Один з найбільш травмованих хлопців, Юрко, зараз проходить лікування і реабілітацію в США, куди родина виїхала після початку повномасштабного вторгнення. І мама хлопця каже, якщо вирок суду набере законної сили, матиме за що далі лікувати сина. До апеляції, якщо таку подадуть, теж готові.
— Це наша маленька перемога! Підгаєцький суд врешті виніс вирок та задовільнив наші, потерпілих, позовні вимоги, — з журналісткою «20 хвилин» із США зв’язалась мати одного з хлопців Марія Погребнюк і висловила думку своєї родини. — Так, ми усвідомлюємо, що вони (двоє засуджених – прим. авт.) можуть подати апеляцію. Але готові і до цього. Ми не маємо морального права опускати руки. Бо тоді який приклад покажемо нашим дітям? Винні в каліцтві наших дітей мають бути покарані — і ми боротимемось до кінця.
Три роки слідства, судів і операцій
У січні 2023 р., нагадаємо, минуло три роки з дня трагедії, яка мало не коштувала життя вісьмом дітям: у сільському клубі в с. Угринів вибухнув газ, коли підлітки репетирували різдвяний вертеп. Вогонь охопив половину будівлі, площа якої близько 60 кв.м. О 17.40 до рятувальників надійшло повідомлення про вибух та подальше горіння в приміщенні клубу в с. Угринів – тоді Підгаєцького району.
В результаті вибуху постраждали восьмеро дітей віком від 12 до 17 років. Підлітки саме проводили репетицію різдвяного вертепу. Травмованих дітей екстрено госпіталізували. А Відомості про подію внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 272 ККУ – порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Санкція статті передбачає обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Понад три роки більшість із травмованих дітей терпить біль та намагається подолати комплекси через знівечену зовнішність. А їхні батьки докладають максимум зусиль, аби діти просто навчились жити з цими травмами, нестерпним болем і рубцями. І буквально перевертають гори, не втрачаючи надії на повноцінне життя своїх нащадків.
Справу передали до суду влітку 2021 року. На лаві підсудних опинились двоє — майстер та зварювальник, яких обвинуватили у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Справа тягнулась дуже повільно, обвинувачені й далі ходили на роботу та жили своїм життям, поділились батьки травмованих дітей. Але все зрушилось з мертвої точки у грудні 2022 р. — після того, як змінилась прокурор у справі. Ірина Попова, кажуть рідні, детально вивчала матеріали і запевняла, що чітко дотримуватиметься закону. Змінили потерпілі тоді і адвоката. Рідні дякують Володимиру Твердохлібу, а також всім, хто їх ці роки підтримував.
Умовні терміни обом
— Винними суд визнав двох осіб, їх засудили до трьох років умовно без права обіймати посади у їхній службі, — поділилась Марія Погребнюк. — Ми раді, що нарешті це все закінчилося. Майже впевнені, що буде апеляція. Але вже тішить сам факт того, що суд став на нашу сторону і захистив дітей, назвав винними осіб, які причетні до каліцтва наших дітей. Позовні вимоги задоволено щодо моральної шкоди, а щодо відшкодування матеріальної — частково.
Марія Погребнюк, мама 16-річного Юри, пригадує, як через рік після трагедії всі разом записували вітальне відео перед Різдвом. Тоді саме минув рік після вибуху газу, від якого постраждали діти. Оптимізму було чимало, як і віри в найкраще. І лише згодом прийшло розуміння, що позитивних змін у дітей – замало. Зовнішність не покращала, а надія на ідеальні обличчя і тіла після пластик, танула з кожним днем. Попереду було заплановано ще чимало операцій, а це шалений біль. Але чи не найгіршим був моральний стан дитини…
Минулого року Юра, після попередніх оперативних втручань, майже 6 місяців кожен ранок починав з перев’язок. Щоранку – процедури, і лише після цього хлопець йшов до школи. Дитина комплексувала, переживала. Його мучили нестерпні головні болі. Мати каже, що щораз переконувала малого та намагалась зробити так, аби додати в його життя чимбільше позитиву і радості. Та запевнити: все подолають разом. Але попереду — не один рік і не два операцій. Подібне переживали і майже всі хлопці, які того дня постраждали від вибуху. У всіх спотворені обличчя, руки.
Понад 20 операцій і робота з психологом
Родина Юрка виїхала до Сполучених штатів Америки. Але не на початку повномасштабного вторгнення, а значно пізніше. Коли надія дати здоров’ю і зовнішньому вигляду сина в Україні розтанула.
— За рік ми зробили пересадку волосся, але в Юри велика площа ушкоджень, і це все не дало очікуваного ефекту, — ділилась Марія Погребнюк з «20 хвилин» на початку 2023 року. — На початку війни було не до операцій… Загалом наш син переніс 18 операцій.
