Рідні та близькі полонених Росією захисників “Азовсталі” закликають всіх небайдужих приєднуватись до акції в підтримку полонених, які в різних містах України відбуваються щосуботи та щонеділі. Мама 24-річного Артема, Тетяна Вишняк, одна з перших, хто почав організовувати подібні акції.

В “Азові” її знають як маму Таню, історію якої розповіла журналістка ТСН Мар’яна Бухан.

Мама Таня, яка чекає на повернення сина-азовця з полону
Щоранку з понеділка по п’ятницю Тетяна Вишняк з картонним плакатом приїжджає з Броварів під Офіс президента.

“Я буду стоять поки вони не вийдуть”

Тут її називають мама Таня. Разом з іншими мамами полонених азовців цю безстрокову акцію вони влаштували з однією метою.

“Хлопці в нелюдських умовах захищали Маріуполь, вже третій рік полону, але саме влада з нами не зустрілась жодного разу. Я хочу, щоб вийшов або президент або пан Єрмак”

Її син Артем в полоні з середини травня 2022-го. Саме тоді захисники Маріуполя вийшли, як тоді казали, в почесний полон на три-чотири місяці. Але більшість з них в російських тюрмах досі. Зокрема, Артема не просто росіяни тримають у в’язниці. Його засудили до 22 років за ґратами.

“Моїй дитині 21 рік був, коли він захищав Маріуполь, і йому дали за це 22 роки. Вони типу розрушили будинок, жертв нема. Але 22 роки”

Виходити з плакатами, щоб нагадувати суспільству про полон азовців, мама Таня почала чи не з перших днів, як захисники Азовсталі опинились в російських буцегарнях. Третій рік вона ходить по посольствах різних країн і пише листи представникам української влади.

“Всі заходи, все, що можна, я всюди приймаю участь”

А ще на руці набила собі тату.

“Мій син – моє життя”

В кімнаті сина збирає для нього подарунки і атрибути його підрозділу. І кожен день чекає на обміни.

“Я без нього жити не можу, він у мене один-єдиний, я його дійсно дуже сильно люблю, не буде його – не буде мене, я без нього не буду”

Щонеділі Тетяна з чоловіком Ставром виходять на акції в різних районах столиці. Тут маму Таню знають чи не всі. А в Києві такі акції налічують до двох тисяч людей. І навіть попри таку підтримку, Ставр Тетяну на цей захід саму не відпускає. Каже, йому важливо бути поруч з дружиною, і важливо, коли син повернеться з полону, показати, що за нього вони боролись разом.

“Я буду чекати його кожного дня, кожну хвилин… Мій син, йому не буде соромно за мене, що ми не здалися”

The post Історія мами Тані: її син-азовець Артем Вишняк у полоні два роки (відео) first appeared on UA-IN.

Запис Історія мами Тані: її син-азовець Артем Вишняк у полоні два роки (відео) спершу з'явиться на UA-IN.

Чому виникає невдячність дітей до батьків?

Так само з тієї ж причини, з якої взагалі виникає невдячність.

Дітям робили дуже багато хорошого. Так багато, що дитина сприймала це як належне. А потім взагалі вирішила, що вона робить благодіяння, приймаючи любов і турботу батьків. У голові в неї щось клацнуло, так би мовити. І вона зрозуміла, що це батьки їй повинні за те, що вона сприймає їх любов і турботу.

Ось дитину годують кашею. Перші ложки вона їсть із задоволенням. Вона наїлась. І мама починає просити малюка з’їсти ще ложечку. За неї! За тата! За бабусю! Ну заради мене з’їж ще ложечку, благаю!

І дитина робить ласку – їсть. Так і бути. Якщо ти благаєш, піду тобі назустріч. Ам!

Бачите, як із одних стосунків виникають інші?

Не мама дає дитині поїсти каші. А дитина робить мамі послугу тим, що погоджується з’їсти ще ложечку каші. Вона не цінує більше їжі. Вона робить благодіяння. То про яку подяку може бути мова? Це мама має дякувати за милість.

