Юлія Тимошенко повертається до своїх витоків. За чверть століття, скільки триває її політична кар’єра, вона зробила повний цикл.
І тепер, від представника прозахідного табору знову прийшла до статусу виразника інтересів проросійського олігахрічного капіталу.
Юлія Тимошенко в політиці вже 24 роки. Вона починала, коли я ще ходив до школи – Тимошенко вперше стала депутаткою в 1996 році, коли округ в Кіровоградській області звільнив один з міністрів уряду Павла Лазаренка. Про це йдеться в новому відеоблозі “Чесна політика”.
І тодішній прем’єр Лазаренко забезпечив депутатською недоторканністю свою бізнес-компаньйоншу, яка перебувала під кримінальною справою за контрабанду валюти.
Тимошенко обралася до парламенту в статусі газової принцеси, яка легко відкривала двері “Газпрому” та могла неформально спілкуватися з колишнім очільником корпорації Ремом Вяхірєвим.
Російська держава допомогла запровадити схему постачань з боку Тимошенко обладнання для потреб міністерства оборони Росії в обмін на газ, у результаті чого декілька військових сіли за ґрати, а Лазаренко доля наздогнала в США, де йому присудили 8 років тюрми.
Єдиною, хто вийшла сухою з води, була Юлія Тимошенко, яка в статусі депутата парламенту швидко зрозуміла кон’юнктуру та почала дрейф в прозахідний політичний табір.
Аби замести “сліди”, вона вирішила кардинально змінити імідж на “прозахідний”. Тимошенко першою з олігархів здійснила поїздку до США, найнявши лобістів, що організували їй зустрічі серед політиків та журналістів – це сталося ще в кінці 1990-х.
Потім, щоб закріпити імідж прозахідного політика, який мав би розбивати звинувачення у співпраці з Лазаренком та росіянами, Тимошенко оточила себе сивочолими націонал-патріотами на кшталт Степана Хмари або Левка Лук’яненка.
Тоді ж, у 2002 році, Тимошенко напросилася на оглядини до Джорджа Сороса та відвідала його у Лондоні.
Саме на цьому іміджі прозахідного політика Тимошенко пройшла більшу частину своєї політичної кар’єри. Вона тривалий час не могла відвідувати Америку, побоюючись арешту по справі Лазаренка.
Коли в Київ приїхали прокурори для збору свідчень, Тимошенко просто відмовилася з ними спілкуватися, прикрившись статтею Конституції України, що дозволяє не давати покази проти себе.
Але в середині “нульових” це обмеження на польоти в США вдалося зняти, коли Тимошенко поспілкувалася з агентами ФБР прямо в Києві та відкараскалася від Лазаренка.
Після цього вона стала активно окучувати американський політичний істеблішмент, знову найнявши лобістів та шукаючи нагоди потрапити на очі американському президенту хоча би на молитовному сніданку.
Паралельно Тимошенко намагалася максимально зблизитися з німецькою канцлеркою Ангелою Меркель і заради цього навіть переглянула вектор своєї політичної орієнтації на європейській арені – спочатку планувала вступити до Соцінтерну, але потім подалася до консерваторів – Європейської народної партії.
Усі ці зв’язки на Заході дуже допомогли Тимошенко, коли вона потрапила до тюрми в часи Януковича, і весь цивілізований світ став на її захист, називаючи справу проти неї “політичним переслідуванням”.
Захисниця олігархів
Але останні роки політичне коріння Тимошенко бере своє. Вона починала, як олігарх у політиці та закінчує, як захисниця олігархів.
► Олександр Онищенко
Спершу Тимошенко першою взялася захищати Олександра Онищенка, якого НАБУ звинуватила в оборудках на 1,6 мільярда гривень.
І коли Онищенка затримали в Німеччині, то Тимошенко направила листа за підписом одного зі своїх довірених депутатів з проханням не видавати його Україні, що автоматично означало дозвіл Онищенку втекти в Росію, паспорт якої в нього був.
Зараз Тимошенко є головною опорою олігархів в українській політиці. Вона, не ховаючись, допомагає Медведчуку, Коломойському та Ахметову в просуванні потрібних їм сценаріїв.
І цей вибір Тимошенко має цілком зрозуміле пояснення – саме за допомогою їхнім олігархічних медіа вона не покладає надії прийти до влади.