Зараз родина в Америці, хоча донедавна батьки мали гарну роботу і нікуди не збирались виїжджати.
— Але коли ми побачили, що перспектив на лікування в Україні немає, а дитина втрачає впевненість і основу, почали шукати клініки за кордоном, — поділилась пані Марія. — Шукали в Іспанії, Ізраїлі. Ціни були просто космічними… Звертались і до газовиків за допомогою, ті спочатку запевнили, що шукатимуть, а потім… Словом, ми побачили, що суми захмарні і нам це все не потягнути. І усвідомили: порятунок нашої дитини — це тільки наша справа і більше нікого не цікавить.
Юрко у Штатах потрапив до дуже хорошої школи за програмою для дітей з України. Малому там подобається. Йому вже виповнилось 16 років. А батьки якомога більше намагаються його навантажити, аби, як кажуть, «зайняти його голову». Щоб не думав про проблеми і забув про комплекси.
— В Штатах весною в Юри була крайня операція, — поділилась з «20 хвилин» Марія Погребнюк. — Зараз маємо перерву, бо влітку такі втручання проводити не можна. З осені знову продовжимо. Дуже допоміг психолог. Тут наслідки опіків інакше не лікують — обов’язковою є робота із психологом, і це дало позитивний результат. Толерантність самого суспільства до дітей, які мають вади, тут в рази вища, ніж у нас. Особливо ніхто на цьому не зациклюється і не відмежовується. Видно, дітей до цього привчають змалечку, що бувають різні люди — чого бракує дуже нашому суспільству, саме більше толерантності і доброти.
Що з іншими травмованими хлопцями
Про інших травмованих хлопців «20 хвилин» вже писали у січні 2023 року, коли до редакції звернулись батьки, що суди затягують.
У 16-річного Сергія Думи після вибуху і лікувань були рубці на обличчі, знівечене лице, травмовані руки. Хлопець цього року, за нашою інформацією, закінчив 11 клас. У 18-річного Ігора Георгіци обличчя та руки в рубцях. Хлопець після вибуху пережив надскладну операцію у Дніпрі. І батьки й надалі шукають клініки для наступних операцій. 18-річному Павлу Корбі на перших етапах лікування пришивали руку до живота, аби таким чином наросла шкіра. Півтора місяця хлопець так ходив. Проте все вдалось не надто добре попри сподівання родини. Хлопець все життя буде прив’язаний до медичних процедур та маніпуляцій.
17-річний Микола Гринтик і тоді був дитиною з інклюзією. Проте хлопець вже починав самостійно писати і читати, чим неабияк тішив своїх рідних. Після отриманих під час вибуху травм, за словами бабусі, всі зусилля пішли нанівець. Додались нервові розлади і ще чимало проблем зі здоров’ям. Після повномасштабного вторгнення хлопчик певний час перебував з мамою в Польщі. Де він зараз і як почувається, на жаль, нам дізнатись не вдалось.
У 17-річного Сергія Гловіцького були серйозні проблеми із руками. Хлопцеві зробили пластику у столичній клініці. Родина планувала виїхати до Канади, але чи вдалось їм це зробити, інформації немає.
15-річному Вадиму Шевчуку вибухом знівечило обличчя. Хлопчику робили пластику, проте у нього чимало рубців. Його оперували у столичній клініці лікаря Валіхновського, де ці рубці намагались забрати. Результат є, але сліди досі залишились.
19-річний Богдан Гаврон чи не єдиний з компанії травмованих хлопчаків, в кого була уражена велика частина тіла, але, на щастя, легкого ступеню. І він єдиний, для кого всі операції — позаду. Зараз хлопець на навчанні в Івано-Франківську.
Що з клубом
Зруйнований сільський клуб, де сталась трагедія, — у центрі села, при дорозі загальнодержавного значення з високим трафіком. «Стоїть руїною, як свідок нашої біди. І щодня нагадує про пережитий жах», — казали батьки покалічених дітей ще рік тому.
Його колись ремонтували усім селом. Матеріали збирали по людях. А тоді там були концерти, святкові танці та дискотеки, пригадують в Угринові. Молодь сама все організовувала, та й старші долучались. Весело було, дружно, приїжджали багато молоді з інших сіл. Удень тут розкладали тенісні столи, діти мали куди вийти. Сусіди тішилися, що є рух, село ще живе.
— Міська рада подавала позов, аби відновили зруйновану будівлю клубу, отримала заперечення, — кажуть в Угринові. — У зв’язку з тим, що у газової служби збиткова фінансова звітність, і немає коштів на ремонт. Вибухом знесло дах, пошкоджено стіни, їх треба повністю відновлювати.
У травні-червні 2022 року батьки з дітьми самі збирались із мешканцями села та прибрали руїни клубу. А з липня знайшли можливість розпочати там ремонтні роботи. Вже підмурували стіни і перекрили дах.