Моя думка наступна: зараз відбувається те, про що ми лише чули колись в жахітливих переказах про звірства нквд і нацистів,і у кожного з нас є простий вибір: блокувати емоції, аби лишатися продуктивним, чи віддатися емоціям і провалиться в чорну яму страху і депресії. Людська психіка влаштована таким чином, що в затяжному ненормально загрозливому, лякаючому, болючому стані людина просто не може знаходитися весь час, і ти або перестаєш відчувати, або ламаєшся. Або періодично впадаєш в істерику, адже людина істота, що здатна відчувати чужий біль, співчуття, емпатично міряючи на себе чуже горе, горюючи разом з тими, кого скривдили.

Тому я хочу попросити вас – сприйміть те, що сталося, і ще ставатиметься, як те, що від вас не зовсім залежить. Ви ні в чому не винні. Ці страшні речі – справа рук нелюдів, яких дай боже потім покарають. Війни ніколи не були гуманними, хоча даним – давно були хоч якісь правила і кодекси честі. Проте ми маємо справу з нацією, в якої честі немає. Це те відгалуження людства, яке ніколи не зміниться в бік гуманності, а отже має бути znищене, або загнане під плінтус назавжди, обгорожене якоюсь надсучасною плазмовою стіною, яка спалює нафіг орка, що хоче наблизитись.

Старайтеся не вбирати в себе кожну прочитану, почуту страшну новину, кожну болючу світлину. Я розумію, що прошу про неможливе, адже українці – дуже чуйна і співчутлива нація. Але – по можливості оминайте зривів, заглиблення, аналізу, не намагайтеся зрозуміти, як людина може таке вчиняти, що це за людина, хто її виплодив. Просто прийміть як даність – кац@пи це не люди. Їх не можна проаналізувати, це зовсім інша форма існування. Вони жерли лю₴ей ще до того, як з їх племен утворилася Московія, тоді були рабами свого царя, тоді рабами ссср, тоді рабами режима хворого кгбіста, що натравлював їх на весь світ.

Вони виросли на піснях і билинах іншого, темного світу, де довкола вороги, на жартах Зароднова і Петросяна, де американці т#пі, грузини, вірмени, айзери – якась чо#на нижча раsa, hohly sелюки. Вони виросли на піснях Расторгуєва, Газманова про звитягу руssкіх, і їхня картинка реальності просто спотворена настільки, що вони навіть знаходячись на чужій землі думають, що захищають. Вбиваючи – що рятують. Гвалтуючи – що несуть мир і руську весну. Грабуючи – що звільняють світ.

Це нація, яка на останній стадії ураження колективного мозку, і вона не здатна на ідентифікацію добра і зла.

Тому благаю – лишайтеся беземоційними. Допомагаєте одне одному і Україні, армії і тим, хто потребує помочі. А погорювати – погорюємо разом після того, як доб’ємо погань.

А тоді дозволимо собі порадіти Перемозі.

Люблю вас, моя неосяжна родино.

The post Кац@пи – це не люди, це відгалуження людства, яке ніколи не зміниться в бік гуманності first appeared on UA-IN.

Запис Кац@пи – це не люди, це відгалуження людства, яке ніколи не зміниться в бік гуманності спершу з'явиться на UA-IN.

Про це Арестович розповів у прямому включенні на телеканалі “Інтер”.

Він зазначив, що авторитарний режим країни в першу чергу дегуманізує своє населення. І робить це з однієї простої причини – чим менш гуманне суспільство, тим легше ним керувати.

Ще одна ознака авторитарного режиму, за словами Арестовича, розірвання зворотного зв’язку з реальністю.

“З нами воюють люди, у яких нема зв’язку з реальністю. Вони бачать її лише тоді, коли зазнали поразки, потрапили в полон чи коли їх розгромили. Але поки їх більше і вони сильніші, то в них в голові власна картинка заміняє справжню картину світу”, – сказав Арестович.

Тож саме через те, що окупанти живуть у своєму світі та зі своєю картинкою в голові, для них усі ці звірства є справедливою розправою щодо фашистів

Росія спочатку дегуманізує своїх, а потім дегуманізує інших, називаючи, до прикладу, українців нацистами.