Так з усіма надмірними благодіяннями виходить. Людина не просто привчається брати. Вона щиро вважає, що зробила ласку – погодилася взяти. Умовили!

Надлишок добра та турботи не цінується. А свої зусилля з поглинання каші починають дуже цінуватися. І всі хороші діти не просто приймають як належне, але навіть вважають, що це їм повинні за згоду їсти кашу.

І невдячними вони не вважають себе. Навпаки; вони багато робили для батьків. Настав час і відпочити трохи від поїдання каші. І від батьків теж…

Тож окремої причини невдячності дітей немає. Причина одна для всієї невдячності – ви давали занадто багато і переконали людину, що вона заради вас все бере і заради вас їсть. Надривається, можна сказати. І дякувати нема за що!

Давати дуже багато дуже небезпечно. Той, хто дає і бере міняються місцями. Так часто буває. Та майже завжди…

Автор: Анна Кір’янова

The post Основна помилка батьків, через яку їхні діти виростають невдячними first appeared on UA-IN.

Запис Основна помилка батьків, через яку їхні діти виростають невдячними спершу з'явиться на UA-IN.

Українка під ніком Maria Life Coach записала відео у ТікТок. У ньому вона розповідає про податок, якого немає в Україні і який не перестає її дивувати.

Вже третій рік поспіль живу у Швейцарії і досі не можу зрозуміти, за що я повинна сплачувати Serafe (Агенство зі стягнення платежів за радіо і телебачення Швейцарії, – ред.).

Це 335 швейцарських франків на рік – 15 000 грн.

Дівчина пояснила – Serafe – це компанія, яка займається стягненням абонплати за радіо та телебачення.

При цьому авторка зауважує, що оплату необхідно здійснювати навіть, якщо ви не користуєтеся цими послугами і не маєте ані телевізора, ані радіоприймача.

Єдиний спосіб не платити – довести цій компанії, що в домоволодінні немає жодного ґаджета, включно з ноутбуком чи телефоном.

В коментарях до відео (їх кілька сотень) інші українці діляться своїм досвідом.

Наприклад, розповідають про подібний податок у Італії – він складає 90 євро на рік, у Німеччині – 18 євро на місяць.

А у Великій Британії від такого податку можна відмовитися – додому приходить перевірка і підтверджує відсутність у домогосподарстві телевізора і радіоприймача.

А також розповідають про розстрочку, коли цей платіж розбивають на декілька менших. Якщо ж відмовляєшся платити – чекай колекторів.

Крім того, пояснюють причину наявності такого податку – це плата за те щоб радіо і телебачення були незалежними від влади країни.

The post Українка розповіла про «біль усіх, хто живе у Швейцарії»: до чого не може звикнути вже третій рік поспіль first appeared on UA-IN.

Запис Українка розповіла про «біль усіх, хто живе у Швейцарії»: до чого не може звикнути вже третій рік поспіль спершу з'явиться на UA-IN.

Один у полі – воїн!

Розповідь про подвиг українського десантника, який був поранений в бою під Кліщіївкою, але не здався та не відступив, навіть коли сам залишився в окопі в оточенні ворога.

Історія про неймовірну силу духу, непохитну волю і нелюдські зусилля, докладені заради досягнення поставленої мети – Перемоги!

Листопад 2023. Бахмутський напрямок. Ворог, не шкодуючи своїх резервів, намагається повернути втрачені позиції в районі Кліщіївки. Пекельне бойовище тут не стихає ані на мить. Окупанти хвилями атакують. Пробують різні сценарії м’ясних штурмів, комбінують піхоту, залучають техніку. Вісімдесята окрема десантно-штурмова бригада – один із підрозділів, який б’ється з московитами саме на цьому напрямку. Мотивовані і загартовані в боях львівські десантники. Один із них – Сергій Споденюк на псевдо “Фін”.

