Я плакав від радості, коли побачив першого українського солдата (с)
Під час окупації міста Ізюм Харківської області російські окупанти застосовували тортури до цивільних та військовослужбовців.
Так, колишній військовик Олександр Глушка розповів, що останні два тижні окупації міста він був ув’язненим в руїнах поліцейської дільниці.
Під час тортур російські окупанти застосовували електричні дроти. Чоловік розповів, що після затримання не міг ні стояти, ні говорити, і півтора місяця лікувався від цього стану в Ізюмській центральній міській лікарні.
Російські війська прийшли до нього додому в травні, бо хтось повідомив їм, що він раніше служив в українській армії. Коли окупанти знайшли його військові документи, то відвели його до підвалу поблизу лікарні з мішком на голові, де били протягом п’яти днів.
Весь цей час його руки та ноги були зв’язані за спиною у позі для тортур, яка відома у правоохоронних органах та силових колах колишнього Радянського Союзу як «ластівка». До того ж росіяни не давали ні їжі, ні води.
Після тривалих тортур окупанти його звільнили, і випадкові перехожі знайшли чоловіка та надали допомогу.
Вони перетягнули мене через дорогу і залишили в кущах. Можливо, вони думали, що я помру, – сказав він.
У серпні окупанти знову прийшли за ним і у спідній білизні, з мішком на голові привели його у відділення поліції. Тоді військові застосовували електрику, тому жодних слідів не залишилося.
Військовик каже, що після того, як росіяни пішли, його та інших затриманих звільнили з камер 10 вересня.
Я плакав від радості, коли побачив першого українського солдата. Я вже почав прощатися з собою. Я заплакав і сказав: «Брате, можна тебе обійняти?» – підсумував чоловік.