Арестович розповів про черговий фейк Росії – як генерал-майор РФ Ігор Конашенков сказав, що “єврей Зеленський ховав нацистів в синагогах України”.

“Навіть за такою інформацією ми можемо тільки уявляти, яка скривлена в росіян картина світу. Але вони справді так думають”, – додав він.

The post Арестович пояснив, чому російські окупанти вчиняють звірства в Україні first appeared on UA-IN.

Запис Арестович пояснив, чому російські окупанти вчиняють звірства в Україні спершу з'явиться на UA-IN.

Ми з донькою вже ночували в підвалі, бо моя психіка не витримувала щонічних дуелей російської арти з нашими. Навіть коли наші робили красивий феєрверк. Так от ранок почався з того, що до нас прибігла родина, у якої ми живемо. Вони вапше не панікери, тому одразу стало ясно, що нас чекає щось погане. Виявилося, шо рускі поставили в городах в 100 метрах від нас 2 пушки: одна направлена на наше село, а інша – в протилежну сторону. Ну, типова поведінка рускіх – стріляти на всі боки, а звинуватити ЗСУ [ніби це колись працювало].

Сиділи ми в підвалі годин 7, поки вівся обстріл. І тут бум-бам! – хтось вгатив по наших воротах. Потім миті тиші – і хтось ходить по будинку над нами. Бляха, це був самий страшний і напружений момент в моєму житті. Не тільки страшний, бо я дуже переживала за малу [яка не затикалася і не розуміла, що треба помовчати], але і за сам будинок. Господарі будинку дуже його люблять, і це відчувається одразу. Було вкладено багато сил, праці, сподівань, почуттів. А тут якісь срані підараси насмілюються стати в нього своїм сраним чоботом!

Ну а далі стає не страшно. Хтось з них заглянув до нас з криком: “Єсть люді?”. І Тамара вийшла до них. Карочє 3 шкєта, років по 18-20. Брудні. Без броніків і в касках радянських. Забрали один смартфон, закритий алкоголь, Надіні напівфабрикати, Томину біжутерію, гірлянду новорічну, підставку під аромапалички, картину з оголеною дівчиною. Срібний тризуб на ланцюжку кинули до умивальника, не взяли [нічого, де був намальований тризуб, не взяли]. Саме болюче було – забрали машину і генератор.

Але і тут дуже прикольно вийшло. І машина, і генератор скоро повернулися на свої місця. Машина не пригодилась рускім, бо а) таких надто мало в Україні; б) хазяйка надто відома в певних колах. Вони кинули машину в кількох будинках від нас, коцнули ззаду і спереду трошки. Тамара молодець, мала запасні ключі, тому в той же день машина заїхала назад у гараж. А генератор повернувся повний після других їх відвідин, через 5 днів.

Другий раз притягнули пушку в той самий город, щоб обстрілювати зелений коридор. І перший, і другий раз рускі займали ту ж саму хату. До речі, абсолютно незрозуміло нормальним людям – якщо будинок нежилий, то його розносили зсередини. Срані вандали просто розстрілювали і ламали все, що бачили.

Ну і ми зрозуміли, що матимемо гостей. Але тут вийшов облом. Прийшли 4 тєла і вимагали принести, що є. Тамара згребла залишки круп і швирнула їм під ноги зі словами: “Ви уже у нас билі і забралі всьо. Забірайтє астаткі і валітє нахєр!”. Один типу такий:”А єслі я прастрєлю калєна тваєму атцу, тоже будєш борзая?”. А Тома: “А чьо атцу? Ти же са мной разгаваріваєш. Ви тут нє гості. Вам тут нє ради”. Ну і вони ахрєніли від войовничості української дівчини. Віддали ключі від машини і звалили від нас ні з чим. Потім в тій хаті, де вони сиділи, поки стріляли з пушки, знайшовся наш генератор, повний бензину.

А про Тому в селі вже легенди ходять. Тамара дуже серйозна людина. Сама її боюся.

The post Історія про те, як рускі приходили двічі нас грабувати first appeared on UA-IN.

Запис Історія про те, як рускі приходили двічі нас грабувати спершу з'явиться на UA-IN.