Юрій, командир взводу 80-ї ОДШБ: “Під час штурмів противника “Фін” залишився сам в окопі та протягом 14 днів утримував позицію, завалену трупами ворога. Без води і без їжі. У бійця була рація, тож за його сигналом наша арта влучно била рашистів. Визивав неодноразово вогонь артилерії на себе. Два тижні під носом у ворога поранений “Фін” тримався, ламаючи усі плани окупантів. Я тоді в Бога попросив, кажу Господи-Боже, якщо ти допоможеш витягнути “Фіна” і він залишиться живий, то я перестану курити… Хлопець вижив. Я вже чотири дні не курю…”

Командир протягом тих двох тижнів зберігав по рації зв’язок із “Фіном”. Каже, росіяни вогнем артилерії потужно накривали позицію. Там ще перебували наші загиблі й поранені десантники. Першими евакуювали тяжких та вбитих. “Фін” теж зазнав поранення в обидві ноги, але свою чергу на евакуацію залишив на останок. Бригадний бойовий медик Роман: “Деяких ми тягнули більше доби на відстань в один кілометр. Були міни, був дуже масивний обстріл, зомбаки саме почали масовано штурмувати…” Коли настала черга евакуації “Фіна”, росіяни вже впритул підійшли до позиції. Тоді, взводний Юрій по рації почув його голос. “Фін” просив українських артилеристів вдарити з усіх стволів. Вогонь знову викликав…на себе.

Юрій: “В любому випадку “Фіна” чекала смерть. Шансів було нуль, навіть, якби вцілів від ударів арти… Якщо п*дари заходили на наші позиції, то вони наших солдатів не брали в полон. Просто катували та розстрілювали”.

Тричі командування підрозділу намагалося врятувати рядового “Фіна”. За ним відправлялися групи, та, на жаль, ворог не давав змоги їм підійти. Врешті наші аеророзвідники з дронів таки спромоглись скинути бійцю воду, шоколадні батончики, ліки, батарейки для рації та гранати. Юрій: “Коли вже зовсім не стало шансів його забрати, я сказав правду: “Фін”, в тебе є тільки одна можливість – самому доповзти до наших. Уже ніхто не зможе прийти…”

Артем, на псевдо “Бучер”, десантник 80-ї ОДШБ: “То було значно крутіше фільму “Врятувати рядового Раяна”. Багато сил було витрачено, аби його врятувати… Я в той час заводив людей на нові позиції. Чую що хтось стогне. Зрозумів, що це “Фін”. Він через мінне поле таки переповз, напівживий чортяка! Ні говорити, ні ходити не міг, я його брав за руки і він мені за шию хапався і потихеньку перебралися до сусідньої позиції.”

Ця неймовірна історія закінчилася для “Фіна” щасливо. Нині Сергій у шпиталі. Усе, що вдалося згодом почути від нього особисто: “Я знав, що вже звідти не вийду. Тому був спокійний. А зачепить мене – не зачепить, не хочу з себе героя робити. Я про це не задумувався, якщо чесно… Схопив дві гранати і виповз назовні. Ноги в мене на той час вже були побиті і посічені. Витяг чеку і приготувався їх зустрічати…” Сергієві Споденюку – 36 років. Родом з Житомирщини. До великої війни Сергій вирощував ХЛІБ. Закінчив аграрну академію.

The post Протримався на позиції два тижні сам, без їжі і води: неймовірна історія про подвиг українського десантника first appeared on UA-IN.

Запис Протримався на позиції два тижні сам, без їжі і води: неймовірна історія про подвиг українського десантника спершу з'явиться на UA-IN.

Українські діти страждають через втрати рідних, яких вбила Росія. 9-річний Богдан з Бахмута втратив матір та досі дуже за нею сумує, проте хлопчику допомагають пережити трагедію.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Наталії Ярмоли.

Хлопчик на власні очі бачив загибель матері
Зараз Богданчику з Бахмута 9 років. Рік тому хлопчик пережив у місті справжнє пекло. Окупанти, намагаючись захопити Бахмут, просто рівняли його із землею. Під один із таких обстрілів потрапила мама і вітчим Богдана. Із Бахмута його вивезли “Білі Янголи”.