► Ігор Коломойський
В червні Тимошенко очолила хрестовий похід до Конституційного суду з метою скасування “антиколомойського” закону.
Її прізвище відкриває список з 64 прізвищ депутатів, яких можна назвати головними захисниками олігарха в парламенті.
Її прізвище, а також найближчих соратників – Власенка, Кожем’якіна та Немирі – стоять поряд з найбільш одіозними та огидними лобістами Коломойського таких як Бужанський, Поляков або Дубінський. При чому останній так хотів вислужитися, що підписав двічі.
І коли наступного разу ви побачите Тимошенко в ефірах “1+1”, то знайте, що це право вона заслужила!
► Віктор Медведчук
Роль Тимошенко в сценарії Медведчука теж помітна неозброєним оком. Вона підписала знакове подання до Конституційного суду щодо скасування закону, яким відбулося виділення зі складу “Нафтогазу” окремого незалежного оператора газової труби.
Прізвище Тимошенко та її соратників стоять тепер поряд з Медведчуком, Рабіновичем, Шуфричем і Львочкіним.
В результаті скасування цього закону Росія може отримати підстави зіскочити з невигідного Москві пакету договорів угод про російський транзит на найближчі 5 років, які Україна підписала 30 грудня у Відні.
Довідка. Тоді Україна отримала від Росії 3 мільярди за рішенням Стокгольмського арбітражу, також “Газпром” взяв зобов’язання прокачати у 2020 році по території України 65 мільярдів кубометрів або заплатити за цей обсяг транзиту, навіть фізично не качаючи його. Наступні 4 роки “Газпром” має качати по 40 мільярдів.
Умовою цих вигідних домовленостей для України було те, що сама угода укладається за європейськими правилами, і з боку України діє незалежний оператор газової труби.
Але зараз у світі сталася глобальна криза, і суттєво впало споживання газу та ціна на нього. Росії стає фінансово невигідно качати 65 мільярдів кубометрів по території України.
“Газпром” припинив транзит через Білорусь і Польщу. Можливості зіскочити в “Газпрому” з власної ініціативи немає, бо тоді їх знову чекає міжнародний суд. І найкращим виходом для Росії було би те, що договір припинив би дію з української ініціативи.
І тому почали відкриватися російські “консерви”, які зробили подання в Конституційний суд щодо цього закону – 47 депутатів на чолі з Тимошенко.
І коли ви наступного разу побачите Тимошенко в ефірі каналів “112” або ZIK, знайте, що це право вона теж виборола, працюючи в тандемі з Медведчуком.
► Рінат Ахметов
Третій олігарх, доля якого дуже хвилює Тимошенко – це Рінат Ахметов. Вона стала одним з головним рупорів інформаційної кампанії олігарха, мета якої – збереження надприбутків ДТЕК, що дозволяє йому потім купувати палаци бельгійських королів у Франції.
Звичайно, що прямим текстом Тимошенко також не захищає олігарха, але іде в руслі його методичок щодо захисту теплової генерації, що автоматично означає збереження його визначальної ролі на ринку.
Відповідно, вона також виступає проти тих політиків, що не погодилися зі сценарієм порятунку Ахметова коштом інших споживачів електроенергії.
Вона назвала “антиукраїнським шабашем” дії голови комітету паливно-енергетичного комплексу Андрія Геруса, хоча за рік до того запрошувала Геруса як енергетичного експерта на свої передвиборчі форуми.
Тимошенко виступає групою підтримки на ефірах Ахметова, де виступає лояльна до олігарха виконувачка обов’язків міністра Ольга Буславець. Депутати Тимошенко Волинець і Кучеренко стали головними рупорами Ахметова та навіть беруть на поруки вірного посіпаку олігарха Олега Ляшка.
Тому, коли ви побачите Тимошенко на черговому ефірі Савіка Шустера або іншій програмі “Україна24”, знайте, що це право вона виборола теж відданістю Ахметову.
Паралельно вона виголошує вигідні і Ахметову, і Коломойському, і Медведчуку гасло про приниження України, її “порабощеніє” світовими спекулянтами тощо. Повернення політичної кар’єри Юлії Тимошенко в точку старту означає, що вона не зупиниться ні перед чим заради свого політичного его. Але так само це може означати, що незабаром – кінець її політичного марафону завдовжки у чверть століття.