Чому на великий успіх росіянам на Донбасі окупантам сподіватися не треба та що задумав кремлівський диктатор – ТСН.ua розповів заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь.
У Росії пропадають генерали. За інформацією американської The New York Times, сирійський “м’ясник” Олександр Дворніков, якому наказали керувати війною проти України, вже два тижні не з’являється на фронті.
На публіці вже довгий час не з’являються російські міністр оборони Сергій Шойгу та голова Генштабу Валерій Герасимов. Путін не знімає їх із посад, щоб ще більше не нагнітати атмосферу в армії. Бо ви всі ж чули перехоплення росіян, що Путіна і Шойгу вважають ідіотами.
Насправді ж після того, коли путінські генерали облажалися і не виконали завдання до 9 травня повністю окупувати Донецьку та Луганську області, керувати війною проти України поставили абсолютно інших генералів. І тепер у них абсолютно інші строки “перемоги”: для Луганської області – 1 червня, для Донецької – 1 липня.
Про це у традиційному тижневому аналізі стану справ на фронті ТСН.ua розповів заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь.
На великий успіх росіянам на Донбасі сподіватися не треба
Наскільки довго в такому інтенсиві російська армія може воювати? Якщо взяти до уваги, що Україна вже почала успішні контрнаступальні дії на півдні та на харківському напрямку, донбаську операцію вони мають завершувати протягом місяця. Тобто, до 1 липня.
Проте, за словами Михайла Самуся, на великий успіх там росіянам сподіватися не треба. Що ж до величезних втрат російської армії, а це за даними українського Генштабу вже майже 31 тис. вбитими, то, за словами експерта, для російського телевізійного шоу, чим більше загиблих, тим краще.
“Це такий парадокс – чим більше крові, тим краще. Офіційно Росія не називає своїх втрат. Вони вважають, що 30 тис. – це українська пропаганда, це українці брешуть. Хоча, звісно, це не вкладається в часові рамки. Якщо ми думаємо, коли знищимо 100 тис. російських солдат і в плані шоу щось зміниться, то абсолютно ні. Буде лише більше нагнітання істерії та мілітаристського угару. І тут єдине питання: коли шоу переходить у реальність, коли на тлі цих втрат, а про них звісно шепочуться, але поки це не торкається більшості громадян, вони в принципі готові це сприймати, бо вони знають, що живуть у великій “страшній імперії”, за яку мають вмирати російські солдати”, – каже Михайло Самусь.
Проте, коли якимось чином почнеться мобілізація, ми побачимо вже абсолютно інші процеси. Тому путінський режим і не хоче вводити мобілізацію. Ніхто, за словами експерта, не захоче йти воювати.
“Ті 100-150 тис., які вони зараз намагаються наскрести прихованою мобілізацією та вербуванням, це і є той ресурс максимум. Якщо українці зараз вб’ють ще 20-30 тис., а це потім треба множити на 2-3, бо ще ж поранені… Тобто, вже зараз близько 100 тис. російських військовослужбовців виведено. Якщо буде ще стільки ж, почнуться радикальні проблеми для російського командування та путінського режиму, де брати спеціалістів, навіть мінімально навчених із мінімальним бажанням воювати. Росіяни не готові до цього, тому Путін так і тягне з мобілізацією. І я думаю, що він не наважиться цього зробити. Бо це буде початок кінця для путінського режиму”, – вважає експерт.
Ситуація в липні буде активною на всіх фронтах
Зараз українська армія чекає зброю і стримує наступ росіян. Ситуація в липні буде дуже активною на всіх фронтах. Українська армія буде дуже активно рухатися, причому в контрнаступальних діях. Росія зараз намагатиметься заявити, що подальше постачання українській армії зброї призводить до ескалації конфлікту.
Вони, на думку Михайла Самуся, можуть навіть заявити, що українська армія обстрілює Крим.
“А я не виключаю, що українські війська вже стоятимуть наприклад під Кримом у липні. Тому в липні на Донбасі ситуація буде така сама, як приблизно зараз в Ізюмі: росіяни зависнуть, а українські війська будуть планомірно перерізати логістичні лінії угруповання в Ізюмі, створюючи ситуацію, коли ізюмське угруповання має рухатися кудись наприклад на схід, намагаючись об’єднатися з угрупованням, яке зараз воює в Сєверодонецьку, або починати відступати до Росії”, – прогнозує експерт.
Проте вже зараз ЗСУ здійснюють контрнаступальні дії на херсонському, харківському та запорізькому напрямках. Це означає, що українське командування, оскільки надходить західна зброя, і ми відновлюємо цей баланс з російською стороною, починає потроху брати ініціативу в свої руки.
Михайло Самусь каже, що як тільки ми беремо ініціативу в свої руки і наприклад починаємо контрнаступати на херсонському напрямку, росіяни муситимуть робити якісь відповідні кроки, тобто переводити сили з Донбасу на той же Херсон, Запоріжжя та Харків. Бо тими силами, які у них є, вони не зможуть успішно оборонятися.
Путіна не цікавить Сєвєродонецьк: що задумав кремлівський диктатор
Путін сподівався, що Україна не буде рухатися далі. Він думав так: ми зараз беремо у великий котел Ізюм, Гуляйполе та Краматорськ, і починаємо переговори з українською стороною. Путін, за словами Михайла Самуся, діє одними і тими ж методами, як в Іловайську та Дебальцево. Його не цікавить Сєверодонецьк, який вони просто стирають з лиця землі. Вони хочуть оточити українські сили. Але це їм не вдається.
“На Ізюмі не вдалося прорватися, вони там зупинилися. Зараз зупинилися на Попасній. Сєверодонецьк вони хотіли оточити, але не вдалося, українські сили грамотно тактично відходять, завдаючи великої шкоди противнику. Але при цьому вони займатимуть більш вигідну позицію в Лисичанську, бо там географічні умови кращі за висотами. Таким чином жодного оточення не відбудеться, не кажучи вже про жодний навіть тактичний успіх від повного взяття Сєверодонецька. Тому вони не зможуть зараз перекинути сили на Харків або Херсон, а з іншого боку вони не примусять Україну вивести більше сил із Херсона, Харкова, щоб визволяти українські сили з котла”, – пояснює Михайло Самусь.
Тому і виходить ситуація, коли українські сили починають контратакувати на Херсоні, де у росіян об’єктивно не вистачає сил. Вони намагаються створити резерви. Але, за оцінками експерта, росіяни не зможуть швидко створити сили, які могли б відновити статус-кво на тому ж Херсоні, або біля Харкова, якщо вони не припинять такі інтенсивні бої на Донбасі.