Хлопчика вивезли до Іспанії, де він перебував у реабілітаційному таборі для дітей війни. Хтось втратив тата на фронті, хтось місяцями сидів у підвалі, а хтось, як і Богдан – бачив смерть на власні очі. Щоб поспілкуватись із хлопчиком ТСН звернулась за допомогою до психолога і фахівці порадили просто слухати дитину.

Богдан розповів ТСН про втрату матері: “Коли вони йшли, я чую летить ракета і їх вбило. Коли мені про це сказали – я побіг до тата і мами. Подивися на них і знепритомнів. Для мене мама була найріднішою”, – каже Богдан.

Хлопчик проходив реабілітацію в Іспанії
В Іспанії Богдан познайомився із Оксаною Лебедєвою – засновницею табору. І вона стала людиною, з якою він посміхався, називав другом і довіряв їй свої секрети.

“Бодіна історія показує, що справді, якщо швидко дитину помістити в безпечне середовище і відгорювати в безпечному середовищі за допомогою фахівців, це дає результат”, – каже Оксана Лебедєва.

Після реабілітації Богдан повернувся в Україну. Тут його опікунами стали родичі вітчима, що живуть на Київщині. Тоді у хлопчика стався ПТСР. Оксана Лебедєва вважає, що через те, що дитину не підтримували.

Зараз Богданчик живе у Києві
Після повторної реабілітації, Оксана вирішила допомогти знайти Богдану нову родину. Так у нього з’явились – мама Альона і тато Андрій.

Тепер Богдан живе у Києві. Його життя починається заново. І він навіть знову пішов у перший клас, адже в Бахмуті не встиг його закінчити. Батьки кажуть – він одразу став зіркою школи. Інколи хлопчик зустрічається з Оксаною.

Раніше Богдан навіть в Іспанії боявся звуку літака, тепер хлопчик хоче стати пілотом. А його мрією, попри життя у новій родині, де його люблять є повернення мами.

Щоб позбутись поганих думок, каже хлопчик – він молиться. Головне Богдан тепер знає – поруч є люди, які підтримають.

The post 9-річний Богданчик з Бахмута на власні очі побачив загибель матері: історія хлопчика (фото, відео) first appeared on UA-IN.

Запис 9-річний Богданчик з Бахмута на власні очі побачив загибель матері: історія хлопчика (фото, відео) спершу з'явиться на UA-IN.

Зміст
Подробиці трагедії
Хто врятував дитину і маму?
Обстріли Херсонщини
Росіяни готуються до масованих атак
Росіяни мало не вбили всю сім’ю в Херсоні, 2-місячній дитині і мамі вдалося вижити, тепер їх рятують українці.

TSN.UA відшукав родину й дізнався про долю дитини та її рідних. Подробиці розповіла журналістка Вікторія Гнатюк в ексклюзиві.

Подробиці трагедії
Опівдні росіяни обстріляли з артилерії авто, в якому дівчинка та її рідні якраз поверталися з медогляду. Машина вщент вигоріла. 64-річний дідусь, який був за кермом, загинув на місці, а мама маляти, 36-річна жінка у важкому стані потрапила до лікарні, вона залишилася без ноги й має інші множинні травми. Попри шалений біль, того дня Ольга змогла врятувати з палаючої автівки свою доньку. Те, що дівчинка вижила — справжнє диво, кажуть родичі.

“У дитини забиття, гематоми, накладені шви, вона зараз перебуває в Херсоні під наглядом лікарів. Олю зранку перевели до Одеси, лікарям довелося ампутувати частину лівої ноги. Попереду ще багато операцій. Два місяці тому Олі в Миколаєві зробили кесарів розтин. Прооперували так, що через тиждень у Херсоні знову довелося робити операцію. Шви знову розійшлися. Сьогодні поховали свекра Ольги. Сама Оля вчора отямилася, але в неї шок. Того дня, коли все це сталося, Оля їхала з донькою з медогляду. Їхали додому. Після того, як стався обстріл, Оля, вже сама тяжко поранена, змогла витягнути дитину з автівки однією рукою. Потім, уже в лікарні, коли Оля отямилася, вона запитала: “Чи жива дитина?”. Після цього Оля знову знепритомніла”, — розповіди родичі Ольги.

