Російський диктатор грабує власну країну та руйнує її економічне майбутнє заради продовження війни.
Майже через 18 місяців після повномасштабного російського вторгнення в Україну, невдалої спроби державного перевороту минулого тижня, невдач на полі битви та глобального дипломатичного засудження, Путін став все складніше фінансувати війну, яка стає все більш дорогою.
Про це пише видання Time.
Фінансовий рятувальний круг Путіна полягає в його нещадному канібалізуванні російської економіки. Російський диктатор “спалив меблі у вітальні”, щоб підживити продовження війни в Україні, але зараз це починає мати негативні наслідки на тлі провалів у війни та браку громадської підтримки. Багато західних коментаторів стверджують, що Путін залучає мільярди від торгівлі для фінансування вторгнення завдяки високим цінам на сировину, слабким західним санкціям та ухиленню від санкцій.
Але ціни на енергоносії як на нафту, так і на природний газ сьогодні нижчі, ніж до вторгнення, як і зерно, пшениця, пиломатеріали, метали та практично всі товари, які виробляє Росія. На тлі нижчих цін на сировинні товари та завдяки ефективному ліміту цін на нафту G7, Росія зараз ледь зводить кінці з кінцями за рахунок продажів нафти, оскільки російська нафта марки Urals торгується з постійним дисконтом, хоча продовжує надходити у великих обсягах як і раніше. Зараз світ значною мірою замінив російські енергоресурси, тому експорт товарів зараз не є особливим благом для Росії.
Часто не помічають, що Путін фінансує своє вторгнення в Україну не лише за рахунок незначного експорту сировини чи ухилення від санкцій, але й за рахунок канібалізації економіки Росії. Як екстрактивний авторитарний диктатор із державним контролем над 70% економіки, Путін ніколи не залишиться без грошей, оскільки він завжди може використати авторитарний еквівалент “пошуку грошей під диваном” або “вчинити як хуліган у школі та потрясти дітей” (тобто олігархів).
Путін стягнув драконівські “податки на надприбуток” практично з усього, що займається бізнесом. Багато хто вважав, що минулорічний рекордний податок на надприбуток у розмірі 1,25 трильйона доларів для “Газпрому” та деяких інших російських державних підприємств був одноразовим, але Путін лише подвоїв свої вимоги та наказав збільшити податки на надприбуток через кілька місяців, залучивши ще трильйони рублів від великих компаній та олігархів. Спочатку Путін вдався до стягнення високих податків з компаній та людей, які залишили Росію після вторгнення, пізніше він припинив маскуватись та почав без розбору захоплювати гроші та майно.
Путін відмовився від будь-яких припущень про відповідальну фіскальну політику, досягнувши рекордного дефіциту бюджету, друкуючи рекордні суми грошей з повітря, змушуючи російські банки та фізичних осіб купувати російські борги та витягуючи сотні мільярдів суверенного багатства Росії, руйнуючи майбутнє країни. Не дивно, що розчаровані еліти, такі як олігарх Олег Дерипаска, змушені скаржитися в пресі, тоді як по всій Росії робочі страйки через маленькі зарплати відбуваються все частіше, попри те, що у країні катастрофічна нестача робочої сили.
Деякі бізнесмени стверджують, що політичні реформи Путіна шкодять російській економіці навіть гірше, ніж західні санкції, які вже призводять до краху цілих секторів російської економіки. Крім санкцій, понад 1000 західних компаній покинули Росію, російським споживачам уже важко знайти колишні основні продукти, починаючи від побутової електроніки і закінчуючи автомобілями.
Серед такого неприхованого пограбування російської економіки, знищення її заради війни, можливо, не дивно, що невдалий путч Пригожина минулими вихідними не виявив великої любові до Путіна з боку російського населення та еліт. Зрештою, не тільки воєначальники, але й цивільні пасивно відреагували на колони “вагнерівців”, які їхали через блокпости по дорозі Ростов-Москва без жодного опору. Навіть губернатори регіонів були млявими у своїй реакції, і досі ще 21 з них не висловили жодної підтримки Путіну. За іронією долі, єдиною групою росіян, які кинулися на захист Путіна зі справжнім ентузіазмом до дипломатичного втручання білоруського президента Лукашенка, були бригади чеченців, які помчали до Москви та Ростова на чолі з давнім союзником Путіна Рамзаном Кадировим.
Тут є історична закономірність. З двох великих російських революцій за минуле століття обидві були підкріплені виснажливими економічними труднощами, спричиненими частково військовими видатками і боротьбою на полі бою. Зрештою, війни ніколи не бувають дешевими: економічні аналітики підрахували, що підтримка військових зусиль обходиться Росії щонайменше в 1 мільярд доларів на день, і це точно не те, на що розраховував Путін, вкладаючи мільярди лише в групу Вагнера та інші компанії Пригожина. Подібним чином Перша світова війна виснажила скарбницю царя Миколи II до його зречення від престолу в 1917 році, коли Росію охопили понад 100 робітничих страйків серед широкомасштабного голоду, посиленого як примусовим призовом, так і поверненням військових ветеранів на війну. А до розпаду Радянського Союзу призвели зростаючі витрати холодної війни в поєднанні з низькими цінами на нафту та серйозним спадом економіки, які підірвали країну зсередини. Здається, програні війни йдуть рука об руку з економічною трясовиною та зміною режиму в Росії.
Понад рік ми говорили, що російська економіка руйнується, попри заяви про економічну стійкість Росії. Ця стійкість — не що інше, як потьомкінський фасад, який підтримується не через справжню економічну продуктивність, а радше через грабування країни, щоб спрямувати гроші на війну. Путін може продовжувати підтримувати своє вторгнення в Україну таким чином, але, роблячи це, продовжує обдирати власний народ. Поки він уникає прямого економічного колапсу та руйнує майбутнє країни. Також його все менше любить власний народ і, таким чином, він дедалі більше слабшає. Економічний занепад ніколи не є єдиною причиною краху режиму; але також не слід ігнорувати його як невідʼємну потужну силу для повалення тиранічних режимів, особливо воюючих.
У книзі історика Даніеля Ґолдхагена 1996 року “Добровільні кати Гітлера” нагадується, що зло Третього рейху охопило країну завдяки співучасті пересічних німців через їхнє самовдоволення. Зараз ми бачимо добровільне самовдоволення росіян убивчим автократичним Путіним.