Освіторія» здійснила тур Україною, щоб зняти їхні історії. 4500 кілометрів у дорозі, дев’ять педагогічних історій та понад десять міст та сіл. Все, щоб ще раз довести — Вчителі Важливі. У матеріалі ми зібрали 9 яскравих цитат із фільму, прем’єра якого відбудеться вже 4 грудня о 19:00 за посиланням.

Ольга Петренко, популяризатор української мови через гуртки ораторського мистецтва у Чернігові.

«Ймовірно, ми не знайдемо жодного громадянина у світі, який називатиме себе істинним громадянином, не знаючи державної мови. А в нас чомусь виходить: Я українець. На благо своєї країни роблю все», а сказати щось українською — «Я не знаю». Тому мені дуже хочеться, щоб наші люди почали говорити українською, повернулися до свого коріння. Щоб стерся цей стереотип, що якщо це село – то воно україномовне, а якщо це місто – «Так ми такі, подивіться!» Ми – українці. Ми вже 30 років живемо у своїй незалежній державі, зі своєю багатою історією та своєю багатою культурою. Нам уже достатньо бути малоросами».

Крістіна Ярема, учасниця Всеукраїнської школи онлайн з Ужгорода

«Насамперед я завжди говорю своїм учням, що вони повинні бути людьми, повинні вміти поважати людину, виявляти до неї це безумовне кохання, ставитися з повагою до оточуючих. Бути відмінниками чи успішними у всіх сферах ми не можемо. Потрібно шукати себе, шукати своє покликання, куштувати, не боятися помилятися, бути відкритими до нового. Це те, чим зараз наповнена я. Відповідно, цими цінностями я поділяюся з дітьми також».

Чтайте також:  Вчитель з Італії дав учням домашнє завдання на літо і став відомим на весь світ

Анжеліка Уліганець, співзасновниця молодіжного хаба «Здібанку» у селі Батьове, де школярі займаються екоактивізмом та громадянською освітою

«Дитина має самовиражатися. Він має летіти. Дитині треба, звичайно, трохи притримувати, але вона має летіти й бути щасливою — у своїх думках, у своїй роботі. Це вже не ті діти, котрі були раніше. І це добре. Я вважаю, що нинішні діти набагато кращі, крутіші, ніж були ми. Вони вільні, вони мають свободу. Вони мають політ думки, тому вони можуть говорити про те, що думають. Вони можуть боятися бути незрозумілими».

Іванна Химич, вчителька початкових класів у Яношівській школі на Закарпатті, де більшість учнів та учениць розмовляють угорською

«Ніколи не сприймала стандартних уроків. Ніколи. Коли я стала вчителькою, то поклялася, що ніколи не навчатиму так, як мене вчили в школі. Це точно. НУШ – це нове дихання, нова можливість. Старий варіант радянської школи — він просто дітей задавив би, особистості перестали б розвиватися, і це закінчилося б трагічно».

Павло Віктор, фіналіст Global Teacher Prize Ukraine 2021 та автор YouTube-каналу з 872 тисячами передплатників

«Фізика це наука, яка не дає тебе обдурити. Річ у тому, що якщо ти знаєш фізику, то ти розумієш, що трапляється у світі. І якщо тобі починають розповідати, що земля плоска, ти розумієш, що цьому не можна вірити. Англійська потрібна, щоб не заблукати в аеропорту, фізика потрібна, щоб не заблукати в житті».

Микола Гузік, творець комбінованої педагогічної системи з Южного Одеської області

Чтайте також:  “Народився зі страшною вадою, а також розумовою відсталістю”: Стала відома вся правда про Андрія Парубія

«Наша українська педагогіка — вона націлена не на окрему дитину, не на окремого учня, а на натовп, на клас. Потрібно розширити обрій шкільного класу. Зміст навчання, методи та прийоми навчання повинні відповідати задаткам природного таланту дитини. Після першого класу, якщо ви не визначили задатки та таланти дитини, не почали працювати з ними, вони помирають».

Геннадій Іванченко, керівник центру Пласту у Маріуполі

«Найцінніше, що даємо ми, вчителі та наставники, — це знання, життєві компетенції, які допоможуть нашим дітям стати громадянами та вижити у цьому непростому світі».

Дарина Воробйова, вчителька української мови у прифронтовій Костянтинівці

«У мене в класі є хлопчик, який, коли почалася війна, разом із сім’єю хапав речі першої потреби та їхав. Діти постраждали від війни дуже. Хлопці дорослі не розмовляли півроку, батьки спілкувалися з психологами, щоб діти не отримували таких травм. Це дуже боляче, дуже страшно. Таким дітям найбільше уваги потрібно приділяти, кохання. Але в жодному разі не показувати: “Я знаю, що в тебе трапилося”. Навпаки, я звертаюся до них з якоюсь великою повагою. Вони це пережили і знайшли в собі сили знову почати».

Юлія Красік, вчителька історії у прифронтовій Авдіївці

«Я вважаю, що одним із пріоритетних напрямків роботи кожного вчителя має бути національно-патріотичне виховання молоді. Це має бути такою наскрізною лінією, що проходитиме через усе виховання, бо майбутнє країни починається з молоді. І лише коли ми виховуємо патріотів у дитинстві, вони стануть патріотами й у майбутньому. І це запорука нашого щасливого життя».