Родичка цієї родини, Юлія Безручко розповідає, наразі кошти на протезування Ольги зібрані — допомогли сотні українців, які щойно дізналися про трагедію родини, почали оперативно скидатися грошима. Але попереду тривалий час реабілітації. 2-місячна Мирослава теж під наглядом медиків, за словами родичів, дівчинка отримала забій легень, селезінки й печінки.

“Дитина наразі на знеболювальних. Лікар сказав, що все буде добре”, — розповіла вона.

Хто врятував дитину і маму?
Та вижили дівчата завдяки мужньому дідусю Мирослави, кажуть родичі. Коли він зрозумів, що по ним стріляють, зробив усе, аби захистити онуку і невістку.

“Поховали батька. Він був за кермом. За словами свідків, батько побачив, як летить снаряд, вивернув машину і прийняв увесь удар на себе. Оля з дитиною сиділи позаду. Оля втратила ногу, отримала поранення другої ноги та однієї руки, іншою рукою витягла дитину. Батько загинув, згорів у машині”, — розповідає подробиці родина.

Обстріли Херсонщини
Херсонщина під ворожем вогнем перебуває щодня. Туди дістає все, що тільки можуть запустити росіяни. 13 листопада від рук рашистів загинули ще двоє херсонців: 62-річна жінка і 45-річний чоловік. Не минуло без жертв і 16 листопада. Від ранку російська армія бʼє по Корабельному району Херсона. Внаслідок чергового обстрілу постраждали двоє херсонців, а 68-річний чоловік загинув.

Росіяни готуються до масованих атак
Останнім часом росіяни озвіріли, частіше застосовують балістику й мріють вдарити, у тому числі, по Києву.

16 листопада загроза балістичного удару минулася, але попереджали про таку ймовірність на Київщині, Чернігівщині та Сумщині. Тривога тривала близько 15 хвилин, хоча якщо брати за чисельністю — їх стало куди більше через МіГи, які злітають на дозаправку, а тому мапа України буває червона по кілька годин щодня.

Росія активно готується бити по українцях взимку і цю інформацію потрібно сприймати серйозно. Рашисти вже підготували 800 ракет, у тому числі, в тимчасово окупованому Криму.

“Ми говорили про те, що спираємось на дані Головного управління розвідки. Знаємо, що на Кримському півострові у ворога розгорнуто потужний хаб військового ресурсу, зокрема, ракети типу “Калібр” якраз там зосереджені, ракети типу “Онікс” також запускаються з Кримського півострову. Потенціал ворог накоп”, — заявила керівниця обʼєднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України Наталя Гуменюк в ефірі телемарафону “Єдині новини”, посилаючись на ГУР.

The post Історія, яка шокувала всю Україну: стали відомі нові подробиці обстрілу двомісячного немовляти first appeared on UA-IN.

Запис Історія, яка шокувала всю Україну: стали відомі нові подробиці обстрілу двомісячного немовляти спершу з'явиться на UA-IN.

Двоє 68-річних канадців після проведення аналізів ДНК виявили, що їх поміняли при народженні в 1955 році у пологовому будинку в провінції Манітоба. Це відкриття викликало велике замішання в обох, оскільки один з них виховувався у поселенні метисів, а інший — в українській католицькій родині. Усе своє життя вони помилялися щодо свого походження.

Цю неймовірну історію, схожу на сюжет мелодрами чи комедії, розповідає The New York Times.

Річард Бове, який був рибалкою та бізнесменом, отримав у подарунок від своєї старшої доньки у 2020 році тест ДНК і, коли пройшов його, був неймовірно здивований тим, що в його родині є українці, поляки та євреї-ашкеназі (вихідці з Європи). Усе життя він вважав себе наполовину французом, наполовину індіанцем і він виріс зі своїми дідусем і бабусею в дерев’яному будинку в поселенні метисів.

Приблизно в той самий час Едді Амброуз зруйнував свою особистість тим самим генетичним тестом. Він виріс на українських народних піснях, відвідував меси в греко-католицькій церкві та любив вареники, але зовсім не був українцем, а метисом.

Після першого контакту через веб-сайт тесту та місяців електронних листів та телефонних дзвінків пан Бове та пан Амброуз два роки тому дійшли висновку, що їх поміняли при народженні.

Помилка сталася 68 років тому в сільській канадській лікарні, звідки Річард Бове та Едді Амброуз, народжені з різницею в кілька годин, поїхали додому не з тими батьками.

Кожен з них довгі роки жив життям іншого — для пана Бове важке дитинство стало ще більш травматичним через жорстоку політику Канади щодо корінного населення; у пана Амброуза було щасливе, безтурботне виховання, просякнуте українською католицькою культурою його сім’ї та громади, але відірване від його справжньої спадщини.

Тепер чоловіки запитують себе, хто вони насправді, намагаючись зібрати воєдино минуле, яке могло бути їхнім, і зрозуміти усі наслідки.

“Мені здається, що мене вкрали. Усе моє минуле зникло. Усе, що я маю зараз, це двері, які я відкриваю у своє майбутнє і які мені ще потрібно знайти”, – говорить “українець” Амброуз, який насправді виявився метисом.

Річард Бове теж не знає, що йому робити зі своєю новою ідентичністю. “Мені 68 років і я раптом став українцем. Я ніколи не був серед українських людей”, – каже канадський “метис”.

Містер Амброуз хоче бути офіційно визнаним метисом, частково для того, щоб його онуки могли претендувати на гранти, призначені для групи, навіть якщо він ніколи не зазнавав дискримінації.

Що стосується пана Бове, то він сказав, що не буде змінювати життя, яке вів раніше.

The post Насправді народився українцем: шокуюча історія двох канадців, які були поміняні при народженні” first appeared on UA-IN.

Запис Насправді народився українцем: шокуюча історія двох канадців, які були поміняні при народженні” спершу з'явиться на UA-IN.

У Бразилії поліція розшукує батька після того, як він начебто вбив свою доньку, повісив її, перш ніж утопити, і відправив жахливі відео її страждань матері дитини.

За даними GMC, на одному зі знімків видно, що дитину повісили на мотузці, перш ніж утопити. Її тіло було знайдено на березі річки зі зв’язаними ногами й руками.

Надіро да Сілва де Соуза раніше виграв часткову опіку над донькою Марією. Минулої п’ятниці, 12 травня, вони зникли безвісти під час другого дозволеного короткого візиту до Терра-Ріки.

Повідомляється, що рибалки знайшли автомобіль, в якому вони їхали, кинутим на березі річки Паранапанема в суботу, 13 травня.

Потім офіцери військової поліції та пожежники знайшли тіло дівчинки у притоці цієї річки. Вони все ще шукають батька.

Мати дівчинки Беатріс Сільва Фелікс повідомила місцевим ЗМІ, що її колишній відправляв тривожні повідомлення, як-от “вона вже мертва” і “ви ніколи її більше не побачите”.

За її словами, він також надіслав записи її плачу та крику, коли вона тонула.

Поліція заявила, що батько скоїв жахливе вбивство, оскільки він не міг упокоритися з тим, що його покинула дружина або що вона була основною опікункою їхньої дитини.

Беатріс сказала місцевим ЗМІ: “Я кажу матерям, які мають дітей, подбайте про них. Дуже важко втрачати дитину. Це нестерпний біль. Просто знаючи, що ніколи більше не побачу свою доньку. Вона була янголом, у неї не було ні до кого злості, вона тут усім подобалася, я ніколи не припускала, що це станеться зі мною”.

Пара була разом чотири роки, але розлучилася понад два роки тому. Беатріс стверджувала, що де Соуза став агресивним, коли вона була вагітна, тому вона пішла від нього.

Лише на початку цього місяця суд ухвалив, що він зможе проводити кілька днів зі своєю донькою. Беатріс стверджувала, що це був лише другий такий візит.

The post Батько повісив та втопив 4-річну доньку і надіслав мамі відео з її криками first appeared on UA-IN.

Запис Батько повісив та втопив 4-річну доньку і надіслав мамі відео з її криками спершу з'явиться на UA-IN.

Зайшла в магазин. Краєм ока бачу маму з сином років 6-ти. Як то кажуть, бідненько, але чистенько. Славний такий хлопчисько. Видно було, що йому чогось хочеться, але не просить.

Поки мама копалася в кошику з УЦІНЕНІ дрібницями, він обережно взяв коробку з фломастерами, погладив, понюхав і поклав на місце. Потім помацав якісь наклейки і зітхнув… так важко, як дідок. Жінка нахилилася і тихесенько сказала: немає грошей, синку.

А він тільки мовчки кивнув. І ще… на нього була така жалюгідна шапочка з вушками… зовсім дитяча. Серце стиснулося. Чомусь пригадала, що Настя моя теж ніколи нічого не просила.

Пару секунд подумала… метнулася по залі, накидала в пакет ці фломастери, наклейки, коробку пластиліну і різні хлопчачі радості. Задумалася – а як віддати, щоб не образити? Справа тонка…

Дочекалася, коли мама стала в касу, підійшла до нього і бадьоренько кажу: «Привіт, хлопчик. Сьогодні день шапочок з вушками. Ти не знав?! Ну як же так? Ми проводимо конкурс на кращі вушка. Ти виграв, ось тобі приз!».

Він так на мене подивився…

Поки він не схаменувся, я вискочила на вулицю і по дорозі думала про те, чому, коли мені самій так погано, я легко віддаю… ймовірно, є якийсь зв’язок. Мені невідомо.

Але тільки від того, що незнайома мені дитина, з благоговінням і вірою в чудеса, отримала своє маленьке дитяче щастя… мені реально полегшало. Вірно кажуть: все, що ми робимо – ми робимо для себе, погане це чи добре.

The post Випадок в магазині, який я нелегко забуду. Зайшла в магазин. Краєм ока бачу: мама з синочком років 6-ти, одягнені бідненько first appeared on UA-IN.

Запис Випадок в магазині, який я нелегко забуду. Зайшла в магазин. Краєм ока бачу: мама з синочком років 6-ти, одягнені бідненько спершу з'явиться на UA-IN.

У польському Радліні чоловік витягнув тіло своєї померлої матері з могили та прожив з ним 13 років. Труп лежав на дивані, на газетах. Про це стало відомо у лютому 2023 року.

Про це повідомляє польсььке видання InPoland.

Так, 76-річний чоловік зберігав вдома муміфікований труп своєї матері. Все почалося з того, що на одній із вулиць родич літнього чоловіка помітив, що той потребує допомоги. Недовго думаючи, перший вирішив викликати швидку допомогу. Рятувальники через відсутність логічного контакту з чоловіком вирішили доставити його до лікарні. Увійшовши в будинок 76-річного чоловіка, медики помітили, що на дивані лежить муміфіковане тіло.

Як розповіла речниця водзіславської поліції Малгожата Конярська, повідомлення про виявлення тіла надійшло 22 лютого близько 10:20 від родича власника житла.

Спочатку слідчі подумали, що тіло жінки пролежало кільканадцять місяців. Вони навіть не знали, кому вони належать. Для встановлення особи жінки негайно було призначено експертизу ДНК. Після розтину виявилося, що труп належить жінці віком понад 65 років. Тоді 76-річного чоловіка госпіталізували до психіатричної лікарні, а поліція порушила справу про ненавмисне вбивство.

За результатами аналізу ДНК, встановили, що жінку поховали ще у січні 2010 року у віці 95 років. Як виявилося, труп жінки лежав на газетах з 2009 року.

The post Чоловік витяг з могили труп своєї матері і прожив з ним 13 років: моторошна історія first appeared on UA-IN.

Запис Чоловік витяг з могили труп своєї матері і прожив з ним 13 років: моторошна історія спершу з'явиться на UA-IN.